87. Аксіологія як наука про аналіз закономірностей цінностей

Аксіологія – вчення про цінності, їхню природу та способи побудови смисложиттєвих позицій

Ключовою категорією аксіології є поняття цінності – того що має значення.

Вивчення категорії цінності відбулося пізно (60-ті рр. ХІХ ст.). сама аксіологія формується у 20-40х рр. ХХ ст..

Поняття цінності фіксує найважливіший аспект існування людини, тобто його здібність до активного і свідомого перетворення світу, включаючи перетворення самої себе, підпорядковуючись значимим ціннісним критерієм.

Основне завдання аксіології – формування ціннісної орієнтації, тобто зорієнтованості людини на певні типи цінностей. Цінність передбачає наявність трьох складових – суб’єктивної, емоційної та когнітивної.

Субєктивна – те, що вкладає у вартість предмету сама людина згідно власних переконань чи упереджень.

Емоційна – ґрунтується на оцінювальних властивостях суб’єкта, коли відбувається співставлення того чи іншого предмета із певним ціннісним взірцем.

Когнітивна складова є раціональним ядром у визначенні, формує знання про ту чи іншу цінність.

88. Класифікація цінностей людського буття

За традиційною класифікацією (за формою) цінності поділяють на матеріальні (цінності, які існують у формі речей — одяг, продукти харчування, техніка, храм, картина), духовні (моральні, релігійні, художні), соціальні (соціальна захищеність, зайнятість, громадянське суспільство, держава).

З огляду на роль цінностей у житті людини виокремлюють цінності-цілі (абсолютні) і (цінності-засоби). Цінностями-цілями вважають найзагальніші життєві орієнтири, які не потребують обґрунтування, а мають значення самі по собі. Їх людина сприймає на віру, вони є очевидними для неї. Такими цінностями є, наприклад, істина, добро, прекрасне, життя, кохання, щастя. Цінності-засоби втілюють у собі певну ситуативну мету, вони служать засобами досягнення інших, значиміших цілей. Наприклад, молоді люди важливим у своєму житті часто вважають одяг.

За формою свого вияву цінності поділяють на матеріальні, духовні, соціальні.

89. Цінності та ціннісні орієнтації

Цінністю називається те, що здатне задовольняти людські потреби. Цінність речі визначається як її властивостями, так і її відношенням до потреб та інтересів людини. . Поняття цінності співвідносне з такими поняттями, як «значущість», «корисність» або «шкідливість».

Ціннісна орієнтація — це вибіркове ставлення до носія цінності, який може бути реальним предметом задоволення потреб окремої людини чи соціальної спільності. В ціннісній орієнтації акумулюється життєвий досвід людей. Наявність усталених ціннісних орієнтацій свідчить про зрілість людини як особистості. Проявляються вони в діяльності та поведінці людини. Вони є своєрідним індикатором ієрархій переваг, які людина надає матеріальним чи духовним цінностям у процесі своєї життєдіяльності. Ціннісна орієнтація, сформована на рівні переконань, адекватно проявляється в реальній поведінці й діяльності людини.

Діяльність людини невіддільна від ціннісної орієнтації, яка спирається на ціннісні уявлення. Ціннісна орієнтація завжди носить індивідуальний характер. На відміну від неї, ціннісні уявлення, хоч і здаються людині суто індивідуальними, насправді ж завжди є типовими уявленнями певних соціальних груп, представником яких даний індивід виступає. Своєрідною моделлю становлення ціннісної орієнтації особи виступають її життєві плани.