55. Характеристика банківського кредиту.

Банківський кредит — це кредитні відносини, в яких однією із сторін (в

ролі позичальника чи кредитора) виступає банк.

Банківський кредит — найбільш розповсюджена форма кредиту. Саме банки

частіше всього надають позики суб'єктам, які потребують тимчасової

фінансової допомоги. За обсягом банківська позика значно більша від

позик, ідо видаються при інших формах кредитування.

Перша особливість банківського кредиту полягає в тому, що банк оперує не

стільки своїм капіталом, скільки залученими ресурсами. Позичивши гроші у

одних суб'єктів, він перерозподіляє їх, надаючи позики іншим юридичним

або фізичним особам.

Друга особливість полягає в тому, що банк позичає залучений капітал,

тимчасово вільні грошові кошти, покладені в банк господарюючими

суб'єктами на рахунки або депозити.

Третя особливість даного кредиту характеризується наступним. Банк

позичає не просто грошові кошти, а гроші як капітал. Це означає, що

позичальник повинен так використовувати отримані Е банку копни, щоб не

тільки повернути їх кредитору, а й отримати прибуток, достатній

принаймні для того, щоб сплатити позиковий відсоток. Невід'ємним

атрибутом банківського кредиту є платність.

56. Процент за кредит

Процент за кредит, або позичковий процент, — це плата, яку отримує кредитор від позичальника за користування позиченими коштами.

Формування процентної ставки залежить від багатьох чинників, а саме:

— рівня облікової ставки НБУ;

— терміну надання позики;

— особливостей забезпечення кредиту;

— платоспроможності й авторитету позичальника;

— темпу інфляції; .

— перспектив зміни ринкової кон'юнктури;

— інших чинників.

Сукупність цих чинників (факторів) визначає межі диференціації кредитного процента.

У банківській практиці використовується поняття маржі.

Маржа — це різниця між процентними ставками (в загальному розумінні), а в процесі кредитування — різниця між ставками виданих кредитів (ставки позичкового процента) і ставками залучених коштів (ставки депозитного процента). Величина маржі має бути такого рівня, щоби забезпечити належну рентабельність КБ і створювати фінансові ресурси для його розвитку. Показником, що кількісно характеризує плату за кредит, є норма процента, або процентна ставка, що розраховується за формулою:

де Д — річний дохід на позичковий капітал;

К — середньорічна сума наданого кредиту.

Норма процента залежить від величини норми прибутку, яка є максимальною межею норми процента. Мінімальну межу норми процента точно визначити неможливо, але вона повинна покривати витрати кредитора, пов'язані з операцією, і приносити йому хоча б мінімальний дохід.

Основними видами процентних ставок е:

— ринкова (формується безпосередньо на ринку позичкових капіталів);

— середня (формується за певний період часу).

На розмір процентної ставки за кредити впливають такі фактори:

— макроекономічні (рівень інфляції; рівень облікової ставки центрального банку; попит та пропозиція на кредитному ринку);

— мікроекономічні (термін користування кредитом; розмір кредиту; рівень ризику).

Для нарахування простих процентів за депозитами і кредитами банків використовують формулу:

де К — розмір плати за користування коштами;

С — сума кредиту чи депозиту;

Т — термін користування грошима (у днях);

П — процентна ставка.

Нарахування складних процентів здійснюється так:

де FV — розмір плати за користування коштами;

P — сума наданих коштів;

R — процентна ставка;

п — кількість періодів.

Джерелом оплати позичкового процента є прибуток, який отримує позичальник.