Шпора СНЗП
.docx39.Основи трансперсональної психології. Трансперсональна психологія - новий напрямок в західній психології, що пояснює психічні явища «містичними переживаннями», «космічному свідомістю», тобто формами особливого духовного досвіду, що вимагають погляду на психіку людини з нетрадиційних позицій. Всі ці напрямки докорінно відрізняються один від одного, по-своєму обслуговують практику діяльності і спілкування людей на Заході, однак їх потрібно завжди правильно осмислювати і приймати до уваги. Трансперсональна психологія, що з'явилася в 70-і рр.. XX ст. Шукає нову теоретичну парадигму, яка дозволяє описувати явища, які не отримали достатнього обгрунтування в рамках інших напрямків психології. У першу чергу це відноситься до граничних можливостей людської психіки, до того, що називається «містичними переживаннями», «космічним свідомістю" і т. п., тобто, формам особливого духовного досвіду, що вимагає, при аналізі, погляду на людину з нетрадиційних позицій . У центрі трансперсональної психології (тобто «психології за межами особистості») - так звані - змінені стани свідомості, переживання яких може привести людину до зміни фундаментальних цінностей, духовного переродження і знаходження цілісності.
40.Психосинтез Асаджолі. Унікальність цього напряму у тому, що з такими вже звичними рівнями людського досвіду, як біологічний, психічний і соціальний, багато уваги у ньому надається духовному досвіду людини й тому, як досвід взаємодіє зі переліченими вищими рівнями протягом усього циклу людського життя. Синтезуючи різні дисципліни, цей підхід прагне розумінню того, як духовний вимір проявляється лише на рівні окремої людини, і того, як він діє у групах і навіть у масштабі більших систем, включаючи планету загалом..
Ассаджолі в якості пояснювальної та інструментальної моделі індивідуального буття людини пропонує так звані "Карти внутрішнього світу".
За Ассаджолі, модель структури психіки передбачає: вище, середнє та нижче несвідоме. Нижче несвідоме керує діяльністю тіла, воно включає прості потяги, комплекси з сильним емоційним зарядом, кошмарні сновидіння і фантазії, пара-психологічне, фобії, манії, примусові ідеї та бажання. Середнє несвідоме - це бадьорість свідомості, де відбувається визрівання задуму. Вище несвідоме - натхнення в різних формах творчості, етичні "імперативи", потяг до героїчних вчинків, альтруїстична любов, екстаз, парапсихічні функції. Коли йдеться про поле свідомості, то мають на увазі насамперед усвідомлювану частину нашої особистості.
41.Трансперсональний підхід до розуміння сутності людини С.Грофа. Емпіричне підтвердження трансперсональної підходу до розуміння людини дали багаторічні дослідження Станіслава Грофа. Він довів, що у сфері свідомості людини немає чітких меж і обмежень, тим не менш корисно виділити чотири області психіки, що лежать за межами нашого звичайного досвіду свідомості: 1) сенсорний бар'єр, 2) індивідуальне несвідоме; 3) рівень народження і смерті (перинатальні матриці ), 4) трансперсональна область.
На думку С. Грофа, трансперсональна явища виявляють зв'язок людини з космосом, коли свідомість людини виступає за звичайні межі і долає обмеження часу і простору.
Ці переживання ясно вказують, що якимось незбагненним поки чином кожен з нас має інформацію про всю Всесвіту, про все існуючому, кожен має потенційний емпіричний доступ до всіх її частин і в деякому сенсі є одночасно всієї космічної мережею і нескінченно малою її частиною, окремої і незначною біологічною сутністю.
42.Зародження та основі ідеї НЛП. Прикладні аспекти НЛП. Нейролінгвістичне програмування — напрям у психотерапії та практичній психології, що вивчає закономірності суб'єктивного досвіду людей через розкриття механізмів і способів моделювання поведінки і передачі виявлених моделей іншим людям. Засновниками НЛП вважають Р. Бендлера та його учня Д.Грюндера, що вперше представили метод в 70-х роках 20-го століття. Назва НЛП походить від комбінації слів, що описують неврологічні процеси («нейро»), мови («лінгвістична» частина) та поведінкових ознак, що містить в собі «програмування». Згідно з Бердаром та Грюндером, НЛП — це модель людського внутрішнього досвіду та комунікації. Використовуючи принципи НЛП можливо описати будь-яку людську активність детальним способом, що дозволяє виконувати легко та швидко стійкі зміни цієї активності. Відповідно до одного з прихильників НЛП Роберт Ділтс, «НЛП має теоретичну основу в нейрології, психофізіології, лінгвістиці, кібернетиці та теорії комунікації». Філософської основою НЛП на його думку є структуралізм. Інші прихильники НЛП вважають, що воно грунтується не на теорії, а на моделюванні. В цілому, практики НЛП більш зацікавлені в тому, що ефективно, а не в тому, що істинно. Річард Бендлер та Джон Грюндер наводять як приклад використання НЛП такі можливості:
1.Лікування фобій та інших неприємних відчуттів за один сеанс. 2.Допомога дітям з невисоким рівнем сприйняття навчання. 3.Подолання неприємних звичок, таких як алкоголізм, тютюнопаління. 4.Підвищення рівня продуктивності в різних інтеракціях, таких як подружжя, організації, т.і. 5.Лікування соматичних захворювань та ін.
43.Теорія соціального пізнання та проблеми методології соціальної психології (Андреєва) Теорія соціального пізнання ґрунтується на таких припущеннях: 1. Люди та їхнє оточення постійно взаємодіють між собою. 2. Людська поведінка – це результат безперервної взаємодії між особистісними чинниками та впливом середовища. 3. Люди навчаються не лише на власному досвіді, але й спостерігаючи за діями інших і результатами цих дій. Теорія соціального навчання вказує на важливість суспільних норм і сигналів, впливу оточення, і самовпевненості поведінки, що стосується здоров’я. Поняття соціального навчання передбачає,що і фактори середовища, і психологічні фактори впливають на передумови для того, щоб людина навчилися і стала моделювати нову поведінку: можливість запам’ятати результат спостереження, можливість повторити поведінку, мотивація наслідувати поведінку. Основні тенденції розвитку соціально-психологічних методів дослідження: підвищення надійності методів, застосовуваних для збору емпіричної інформації, за рахунок формалізації процедури виміру, а також шляхом алгоритмізації самого дослідження; "комп'ютеризація" методів - розробка комп'ютерних варіантів існуючих методик дослідження, створення комп'ютерних технологій збору емпіричної інформації, у тому числі комп'ютерних мережних варіантів; комплексне використання методів збору емпіричної інформації, сполучення різноманітних прийомів виміру, а також джерел інформації. 44.Психологія міжособистісної перцепції. О. Бодальов, який поклав початок великому колу досліджень у галузі сприймання й розуміння людьми один одного.Він говорив про те,що безпосередній процес сприймання однією особою іншої починається із відображення зовнішності й поведінки і вже на цьому етапі той, хто спостерігає, певним чином оцінює зовнішні ознаки й робить деякі умовиводи (іноді несвідомо) про внутрішні психологічні властивості партнера зі взаємодії. О. Бодальов, розглядаючи перше враження як складний психологічний феномен, в якому поєднуються чугтєвий, логічний і емоційний компоненти, а також наявне емоційне ставлення й більш чи менш усвідомлювані й узагальнені оціночні судження, стверджує, що воно залежить від багатьох чинників, таких як досвід спілкування; особливості зовнішнього вигляду, поведінка людини, за якою спостерігають; ситуація, в якій відбувається пізнання іншої людини; власні особистісні якості того, хто спостерігає. Характер взаємодії між людьми та її результати багато в чому залежать від того, як люди сприймають один одного, розуміють, відтворюють та інтерпретують поведінку, оцінюють свої можливості та інших учасників спілкування. У процесі взаємодії досягається взаєморозуміння чи непорозуміння, зростає здатність прогнозувати поведінку один одного чи виявляється неспроможність передбачити дію партнера зі спілкування. Усе це є наслідком чуттєвого адекватного або неадекватного відображення та розуміння партнерами один одного, недостатнього або неправильного тлумачення інформації, що є в їхньому розпорядженні. Складний процес міжособистісного пізнання можна описати за допомогою таких складових: • сприймання та оцінка зовнішніх ознак і поведінки індивіда; • створення уявлень про його психологічні особливості й стани; • оцінка цих уявлень та зіставлення зовнішніх ознак індивіда з особистісними характеристиками; • розуміння та інтерпретація отриманої інформації; • оцінка партнера в цілому; • загальні умовиводи; • прогнозування дій і вчинків партнера; • створення стратегії власної поведінки.
45.Концепція стратегії життя К.О.Абуханової-Славської. При визначенні структури стратегії життя особистості була розвинута концепція К.А. Абульханової-Славської про єдність трьох компонентів: життєвої позиції, життєвого стилю та лінії життя. Життєва позиція є платформою для реалізації певної стратегії життя, створює основу для вибору певного способу вирішення життєвих протиріч. Життєвий стиль передбачає формування певного цілісного образу життя особистості, залежно від обставин життя, забезпечення формування різних їх варіантів. Лінія життя визначає сферу пріоритетів особистості та акцентуацію стратегії життя в певній сфері життєдіяльності – сімейній, професійній, сфері дозвілля тощо. Елементами стратегії життя, які в різних співвідношеннях визначають ці компоненти, є життєвий сценарій (план, програма), соціальний характер, спосіб життя. КонцепціЯ К.А. Абульханової, в якій життєвий шлях особистості розглядається як особлива сфера дійсності, з певними просторово-часовими характеристиками, іманентними масштабам психіки та свідомості особистості, в якій складно співвідноситься реальне й ідеальне, необхідність і свобода, детермінація, що впливає на особистість, і активність її як суб’єкта, котрий виробляє свій спосіб життя, в якому здійснюється саморух і розвиток особистості