2.2. Об'єктивна сторона масових заворушень

Об'єктивна сторона цього злочину передбачає дві форми дій: по-перше, організацію масових заворушень, які призвели до насильства над особою, до погромів, підпалів, знищення майна, захоплення будівель або споруд, насильницьке виселення громадян, опір представникам влади із застосуванням зброї або інших предметів, які використовувалися як зброя, а по-друге, активну участь у зазначених діях.

Під організацією масових заворушень розуміють діяльність, по-перше, спрямовану на підшукування і підготовку осіб для участі в масових заворушеннях, об'єднання натовпу, а по-друге, керівництво такими діями, які спрямовані на збудження у людей негативного ставлення до законної влади, існуючого в державі правопорядку і громадської безпеки та на підбурювання натовпу до вчинення насильства над громадянами, погромів, підпалів, знищення майна, опору представникам влади, захоплення будівель, насильницького виселення громадян.[7]

Способи здійснення організаційних дій можуть бути різними:

- скликання (збирання) натовпу;

- звернення до нього, підготовка і розповсюдження листівок або інших друкованих видань;

- заклики до непокори, вчинення опору представникам влади, оголошення звернень, у тому числі доведення до натовпу завідомо неправдивої інформації (цьому можуть передувати дії з розповсюдження відповідних чуток);

- підбурювання до погромів;

- розподіл ролей серед своїх прибічників;

-розробка планів дій натовпу з урахуванням настрою людей, накопичених ними образ з визначенням винних у стані, що склався, та ін.

Злочин у формі організації масових заворушень вважається закінченим, якщо дії організатора були результативними, тобто призвели до вчинення дій, зазначених у КК України, або до спроби їх вчинити.

Під насильством над особою розуміють всі можливі форми насильницьких дій — нанесення ударів, побоїв, тілесних ушкоджень, незаконне позбавлення волі та ін. Застосування насильства може бути спрямоване і на представників влади.

Вважається, що групові бійки, які виникають, як правило, на ґрунті особистих образ, не утворюють складу злочину, передбаченого статтею 294 КК України, хоча і вчиняються натовпом і можуть супроводжуватися спричиненням тілесних ушкоджень або навіть вбивствами. Але у цьому разі відсутня така важлива ознака масових заворушень, як посягання на діяльність органів державної влади і управління. Вчинення під час таких дій опору представникам влади виступає як елемент, супутній бійці, але не як мета їх вчинення.

Активна участь у масових заворушеннях — це безпосередня участь осіб у насильстві та інших діях, передбачених диспозицією статті 294 КК України. Лише знаходження у натовпі під час масових заворушень не свідчить про активну участь особи у безпорядках.

2.3.Суб'єкт масових заворушень

У теорії кримінального права під суб'єктом злочину розуміється особа, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, відповідальність за яке встановлена кримінальним законом, і здатна нести за нього кримінальну відповідальність. Будь-який суб'єкт злочину повинен володіти трьома ознаками, відсутність яких виключає наявність в діянні складу злочину:

- фізична особа, тобто належати до людського роду (під фізичною особою маються на увазі громадяни України, іноземні громадяни та особи без громадянства);

- осудність;

- досягнення віку, встановленого кримінальним законом.

При розгляді суб'єкта злочину масових заворушень, слід говорити про особу, що володіє загальними ознаками суб'єкта і додатково характеризується тією роллю, яку вона виконує при підготовці або вчиненні цього злочину.

Суб'єктом масових заворушень можуть бути лише їх організатори і активні учасники, які досягли 16-річного віку. Особи у віці від 14 до 16 років, які знаходилися у натовпі, можуть нести відповідальність у разі, якщо вчинили інші злочини: вбивства, зґвалтування та деякі інші злочини.[12]

Масові заворушення – це завжди дії натовпу, який діє стихійно, хоча може бути й керованою цілком, чи в окремих своїх частинах. Така юрба веде себе агресивно, її учасники вчиняють дії, які визнаються злочинами і при їх виконанні однією особою.

У соціальній психології міцно утвердився термін «натовп», що нині використовується в літературі. Не піддаючи сумніву цю точку зору, представляється можливим використання визначення натовпу, яке є у соціологічній літературі: як «контактної» зовнішньо-неорганізованої спільноти, що відрізняється вищим ступенем конформізму складових її індивідуумів, що діє вкрай емоційно й згуртовано» [10, с.197]