Українська етнопедагогіка та етнопсихологія

№ 1.  Національний характер – це:

а. це погляд на етнопсихологічні особливості іншого народу з точки зору уявлень власного народу;

б. усі варіанти правильні.

в. відносно стійка сукупність рис характеру, які властиві переважній більшості представників певної нації та залежать від конкретних історичних і соціально-економічних умов існування певної спільноти;

г. психологічна схильність сприймати всі життєві події з позицій своєї етнічної групи, вважаючи її еталоном;

№ 2.  Психічний склад нації – це:

а. психологічна схильність сприймати всі життєві події з позицій своєї етнічної групи, вважаючи її еталоном;

б. це погляд на етнопсихологічні особливості іншого народу з точки зору уявлень власного народу;

в. стійкі риси психіки людей, що склалися на основі тривалої історії розвитку народу, які проявляються у звичках, смаках, звичаях, традиціях, емоційному сприйманні людиною навколишнього середовища та темпераменті;

г. усі варіанти правильні.

№ 3.  Розумове виховання – це:

а. цілеспрямована діяльність з розвитку розумових сил і мислення дитини, прищеплення їй культури розумової праці;

б. виховна діяльність школи і сім'ї, що має на меті формування стійких моральних якостей, потреб, почуттів, навичок і звичок поведінки на основі засвоєння ідеалів, норм і принципів моралі, участь у практичній діяльності;

в. усі варіанти правильні.

г. складова частина виховного процесу, безпосередньо спрямована на формування здатності сприймати і перетворювати дійсність за законами краси в усіх сферах діяльності людини;

№ 4.  Етноцентризм – це:

а. пізнавальний засіб для встановлення тотожності, подібності речей, процесів, явищ, осіб; означає розумові операції з зовнішніми по відношенню до суб'єкта, який пізнає, об'єктами;

б. усі варіанти правильні.

в. спрямований на винищення того чи іншого етносу (етносів);

г. світоглядний принцип, представники якого вважають той етнос, до якого вони належать, таким, що має певні переваги перед усіма (чи багатьма) іншими етносами;

№ 5.  Естетичне виховання – це:

а. усі варіанти правильні.

б. цілеспрямована діяльність з розвитку розумових сил і мислення дитини, прищеплення їй культури розумової праці;

в. виховна діяльність школи і сім'ї, що має на меті формування стійких моральних якостей, потреб, почуттів, навичок і звичок поведінки на основі засвоєння ідеалів, норм і принципів моралі, участь у практичній діяльності;

г. складова частина виховного процесу, безпосередньо спрямована на формування здатності сприймати і перетворювати дійсність за законами краси в усіх сферах діяльності людини;

№ 6.  Етнічний конфлікт – це:

а. психологічний процес ототожнення індивідом себе з іншою особою, группою;

б. усі варіанти правильні.

в. особливий випадок соціального конфлікту, де соціальними одиницями постають системна цілісність, етнос, що характеризується властивостями елементів, які його складають, та зв'язки між цими елементами;

г. різновидність форм соціальних цінностей, що утворюється культурою певного етносу і є продуктом його свідомості;

№ 7.  Народна педагогіка – це:

а. усі варіанти правильні.

б. наука про пізнання народів, прогресу і цивілізацій;

в. це галузь педагогічного досвіду народу, яка розкриває його погляди на мету, завдання, форми, методи та засоби навчання і виховання;

г. гуманітарна наука про народи (етноси) світу, що концентрує увагу на розробці проблем етно- і націогенезу, етнічної історії, міжнаціональних відносин, етнонаціональних процесів, традиційно-побутової культури, народних знань, побуту, народного мистецтва;

№ 8.  Етнопедагогіка – це:

а. галузь педагогіки, що включає в себе емпіричні педагогічні знання, навики, досвід певного етносу у вихованні підростаючого покоління;

б. загальний комплекс засобів політичної діяльності в галузі етнонаціонального розвитку та міжетнічних відносин;

в. галузь педагогіки, предметом вивчення якої є соціально-педагогічні проблеми;

г. наука про виховання та навчання в різних соціальних інститутах;

№ 9.  Народна родинна (батьківська) педагогіка вивчає такі питання:

а. традиції, звичаї виховання в сім'ї, підготовка дітей до шлюбу та сімейного життя, ставлення до сиріт, осуд батьків, які не виховують дітей.

б. усі варіанти правильні;

в. головні засади сімейного життя і виховання (людяність, моральність, багатогранна духовність);

г. стосунки в родині, авторитет і приклад батьків, їхні обов'язки стосовно дітей, сутність і особливості виховного впливу членів сім'ї, статус батька, матері, дідуся, бабусі; виховання в дітей відчуття роду, народу, нації;

№ 10.  Педагогічна деонтологія – це:

а. галузь педагогіки, предметом вивчення якої є соціально-педагогічні проблеми;

б. частина народної педагогіки, вироблені народом етичні норми про виховні обов'язки батьків перед дітьми;

в. наука про виховання та навчання в різних соціальних інститутах;

г. усі варіанти правильні.

№ 11.  Народне навчання розглядає такі питання:

а. умови трансформування знань у якості особистості.

б. усі варіанти правильні;

в. шляхи і джерела здобуття знань, принципи народного навчання, народні традиційні форми навчання, стимулювання пізнавальних інтересів, умінь і можливостей дітей;

г. народні знання з різних галузей життя і діяльності;

№ 12.  Етнізація – це:

а. усі варіанти правильні.

б. становлення, розвиток і закріплення в особистісних структурах якостей, що відбивають особливості культури етносу, членом якого є особа;

в. соціально-психологічна установка негативного характеру щодо інших етносів і конкретних представників цих етносів;

г. ідеологічна форма виправдання права панування одних етносів над іншими етнічними спільнотами i групами;

№ 13.  Етнічна ідентифікація – це:

а. психологічний процес ототожнення індивідом себе з іншою особою, группою;

б. усі варіанти правильні.

в. процес згуртування певного етносу навколо однієї або декількох видатних осіб;

г. громадські об'єднання на основі певних етнічних ознак учасників, їхніх етноконсолідуючих завдань і цілей;

№ 14.  Козацька педагогіка– це:

а. галузь педагогіки, що включає в себе емпіричні педагогічні знання, навики, досвід певного етносу у вихованні підростаючого покоління;

б. усі варіанти правильні.

в. частина народної педагогіки, вироблені народом етичні норми про виховні обов'язки батьків перед дітьми;

г. частина народної педагогіки, яка ставила метою формування козака-лицаря, мужнього громадянина з яскраво вираженою українською національною свідомістю та самосвідомістю;

№ 15.  Етнографія – це:

а. усі варіанти правильні.

б. сучасний варіант різновиду феноменологічної соціології;

в. наука про пізнання народів, прогресу і цивілізацій;

г. гуманітарна наука про народи (етноси) світу, що концентрує увагу на розробці проблем етно- і націогенезу, етнічної історії, міжнаціональних відносин, етнонаціональних процесів, традиційно-побутової культури, народних знань, побуту, народного мистецтва;

№ 16.  Українське народне дитинознавство вивчає такі питання:

а. народна охорона дитинства, місце і статус дітей в українській сім'ї, взаємини дітей у сім’ї, обов’язки дітей.

б. питання дітності української родини, традиційні родильні звичаї та обряди;

в. усі варіанти правильні;

г. стислий аналіз дитячої мови, народна характеристика дитини, вікова періодизація життя, навчання і виховання дитини; значення колискових пісень, дитячого фольклору;

№ 17.  Етнічність – це:

а. термін, який відтворює якісні характеристики людини або групи людей, пов'язані з їхнім етнічним походженням і які виявляються у побуті, культурі, поведінці й в цілому у ментальності, підтверджуючи це походження й вирізняючи їх з поміж інших;

б. процес згуртування певного етносу навколо однієї або декількох видатних осіб;

в. усі варіанти правильні.

г. наука, що вивчає цей процес у сукупності його найбільш значних подій та зрушень, що збереглися у народній пам'яті, а також знайшли відображення у різних письмових джерелах;

№ 18.  Народознавство – це:

а. сукупність наук про народ, його духовність, культуру, історію, а також здобутки народного мистецтва, які відображають багатогранність його життя;

б. наука про пізнання народів, прогресу і цивілізацій;

в. галузь педагогіки, предметом вивчення якої є соціально-педагогічні проблеми;

г. усі варіанти правильні.

№ 19.  Основні компоненти козацької духовності:

а. козацька правосвідомість та ідеологія;

б. козацька філософія, козацький світогляд козацька естетика;

в. усі варіанти правильні;

г. козацький характер та мораль.

№ 20.  Термін «народна педагогіка» в науковий обіг увів:

а. Г.Ващенко;

б. О.Духнович;

в. Г.Волков;

г. С.Русова.

№ 21.  Українське родинознавство розглядає питання:

а. про родину як втілення духовності і національного духу, про типи і форми української сім'ї, її склад, структуру, основні функції;

б. про шлюб і сім'ю як виховну організацію, народний ідеал сім'ї;

в. українське родинне звичаєве право, статус членів сім'ї, її авторитет, найпоширеніші вади й біди сучасної сім'ї.

г. усі варіанти правильні;

№ 22.  Етнопсихологія – це:

а. усі варіанти правильні.

б. галузь соціальної психології, предметом вивчення якої є етнічні особливості психіки людей, етнічний характер, закономірності формування та функціонування етнічної самосвідомості, етнічних установок, стереотипів тощо;

в. сучасний варіант різновиду феноменологічної соціології;

г. термін, який відтворює якісні характеристики людини або групи людей, пов'язані з їхнім етнічним походженням і які виявляються у побуті, культурі, поведінці й в цілому у ментальності, підтверджуючи це походження й вирізняючи їх з поміж інших;

№ 23.  Етнос – це:

а. окрема дисципліна, що вивчає етнічну специфіку знакових систем;

б. усі варіанти правильні.

в. наука, що досліджує параметри соціальної структури народів;

г. особливий вид спільності людей, яка утворилася історично й є особливою формою їхнього колективного існування;

№ 24.  Автором терміну «етнопедагогіка» є:

а. Г.Сковорода;

б. О.Духнович;

в. Г.Волков;

г. Г.Ващенко.

№ 25.  Першим писемним джерелом української народної педагогіки вважають:

а. трактати професорів Острозької та Київської академій;

б. «Повчання дітям» Володимира Мономаха;

в. статути братських шкіл.

г. «Слово о полку Ігоревім»;

№ 26.  Національна меншина – це:

а. все населення певної країни або держави;

б. усі варіанти правильні.

в. народи, які проживають у багатоетнічних суспільствах незалежних країн;

г. як правило менша за чисельністю соціальна група, яка не займає панівне положення у певній державі;

№ 27.  Націоналізм – це:

а. явище, що характерне для етнофорів, у яких сформована висока етнокультурна компетентність;

б. усі варіанти правильні.

в. світоглядний принцип, найбільшою мірою притаманний передовим представникам народу, що виборює своє право на розбудову власної держави, тобто прагне перетворитись на націю;

г. особливий стан і у той же час певний етап розвитку етносу;

№ 28.  Структурні компоненти української етнопедагогіки:

а. українське родинознавство (фамілологія), українське дитинознавство;

б. усі варіанти правильні;

в. народна родинна (батьківська) педагогіка, українська педагогічна деонтологія;

г. українське дитинознавство, народна дидактика.

№ 29.  Суверенітет – це:

а. наука, що досліджує параметри соціальної структури народів;

б. політична незалежність і самостійність держав у внутрішній та зовнішньополітичній діяльності, що не допускає втручання інших держав;

в. пізнавальний засіб для встановлення тотожності, подібності речей, процесів, явищ, осіб;

г. усі варіанти правильні.

№ 30.  Етнічний стереотип – це:

а. позиція, яку займає та чи інша етнічна спільнота в соціально-економічній ієрархії конкретного суспільства;

б. стійкі і упорядковані зв'язки між етнічними спільностями;

в. усі варіанти правильні.

г. схематизований, спрощений, емоційно забарвлений образ певної етнічної спільноти, який поширюється як типовий на кожного її представника;

№ 31.  Фізичне виховання – це:

а. усі варіанти правильні.

б. система соціально-педагогічних заходів, спрямованих на зміцнення здоров'я та загартування організму, гармонійний розвиток форм, функцій і фізичних можливостей людини, формування життєво важливих рухових навичок та вмінь;

в. виховна діяльність школи і сім'ї, що має на меті формування стійких моральних якостей, потреб, почуттів, навичок і звичок поведінки на основі засвоєння ідеалів, норм і принципів моралі, участь у практичній діяльності;

г. виховна діяльність школи, сім'ї, правоохоронних органів, спрямована на формування правової свідомості та навичок і звичок правомірної поведінки школярів;