3 Стадія фалічна -від 3 до 6 років

На фалічній стадії виникають та інтенсивно функціонують феномени , що є ключовими у теорії психоаналізу.

-Комплекс Едипа

- Комплекс Електри

Названі комплекси і потяги котрі перебувають у їх основі , називають інцестноюю

К. Едипа проявляється у неусвідомлених еротичних потягів хлопчика до матері . Інцест ( лат. Непристойний ) це кровозмішування, сексуальні контакти між кровними родичами , між батьками і дітьми. У християнстві , європейській і у переважній більшості ін.. цивілізацій інцест абсолютно неприємний і викликає вкрай жахливі глузуючи переживання .

Причиною цих переживань є такі факти , що зачаті між близькими людьми діти народжуються з помітними розумовими та ін.. псих дефектами.

4. Генітальна стадія – розпочинається разом із входженням у період інтенсивного статевого визрівання , що виявляється у значній активізації : сексуальності , агресивності та зростання інтересу до протилежної статті. Ця стадія триває до кінця життя особистості.

Фрейд стверджував , що у ранньому підлітковому віці всі проходять через гомосексуальний період «проявляється у тому , що у спілкуванні , перевага надається своїй статті»

Норм. п. с. розв.. на генеральній стадії визначальним чином впливає на форм.. у неї генітального характеру , який вважається досконалим . Людина з таким характером є соц. зріла , відповідальна , відкрита. Її цілком задовольняє постійність у коханні і сексі .

у життєвих кредо суб’єкта наприклад: «кожен тільки за себе,один лиш Бог за всіх», «Роби що мусиш і буде що буде») Зважаючи на такий психологічний момент Адлер назвав регулюючі поведінку індивіда, життєві кредо «мотивами - фікціями».

Концепти індивідуальної психології

Концепт – це зміст істотного положення концепції. Концепція – це розуміння або трактування сутності природи якогось об’єкта. Концептів теорії Адлера є 7: 1. Почуття неповноцінності то його досконалості 2. Прагнення переважання спромогання досконалості 3. Стиль життя

4. Соціальний інтерес

5. Творче я

6. Порядок народження

7. Фікційний фаталізм

1.Психологічна основа почуття неповноцінності,за Адлером,зароджується в дитинстві,тому,що дитина переживає тривалий період замкненості протягом якого вона емоційно не може існувати. Досвід залежності спричиняє глибокі переживання власної неповноцінності порівняно із самостійними та та самодостатніми в її очах дорослими. Такі переживання стимулюють тривалу боротьбу суб’єкта за переважання над оточуючими. Надто почуття і тривожне почуття неповноцінності приводить до виникнення комплексу неповноцінності.Базові причини форм цих психодипомісних утворень форм адлер вбачає в тих стимулах суб’єкта На початку своєї наукової діяльності Адлер обґрунтував працю «дослідження»