1.3. Правове забезпечення державного регулювання інноваційної діяльності в Україні

Певна активізація деяких напрямків інноваційної діяльності в Україні, вимагає вдосконалення функціонування елементів інноваційної інфраструктури, що існує (технопарки, інфопорти, кластери). Їхня ефективна робота, спрямована на комерціалізацію інноваційних розробок, має визначатися, насамперед, продуманою державною політикою, що враховує громадську думку та іноземний досвід[8].

Існує безліч форм управління інноваціями на різних рівнях: від підрозділів корпорацій до держави, у цілому здатних у сучасних умовах реалізувати спеціальну економічну політику. Як і практично будь-яка політика, вона неоднакова в різних країнах, хоча й підпорядкована одній і тій самій меті: стимулюванню інноваційної активності й розвиткові науково-технічного потенціалу.

Отже, актуальною проблемою є роль інноваційної політики в структурі державного регулювання економіки України, що визначаються особливостями інноваційного процесу як об'єкта керування. Основна маса інноваційних процесів реалізується приватними компаніями різного рівня й масштабу, і такі процеси виступають, зрозуміло, не як самостійна мета, а як засіб кращого вирішення виробничих і комерційних завдань компанії, що домагається високої прибутковості.

Тривалий час інноваційному законодавству України була властива певна фрагментарність та непослідовність. Лише в 1999 р. Верховною Радою України було прийнято Концепцію науково-технологічного та інноваційного розвитку України. Базовий закон у цій сфері «Про інноваційну діяльність» вступив в дію після його підписання Президентом лише у 2002 році [1].

Закон визначає мету та принципи державної інноваційної політики. Головною метою державної інноваційної політики визнається створення соціально-економічних, організаційних і правових умов для ефективного відтворення, розвитку й використання науково-технічного потенціалу країни, забезпечення впровадження сучасних екологічно чистих, безпечних, енерго- та ресурсозберігаючих технологій, виробництва та реалізації нових видів конкурентоспроможної продукції.

Закон визначає правові, економічні та організаційні засади державного регулювання інноваційної діяльності в Україні, встановлює форми стимулювання державою інноваційних процесів і спрямований на підтримку інноваційної моделі розвитку економіки України інноваційним шляхом. Згідно з Законом, державну підтримку одержують суб’єкти господарювання всіх форм власності, які реалізують в Україні інноваційні проекти, і підприємства всіх форм власності, які мають статус інноваційних [9].

Згідно закону України «Про інноваційну діяльність», головною метою державної інноваційної політики є створення соціально-економічних, організаційних і правових умов для ефективного відтворення, розвитку й використання науково-технологічного потенціалу країни, забезпечення впровадження сучасних екологічно чистих, безпечних, енерго- та ресурсозберігаючих технологій, виробництва та реалізації нових видів конкурентоздатної продукції.

Основними принципами державної інноваційної політики Законом встановлено:

1. орієнтацію на інноваційний шлях розвитку економіки України;

2. визначення державних пріоритетів інноваційного розвитку;

3. формування нормативно-правової бази у сфері інноваційної діяльності;

4. створення умов для збереження, розвитку і використання вітчизняного науково-технічного та інноваційного потенціалу;

5. забезпечення взаємодії науки, освіти, виробництва, фінансово-кредитної сфери у розвитку інноваційної діяльності;

6. ефективне використання ринкових механізмів для сприяння інноваційній діяльності, підтримку підприємництва у науково-виробничій сфері;

7. здійснення заходів на підтримку міжнародної науково-технологічної кооперації, трансферу технологій, захисту вітчизняної продукції на внутрішньому ринку та її просування на зовнішній ринок;

8. фінансову підтримку, здійснення сприятливої кредитної, податкової і митної політики у сфері інноваційної діяльності;

9. сприяння розвиткові інноваційної інфраструктури;

10. інформаційне забезпечення суб’єктів інноваційної діяльності;

11. підготовку кадрів у сфері інноваційної діяльності.

Законом передбачено, що державне регулювання інноваційної діяльності здійснюється шляхом:

1. визначення і підтримки пріоритетних напрямів інноваційної діяльності державного, галузевого, регіонального і місцевого рівнів;

2. формування і реалізації державних, галузевих, регіональних і місцевих інноваційних програм;

3. створення нормативно-правової бази та економічних механізмів для підтримки і стимулювання інноваційної діяльності;

4. захисту прав та інтересів суб’єктів інноваційної діяльності;

5. фінансової підтримки виконання інноваційних проектів;

6. стимулювання комерційних банків та інших фінансово-кредитних установ, що кредитують виконання інноваційних проектів;

7. встановлення пільгового оподаткування суб’єктів інноваційної діяльності;

8. підтримки функціонування і розвитку сучасної інноваційної інфраструктури [19].

Глибока системна криза, яку тривалий час переживала економіка України, нестабільність управлінських структур, часта зміна кадрів, недостатнє фінансування передбачених законодавством заходів негативно позначилися на змісті, послідовності та результативності реалізації заходів інноваційної політики. Пріоритетні орієнтири вищих органів влади постійно знаходилися у сфері вирішення гострих поточних економічних проблем.

РОЗДІЛ ІІ. АНАЛІЗ РОЗВИТКУ ІННОВАЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА