5. Мовлення як засіб ствердження соціального статусу.

В соціально-орієнтованому спілкуванні соціальні ролі тих, хто говорить і слухає виступають в якості найважливішого чинника мовленнєвої поведінки. Разом з тим, не тільки рольова ситуація задає характер мовленнєвої поведінки її учасників, але й обрані мовні засоби конструюють, підтверджують соціальну ситуацію. Мова, безумовно, є одним з інструментів ствердження соціального статусу учасників спілкування.

Для адекватного розуміння повідомленьучасники комунікації намагаються різноманітнимизасобами визначити соціальні відносини, в структурі яких розгортатиметься спілкування. Окрім прямих представлень, коли називаються найбільш значущі для спілкування соціальні ролі співрозмовників, існують побічні —соціально-символічні — засоби демонстрації соціального статусуі рольових репертуарів тих, хто спілкується.

До числа таких засобів можна віднести:

 Вибір форми звернення. Форма звернення виявляє соціальну ієрархію, а за рівності соціальних статусів демонструє особисте ставленнядо партнера. Змінюючи формузвернення, можна підкреслити формальність або неформальність відносин, задати соціальну дистанцію. Порівняємо звернення: «пані і панове», «товариші», «друзі», «гей, ти». Зміна стилю звернення, зокрема використання форми «ти»/«ви» в зверненні, сама по собі може бути спрямованою на «підвищення» або «зниження» статусу. «Ти»-форма, як правило, асоціюється з неформальними, дружніми відносинами, а «Ви»-форма —з формальними, емоційно нейтральними або більш холодними стосунками. Перехід від «ти» до «ви» є стратегією дистанціювання, що демонструє несхвалення, відчуження, неприйняття, ворожість. Зворотне переключення, напроти, є стратегією прийняття, котра означає прихильність, прагнення меншої формальності і більшої дружелюбності.

Схожу функцію можуть виконувати і обрані форми вітань або прощань, наприклад: «доброго дня», «здоровенькі були», «вітаю вас», «бувай», «всього найкращого».

 Навмисна імітація вимови. Помічено, що ми «пристосовуємо» нашу мову, вимову до мови партнера в тому випадку, якщо він нам подобається. Так, батьки часто підлаштовують свою мову до«дитячогомовлення» при розмові з малюком.

З іншого боку, коли ми хочемо відмежуватисьвід іншої людини або групи, ми можемо підкреслити відмінності в нашому мовленні. Так часом говорять підлітки в присутності дорослих.

 Вибір стилю мовної поведінки. Виділяють високий і низький, впливовий і

невпливовий стилі.

Для високого стиля характерне підкресленоправильне вживання слів і побудова речень; він сприймається як офіційний, більш формальний, дистанційований. Для низького стиля властиве розмовне мовлення, насичене жаргонними словами, використання сленгу; він сприймається як неформальний, дружній. Ті, хто говорять впливово, використовують фрази, сама структура яких немов би спрямовує дії адресата. Наприклад, фраза «Давайте пообідаємо сьогодні ввечері» звучить більш впливово, ніж «Чи не погодитесь ви зі мною пообідати?».

Дослідники в галузі комунікації виділяють декілька формтак званих невпливових повідомлень:

1) ухильні фрази, в якихвідображаєтьсясуб’єктивність: «Я думаю», «Я припускаю»;

2) нерішучість, лінгвістичне «заїкання» (використанняроз’єднувальних вигуків, типу «е», «гм», «ви знаєте», «ну»): «Гм, чи могли б ви приділити мені хвилинкувашого часу?», «Ну, ми могли б спробувати»,«Я хочу, е-е, якщо ви дозволите, запропонувати...»

3) чемні форми —«Вибачте...»; «Пробачте...»; «Будьте ласкаві»;

4) питання-кінцівки: «Ми вже можемо почати, як ви вважаєте?»; «Тут спекотно, чи не так?»;

5) інтенсивні слова: «розкішно», «чудово», «дивовижно», «дуже».

Таким чином, для мовленнєвої поведінки в соціальній взаємодії основне значення має мовленнєве оформлення соціально-рольового статусу учасників комунікації, доситьжорсткий контроль за змістом і формою повідомлень, зниження особистісної основистосунків. В соціально-орієнтованому спілкуванні через ті або інші умови дистанція між партнерами збільшується. Це є наслідком просторового або часового відокремлення, різницісоціального положення або нерівноправностіспіврозмовників, що зумовлена ситуаційно –так або інакше, але взаємодія, контакт між учасниками комунікації ускладнюється. Це відображається в мовленні, якедемонструє незрівнянно більшу відстороненість від свого суб'єкту і адресата, ніж мовлення в міжособистісній взаємодії.