1.Загальна характеристика судово-психологічної експертизи.

СПЕ виступає однією із форм залучення спеціальних знань у кримінальний чи цивільний процес ,що передбачено відповідними кодексами України . Об’єктом СПЕ є психологічні виявлення людини , що не виходять за межі норми. Предметом судово-психологічної експертизи є вивчення механізмів і закономірностей функціонування психіки, які призвели до певних правових наслідків у конкретній юридично значущій ситуації. Особливості СПЕ: 1) вона призначається або на стадії попереднього розслідування або на стадії розгляду справи в суді. У першому випадку правовою підставою для її проведення є постанова слідчого , у другому - ухвала суду. Експертиза може проводитися незалежно від процесуального статусу особи Висновок експерта є доказом у справі, а тому експерт несе не лише моральну, але й правову відповідальність за точність і об’єктивність інформації в ньому. Підстави для призначення судово-психологічної експертизи 1)Перша підстава відставання рівня розумового розвитку від вікової норми 2) перенесені чи наявні у під експертного соматичні захворювання 3) скоєння злочину в стані фізіологічного афекту 4) наявність ознак, що свідчать про надзвичайну неврівноваженість, імпульсивність та агресивність під експертного 5) неадекватна або неналежна оцінка сутності своїх дій і їхніх наслідків. 6) невідповідність поведінки меті і мотивам вчиненого, а також не типовість мотивації 7) наявність сумнівів у мотивах самогубства, особливо коли обставини вказують на його інсценування. Питання, які не входять до компетенції судово-психологічної експертизи. 1) загальні питання права( винний чи невинний - не визначає) 2) загальна моральна оцінка особи і її вчинків( пс не дає оцінку) 3) питання які не можуть бути розв’язані на сучасному рівні розвитку психології( екстрасенсорні здібності, парадіагностика, яснобачення, телепатія).

2.Види судово-психологічної експертизи.

На сьогодні традиційними є наступні види судово-психологічної експертизи: 1) експертиза неповнолітніх:, 2) експертиза особистих властивостей, основних мотивів поведінки, закріплених у життєдіяльності суб'єкта, та рівня його Інтелектуального розвитку; 3) експертиза особливих емоційних станів, у тому числі фізіологічного афекту. Інші види експертиз хоча й мають місце, але проводяться набагато рідше, що не дозволяє на сьогодні проводити узагальнення наявних результатів.

Розглянемо характерні особливості кожного виду експертизи. 1. Експертиза неповнолітніх Судово-психологічна експертиза призначається в даному випадку стосовно психічно здорових неповнолітніх підозрюваних, звинувачуваних, свідків, потерпілих. Виокремлення цього виду судово-психологічної експертизи зумовлене, насамперед, своєрідністю підліткового віку. Підлітковий вік оцінюється не просто як перехідний, а як складний і критичний. Це зумовлене численними кількісними та якісними змінами, яких зазнає у цей час організм та особистість, що іноді мають характер докорінної зміни попередніх особливостей, інтересів і стосунків. Такі зміни часто супроводжуються появою у підлітка ускладнень у стосунках Із оточуючими; він не піддається впливу дорослих, виявляє різні форми неслухняності, опору (впертість, грубість, негативізм тощо). Часто протиправні дії підлітка здаються незрозумілими, маломотивованими, навіть протиприродними. І лише після ретельного вивчення його внутрішнього світу стає зрозумілим, що вони зумовлені не тільки глибокими, прихованими суто особистісними причинами, але й чинниками соціально-психологічного характеру. Наприклад психічно здоровий підліток, вихований у несприятливих умовах, може мати недостатній ступінь соціальної зрілості особистості. Ознаки її виявляються, насамперед, у примітивній мотивації мети своїх дій. у наївно-дитячих спробах її досягнення, у недостатньо адекватній оцінці вчиненого злочину тощо.

При проведенні судово-психологічної експертизи неповнолітніх визначається відповідь на такі запитання: 1) які індивідуально-психологічні, зокрема, емоційно-вольові особливості характерні для підекспертної особи; 2) які мотиви діяльності та поведінки підекспертного є типовими для його повсякденного життя; якими мотивами він керувався при вчиненні злочину; 3) чи відповідає рівень розумового розвитку підлітка його біологічному (паспортному) віку: 4) яким чином сприйнята конфліктна ситуація та її суб'єктивна оцінка підлітком змогла вплинути на його дії; 5) чи не властива підекспертному підвищена навіюваність? Якщо так, то яким чином це може вплинути на його дії у конкретній кримінальній ситуації чи свідчення стосовно вчиненого злочину; 6) чи не спостерігається у підекспертного схильності до фантазування? Якщо так, то як це може вплинути на його здатність давати правдиві свідчення;

2. Експертиза особистих властивостей, основних мотивів поведінки, закріплених у життєдіяльності суб'єкта, та рівня його інтелектуального розвитку Вивчення злочину в кримінальному процесі передбачає аналіз як об'єктивної, так і суб'єктивної сторони злочинної поведінки. При цьому під суб'єктивною стороною мається на увазі визначення особою характеру ситуації і сутності своїх діянь. Часто у свідомості суб'єкта злочинної діяльності суб'єктивне значення ситуації злочину не збігається з ЇЇ змістом або ж значно різниться від нього, відіграючи при цьому роль вирішального чинника у виборі альтернатив поведінки. У психології терміни "суб'єктивна оцінка", "суб'єктивне значення ситуації" та інші подібні об'єднуються узагальненим, досить широким поняттям "суб'єктивний світ особистості", що загалом характеризує особливості перебігу пізнавальних (відчуття, сприймання, пам'яті, мислення, уяви, уваги) та емоційно-вольових процесів (емоцій, почуттів, переживань, вольової регуляції поведінки), темпераментні та характерологічні властивості та якості, а також ставлення особи до себе, до інших людей, до суспільства загалом, її спрямованість (мотиви, цілі і цінності, установки та ін.). Юридичні поняття "суб'єкт" і "суб'єктивна сторона злочину" у психологічній інтерпретації і означають експертизу особливостей суб'єктивного світу особистості.

При її призначенні перед експертами-психологами можуть бути поставлені такі питання: 1) які індивідуально-психологічні особливості особи, що підлягає експертизі, та як вони могли проявитися в конкретному протиправному вчинку; 2) чи не суперечать протиправні (злочинні) дії особи, що підлягає експертизі, основним рисам її характеру; 3) чи здатен підекспертний, враховуючи рівень його розумового розвитку і стан психічних пізнавальних процесів, правильно розуміти значення своїх дій, їх наслідків і давати щодо них достовірні свідчення; 4) які риси характеру особи, що піддягає експертизі, могли б позначитися на характері її свідчень; чи властиві їй підвищена навіюваність та схильність до фантазування; 5) чи може особа, яка підлягає експертизі, враховуючи її індивідуально-психологічні особливості, рівень розвитку пізнавальної сфери, правильно сприймати та оцінювати виявлені у справі факти (або здійснювані над нею дії). Експертиза особистих властивостей, основних мотивів поведінки, закріплених у життєдіяльності суб'єкта, та рівня його інтелектуального розвитку тісно пов'язана з відповіддю на запитання щодо наявності у підозрюваного, звинувачуваного на момент вчинення протиправної дії особливого емоційного стану, зокрема, стану фізіологічного афекту: встановлення деяких індивідуально-психологічних дозволяє більш точно визначати специфіку емоційних станів у зв'язку з встановленням нездатності потерпілої особи чинити опір у момент вчинення з нею насильницьких дій.

3. Експертиза особливих емоційних станів

У чинному законодавстві серед обставин, що пом'якшують покарання, зазначається стан сильного душевного хвилювання. У юридичній практиці поняття "сильне душевне хвилювання" досить часто ототожнюється з психологічним поняттям "фізіологічний афект", але таке ототожнення неправомірне. Поняття "сильного душевного хвилювання" та "фізіологічного афекту" не просто належать до різних дисциплін - юриспруденції І психології, але перше є ширшим за обсягом. Питання щодо сильного душевного хвилювання, що його часто ставлять експертам-психологам, не входить до їх компетенції і як таке має відхилятися. Стан сильного душевного хвилювання може бути кваліфікований лише юридичними органами, але на основі експертно-психологічного висновку про те, що в момент вчинення злочину звинувачуваний перебував у стані емоційного збудження, яке досягло ступеню фізіологічного афекту.

При призначенні судово-психологічної експертизи, пов'язаної з особливостями перебігу емоційних станів у кримінальних ситуаціях, у тому числі афективними деліктами, можна формулювати такі запитання: 1) яка психологічна характеристика емоційного стану підекспертного в період, що передував вчиненому: 2) яким чином емоційний стан і почуття особи, яка підлягає експертизі, вплинули на її поведінку в досліджуваній ситуації; 3) чи не виявляє особа, яка підлягає експертизі, особистісних рис, котрі стали однією з умов виникнення у неї надзвичайного емоційного стану, що вплинув на її поведінку в досліджуваній у справі ситуації; 4) чи не виявляє особа, яка підлягає експертизі, особистісних рис, що стали, враховуючи ситуацію, однією з умов виникнення у неї стану фізіологічного афекту; 5) чи не був обвинувачений у момент вчинення інкримінованих йому дій у стані фізіологічного афекту; 6) яким чином емоційний стан підекспертного в період досліджуваної у справі ситуації міг позначитися на сприйнятті ним криміногенної ситуації; 7) яким чином емоційний стан підекспертного міг позначитися на його свідченнях.