22. Оцінка запасів на різних етапах їх руху. Значення запасів у господар­ській діяльності підприємства. Шляхи надходження та вибуття запа­сів. Оцінка запасів при їх надходженні на підприємство

Питання оцінки запасів приділяється значна увага, оскільки це відіграє значну роль при формуванні облікової політики підприємства. Особливості оцінки досліджуються науковцями, розкриваються в роботах вітчизняних і зарубіжних авторів. Якщо розглянути систему руху запасів на підприємстві враховуючи вимоги П(С)БО 9 „Запаси”, то можна побачити, що оцінка запасів здійснюється на 3-х етапах їх руху: 1.при надходженні запасів; 2.при вибутті запасів; 3.на дату складання звітності.

Основою достовірності визначення вартості запасів є вартість їх придбання або собівартість. Первісна вартість запасів визначається залежно від способу їх надходження на підприємство. Запаси можуть надходити на підприємство в результаті: ● придбання за грошові кошти та їх еквіваленти; ● виготовлення; ● внесення (передачі) засновниками (учасниками) підприємства в якості внеску до статутного капіталу; ● безоплатної передачі; ● обміну на інші запаси.

Отримані або виготовлені запаси зараховуються на баланс підприємства за їх первісною вартістю. Запаси: 1.сировина, матеріали, комплектуючі вироби, купівельні напівфабрикати – формується на стадії закупівлі, транспортуванні і зберігання цих запасів до моменту передачі їх у виробництво. 2.незавершене виробництво – формується на стадії виробництва 3.готова продукція – формується при завершенні її виготовлення і при передачі з цеху до складу готової продукції.

Порядок формування первісної вартості запасів: 1.придбаних – собівартість запасів, яка складається з фактичних витрат їх придбання. 2.виготовлення власними силами – собівартість їх виробництва, яка визначається за П(С)БО 16 „Витрати” 3.внесених до статутного капіталу – погоджена засновниками (учасниками) підприємства справедлива вартість запасів 4.одержаних безплатно – справедлива вартість запасів 5.придбаних в результаті обміну на подібні активи – балансова вартість переданих запасів, якщо ж вона перевищує їх справедливу вартість, то первісною вартістю отриманих запасів є їх справедлива вартість. Різниця між балансовою і справедливою вартістю переданих запасів включається до складу витрат звітного періоду. 6.придбаних в результаті обміну на неподібні активи – справедлива вартість переданих запасів, збільшена (зменшена) на суму грошових коштів або їх еквівалентів, яка була передана (одержана) в процесі обміну.

23.Оцінка вибуття запасів. Порядок надходження і вибуття запасів за методом фіфо

Важливе значення має оцінка запасів при їх вибутті, так як саме тут виникають проблеми з вибором варіанту, з врахуванням впливу оцінки на вартість продукції, що виготовляється, ціну готових виробів, попит споживачів і розмір прибутку, одержаного від реалізації продуктів праці. При відпуску запасів у виробництво, продажу та іншому вибутті згідно з П(С)БО 9 їх оцінка здійснюється за одним з таких методів: ● ідентифікована собівартість ● середньозважена собівартість ● ФІФО ● ЛІФО ● нормативні затрати ● ціни продаж. Метод ФІФО ((First in – first out): першими відпускаються запаси, що надійшли раніше) – застосовується на хронології надходження, тобто базується на припущенні, що одиниці запасів, які були придбані першими, продаються чи використовуються першими, що запобігає їх псуванню, а також не припущенні, що грошова одиниця є стабільною.

Надходження запасів  6 5 4 3 2 1  Вибуття запасів

Одиниці, які залишаються в запасах на кінець періоду, оцінюються за цінами останніх надходжень товарів. Даний метод найчастіше застосовується для таких видів запасів, як фрукти, овочі та інші продукти харчування, коли перші запаси, що надійшли, повинні реалізуватись у першу чергу, щоб уникнути збитків від їх псування. Переваги методу ФІФО полягає в тому, що він простий, систематичний і об’єктивний, а також перешкоджає маніпулюванню даними в сторону штучного завищення або заниження вартості запасів, тобто запобігає можливості маніпулюванні прибутком, забезпечує відображення у балансі суми запасів, яка приблизно збігається з поточною ринковою вартістю. Метод ФІФО виправдовує себе в умовах низької інфляції. Застосування ж його в умовах високої інфляції призведе до завищення вартості матеріальних залишків, заниження собівартості готової продукції та, як наслідок, завищення результатів від реалізації. Саме відображення нереальних доходів, що призводять до невиправданого завищення прибутку, є недоліком методу.

Використання оперативного і підсумкового методів ФІФО дає однакове сальдо запасів і собівартість реалізованої продукції на кінець періоду.