2. Види тлумачення правових норм.

2.1. Види тлумачення норм права за суб’єктами.

Суб'єктами тлумачення норм права є органи законодавчої і виконавчої влади, судові і прокурорські органи, юридичні і фізичні особи. Але значення такого тлумачення, його юридична обов'язковість і компетентність неоднакові. Залежно від суб'єктів тлумачення має різні юридичні наслідки.

За суб'єктами і юридичними наслідками розрізняють:

Офіційне тлумачення

- роз'яснення змісту і мети правових норм, яке сформульовано в спеціальному акті уповноваженим органом у рамках його компетенції і має юридичне обов'язкову силу для всіх, хто застосовує норми, що роз'ясняються. Наприклад, правом офіційного тлумачення Конституції України наділений лише Конституційний Суд України. Його тлумачення є загальнообов'язковим, легальним (узаконеним).

Офіційним тлумаченням займається вузьке специфічне коло учасників

Неофіційне тлумачення

- роз'яснення змісту і мети правових норм, яке виходить від осіб, що не мають на те офіційних повноважень, а відтак, не володіє юридичне обов'язковою силою. Наприклад, тлумачення статті закону професором права допомагає юридичній практиці і здатне вплинути на офіційне тлумачення. Однак воно не є загальнообов'язковим, не є легальним.

Офіційне тлумачення

(за сферою дії)

Нормативне - офіційне роз'яснення, яке невіддільне від правової норми, поширюється на широке коло суспільних відносин - необмежену кількість випадків, перед-бачени-х нормою, що тлумачиться

Казуальне (індивідуальне)- (казус - випадок) - офіційне роз'яснення, обов'язкове лише для конкретного випадку та для осіб, стосовно яких воно провадиться; має місце там, де в процесі правозасто-сування ставиться за мету роз'яснити норму, щоб правильно вирішити справу

Сфера дії норми, що тлумачиться, залежить від правомоч-ностей суб'єкта тлумачення.

Нормативне

автентичне

легальне (делеговане)

- зміст норми тлумачиться тим органом, що її встановив, тобто автором норми. Суб'єктами такого тлумачення можуть бути всі правотворчі органи. Наприклад, закони, як правило, роз'ясняються парламентом. Однак Верховна Рада України не має права на офіційне тлумачення нею же ухвалених законів. Відповідно до ст. 147 Конституції України, офіційне тлумачення Конституції України та законів України дає Конституційний Суд України. Верховна Рада Автономної Республіки Крим роз'ясняє порядок застосування нормативно-правових актів, нею виданих

- загальнообов'язкове тлумачення норми здійснюється органом, який цю норму не встановлював, але уповноважений законом або за дорученням тлумачити її постійно чи одноразово. Право на таке тлумачення мають Конституційний Суд, Верховний Суд, Вищий арбітражний суд

Казуальне (індивідуальне)

судове- здійснюється судовими органами при розгляді конкретних справ і знаходить своє вираження у вироках або рішеннях у цих справах

адміністративне- здійснюється міністерствами, відомствами, місцевою державною адміністрацією; містить вказівки відповідним органам, як останні повинні вирішити ту чи іншу справу

Неофіційне тлумачення

— Професійно-правове

- це тлумачення норм, яке ґрунтується на професійних знаннях у галузі права. Воно може бути двох видів:

1) доктринальним - це тлумачення вченими вузів, науково-дослідними установами (розробка правових концепцій, доктрин у результаті аналізу норм права та їх виклад у статтях, монографіях, науково-практичних коментарях, усних і письмових обговореннях нормативних актів);

2) компетентно-юридичним - цетлумачення юристів-практиків: посадових осіб державного апарату, прокурорів, судців, адвокатів, працівників юридичних служб, редакціями юридичних журналів і газет, радіо і телебачення в спеціально-юридичних консультаціях і оглядах

— Компетентно неправове - це тлумачення норм права, яке ґрунтується на знаннях у суміжних галузях науки - біології, економіки, історії, політики та ін., включає спеціальну (неправову) компетенцію суб'єкта тлумачення - біолога, історика, економіста, філософа, журналіста та ін.

— Повсякденне- це тлумачення норм права всіма суб'єктами права на основі життєвого досвіду, фактів повсякденного життя відповідно до рівня їх правосвідомості. Повсякденне тлумачення - це правове явище, яке виражає правові почуття, емоції, уявлення, що відбуваються у психіці громадян у зв'язку з використанням прав і виконанням обов'язків; ставлення до права в цілому і конкретного нормативно-правового акта зокрема

2.2. Види тлумачення правових норм за обсягом.

Тлумачення за обсягом - це з'ясування співвідношення буквального тексту і дійсного змісту юридичних норм.

Розрізняють способи тлумачення за обсягом.

Буквальне (адекватне) тлумачення - це роз'яснення, при якому дійсний зміст (значення) норми права відповідає буквальному тексту, тобто "літері" закону. "Дух" і "літера" закону збігаються.

Небуквальне,яке поділяється на

Поширювальне (розширювальне) тлумачення - це роз'яснення, при якому дійсний зміст (значення) норми права ширше за її буквальний текст; "дух" закону ширше за його "літери".

Обмежувальне тлумачення - це роз'яснення, при якому дійсний зміст (значення) норми права вужче за її текстуальний вираз; "дух" закону вужче за його "літери*.

2.3. Інші класифікації тлумачення правових норм.

Способи (прийоми) тлумачення правових норм.

3.1. Філологічний (граматичний, мовний) спосіб тлумачення правових норм: суть, основні правила.

Спосіб тлумачення — це сукупність прийомів аналізу змісту нормативно-правових актів.

Граматичний (мовний, текстовий) спосіб тлумачення норм права— це уяснення їх змісту, що базується на даних граматики, лексики, філоло­гічних наук. Граматичне тлумачення є початковим та відправним серед усіх способів тлумачення, оскільки юридичні норми існують тільки в мовній формі. Прийоми дослідження спрямовані на з'ясування значення окремих слів, термінів, змісту норми залежно від розміщення у тексті сполучників, роз­ділових знаків, прийменників. Причому, при тлумаченні жодне слово або граматичний знак, що міститься в тексті закону, не можуть залишатися поза тлумаченням. Наприклад, актуальним є виявлення значень сполуч­ників. Залежно від їх значення при формулюванні окремих складових частин норми її гіпотеза, диспозиція чи санкція можуть бути простими, складними і альтернативними. Для останньої характерним є використан­ня саме розділових союзів. Особливо актуальним є розмежування єдналь­них і розділових сполучників за своїм призначенням

Граматичне тлумачення є первинним, воно розпочинається з ана­лізу мовної форми виразу норми права, яку відображено в тексті нормативно-правового акта.

Завдання тлумачення і його успішне розв' язання залежать від знан­ня суб' єкта пізнання (законодавця), який формулює норму у вигляді приписів статті, прагнучи до техніко-юридичної досконалості тексту. Правозастосовувач аналізує текст нормативно-правового акта, керую­чись вимогами граматики, синтаксису, морфології, етимології. Такий підхід потребує:

1)  розмежування видів єднальних і розділових сполучників, якими користувався законодавець у текстах статей із простими, складними і альтернативними гіпотезами, диспозиціями та санкціями.

2)  урахування доконаних і недоконаних форм дієслів і дієприк­метників.

Отже, тлумачення норм передбачає урахування особливостей мови права та відповідних правил мовного тлумачення. Сутність їх у такому:

а) термінам, що використовуються в тексті, надається значення, тотожне тому, яке вони мають у літературній мові, тобто вони використовуються як загальновживані. Винятком є використання термінів, яки законодавчо визначені в нормах — дефініціях (це різні поняття, що містяться в статтях закону, наприклад, «злочин», «сім'я», «громадянин» та ін.). Відтак, якщо у тексті закону зафіксовано певне значення слова або виразу (словосполучення), то тлумачити в юридично значущій діяльності їх необхідно виключно в такому саме значенні.

б) значення терміна, виразу, що встановлені законом у будь-якій галузі права, не може вільно поширюватися на інші галузі (наприклад, поняття «член сім' ї» в житловому і сімейному законодавстві мають різний зміст, юридичний статус і сферу використання). Неприпустимо тлумачити норми, ігноруючи окремі слова, оскільки це може викривити сенс норми.

3.2. Поняття, зміст та основні правила логічного способу тлумачення правових норм.

Логічне тлумачення норм права є таким способом уяснення, яке базується на використанні законів і правил формальної логіки. Зміст логічного способу тлумачення розкривають і конкретизу­ють певні прийоми, а саме:

а) логічне перетворення, або перебудова тексту з відновленням членів речення, що їх бракує, для того щоб уникнути двозначності чи невизначеності тексту.

б) виведення норм з норм (їх логічний розвиток). Для виведення окремих положень (висновків) із загальних норм застосовується індукція.

в) аналогія. Цей прийом застосовується тоді, коли законодавець не дає вичерпного переліку обставин, ознак і вживає при цьому звороти «та інші», «в аналогічних випадках».

г)  висновки з понять, зокрема з обсягової інтерпретації (тлумачення у висновках, що вказують на належність предметів та явищ на підставі застосування поняття до певного класу правових явищ).

3.3. Системний, телеологічний (цільовий), історичний, функціональний та інші способи тлумачення правових норм.

Системний спосіб тлумачення норм права полягає у викорис­танні системного підходу під час аналізу норм права, окремих статей та в цілому законів. Увага дослідника зосереджується на пошуку го­ловного змісту норми права, що тлумачиться, шляхом визначення міста цієї норми серед норм даного нормативного акта та її порівнян­ня з чинними нормами інших інститутів і галузей права. При цьому враховується і визначається тип зв 'язків між нормами.

Системне тлумачення застосовується для того, аби краще зро­зуміти зміст і призначення норм, розташованих у різних частинах і підрозділах системи права, і враховує: а) місце нормативно-правових приписів у нормативно-правовому акті, інституті, галузі законодавства; б) логічні зв' язки між нормами. При цьому аналізуються зв' язки норми, що тлумачиться, з нормами інших статей того самого акта, інших нормативно-правових актів різних інститутів і галузей права.

У такий спосіб ураховуються логічні зв' язки між нормами (зв' язки залежності, доповнення, конкретизації, уточнення, обмеження тощо). Цими зв' язками є:

а) зв' язки між нормою, що тлумачиться, та нормами, що роз­кривають зміст терміна, який у ній вживається. Це або легальне визна­чення (дефініція), або приписи, які перелічують коло суб'єктів, пред­метів, явищ, що складають це поняття.

б) зв' язок норми, що тлумачиться, з оперативними нормами, які можуть припиняти дію норм, чи остаточно скасовувати чинні нормативні приписи, чи поширювати їх дію на нове коло відносин, суб' єктів, територій, чи пролонговувати їх дію на новий строк;

в) зв'язки відсильної та інших статей. Застосування законодавцем відсилочного способу викладення норми створює такий нормативноправовий припис, який не повністю перелічує всі ознаки правила, а відсилає до інших статей того самого нормативно-правового акта.Норма, що тлумачиться, може бути повністю зрозуміла інтерпретатору тільки за умови «поєднання» змісту відсильної статті із змістом таких приписів нормативного акта, до яких вона прямо відсилає. Тобто, текст відсильної статті вказує, що її норма не викладена в цьому тексті повністю і для розуміння її змісту в логічно завершеному вигляді необхідно враховувати статтю, до якої відсильна норма відсилає;

г)  зв' язок між загальними і спеціальними нормами. Сутність такого зв' язку полягає в тому, що правила поведінки, визначені у загальних нормах, часто потребують врахування особливих ситуацій в спеціальних нормах, і, як правило, ці особливості закріплюються у вигляді винятків з загальних норм.

Ефект від використання системного способу тлумачення в то­му, що він допомагає законодавцю і правозастосовувачу виявляти та заповнювати прогалини і колізії (суперечності) в законодавстві, визна­чити формально існуючі застарілі норми права для їх подальшого скасування законодавцем. Іноді систематичне тлумачення розглядаєть­ся як прояв (форма) логічного тлумачення.

Історичний спосібтлумачення норм права (ретроспектива) допо­магає встановити їх зміст норми права, враховуючи умови їх виник­нення, факти, пов' язані з історією виникнення норми, що тлумачиться. Особливість даного способу полягає в тому, що інтерпретатор вико­ристовує джерела, які перебувають за межами системи права (конкретно-історичні умови, соціально-економічна і політична атмосфера, обста­вини, причини, чинники, що викликали прийняття відповідних норм права, встановлюються за документами з архівів, стенограм обгово­рення проектів відповідних нормативно-правових актів органів, що займалися підготовкою законопроектів, матеріалів, що надруковані в пресі та інших засобах інформації тоді, коли проекти обговорювалися, до них робилися зауваження та пропозиції, схвалювалися чи відхиля­лися).

Своєрідним проявом використання історичного способу тлумачен­ня можна вважати й конкретно-соціологічне тлумачення, яке полягає в установленні змісту нормативно-правових приписів з урахуванням не тільки історичних обставин прийняття закону, а й тих реальних умов життя суспільства, в яких норма права функціонує

Телеологічний (цільовий) спосіб тлумачення норм права полягає в аналізі змісту правового припису шляхом виявлення і розкриття цілей прийняття правової норми у співвідношенні з нею граматичної і ло­гічної суті формулювань законодавця, що містяться в текстах нормативно-правових приписів.

Не тільки встановлюється мета окремої норми в приписі, що під­лягає тлумаченню, а й враховуються цілі всього нормативного акта. Такі цілі містяться в текстах преамбул конституцій та законів (їх про­грамні положення), визначальних початкових статтях кодексів — нор­мативних приписах, що містять законодавчо визначені цілі відповідних інститутів та галузей законодавства.

Функціональний спосіб тлумачення норм права. Цей спосіб тлумачення правових норм полягає у врахуванні факторів і умов, в яких реалізується, функціонує чи діє норма права, з’ясовується вплив факторів на зміст норми. Іноді ці фактори можуть співпадати із історичними факторами. Найбільш складним процесом тлумачення є інтерпретація оціночних термінів і виразів. В процесі функціонування норм права велике значення відіграє право, свідомість і мораль суспільства, оскільки вони тісно взаємодіють. Вони суттєво впивають на процес застосування норм права, а також на процес тлумачення. При застосуванні функціонального способу тлумачення правових норм потрібно враховувати й інші фактори. В процесі тлумачення правових норм можуть враховуватись логіко-семантичні форми результату тлумачення; критерії істинності і правильності результатів тлумачення; об’єм тлумачення; обов’язковість тлумачення та інші питання.