3. Стадії застосування правових норм.

Застосування права являє собою єдиний процес, що складається з виокремлених і взаємопов’язаних дій — стадій.

Перша (фактична) стадія — це встановлення фактичних обставин справи. В перебігу цієї стадії компетентні органи виявляють і встановлюють тільки ті факти і обставини, що мають юридичне значення і пов’язані з вирішенням юридичної справи по суті. Враховуючи, що такі обставини, як правило, мали місце в минулому, правозастосувач не може спостерігати їх безпосередньо. Тому юридично значущі факти встановлюються за допомогою доказів, одержаних у передбачених законом формах і порядку: показань свідків, протоколів огляду місця події, висновків експертів, документів тощо. При встановленні фак-

тичних обставин справи слід керуватися вимогами належності, об’єктивності, повноти, істинності доказів. Результатом доказування є відтворення, реконструкція усіх (або частини) обставин справи, що має вирішальне значення для правильного застосування права. Фактичні обставини справи встановлюються через доказуван­ня - логічно послідовну творчу діяльність органу дізнання, слідчо­го, прокурора, суду щодо зібрання, дослідження та оцінці певних документів про обставини, які необхідно встановити для правиль­ного вирішення юридичної справи.

Другою (юридичною) стадією є вибір і аналіз правової норми. Вона включає в себе дії з відшукання юридичної норми, що відповідає обставинам, встановленим на першій стадії, і підлягає застосуванню.

Проводяться перевірка справжності і юридичної чинності норми з точки зору її дії в часі, просторі, відносно кола осіб, а також виявлення змісту норми. При цьому слід ураховувати загальне правило: закон та інші нормативно-правові акти не мають, як правило, зворотної дії в часі. Обравши норму, правозастосувач переконується в справжності її тексту за офіційним виданням, перевіряє, чи не

змінена вона і чи діяла на період виникнення правовідносин. Обов’язково уточнюється зміст норми, тобто здійснюєтся її правозастосовче тлумачення (з’ясування). На цій стадії правозастосовного процесу дається правова кваліфікація — юридична оцінка всієї сукупності фактичних обставин справи шляхом віднесення конкретного випадку до сфери дії певних юридичних норм.

Виконання ухваленого рішення уповноваженими органами - державними органами, державними та іншими орга нізаціями, громадянами. У рішенні втілюються воєдино дві попередні стадії, відбуваєтьсяпоширення загальних приписів норми на конкретні життєві обставини. Прийняття рішення дає можливість досягнути мети правового регу-

лювання, гарантувати здійснення суб’єктивних прав, а також виконан- ня юридичних обов’язків.

Результат рішення юридичної справи висловлюється в індивідуальному державно-владному велінні, приписі (письмовому чи в іншій формі). Цей припис у свою чергу виконує функцію юридичного факту, з яким пов’язані юридичні наслідки рішення, застосування права в цілому.

Отже, державно-владне рішення, що є результатом правозасто-сування, виконує подвійну правову функцію: 1) юридичної конста­тації - визнання існування певних фактів, їх правомірності (непра­вомірності), визнання того чи іншого права за певною особою або констатації у цій події факту правопорушення; 2) нового юридично­го обов 'язку - після ухвалення рішення необхідна додаткова діяль­ність, новий обов'язок компетентних органів щодо виконання рішен­ня.

4. Акти застосування норм права (правозастосовні акти).