172.Неформальні молодіжні об’єднання.

Неформальні молодіжні об’єднання – добровільне,самодіяльне громадське формування, яке виникає переважно з ініціативи рядових її учасників,діє в інтересах своїх учасників незалежно від мети та характеру об’єднання.

У науковій літературі використовують різні типології та класифікації неформальних молодіжних груп і об'єднань, але всі вони достатньо умовні. Найпоширенішим є поділ за соціально-правовою ознакою на просоціальні, спрямованість яких узгоджується з цінностями і установками суспільства, асоціальні, які не поважають цінностей, скоюють різні правопорушення,асоціальні, або криміногенні, злочинні.

Робота соціального педагога з неформальними об’ єднаннями може спрямовуватись в таких напрямках:

1)використання потенціалу існуючих про соціальних груп з метою розв’язання завдань педагогіки, реабілітації чи корекції конкретної особистості;

2)ініціювання створення груп соціальної спрямованості;

3)спільна робота з організаторами дитячого руху для переорієнтації асоціальних груп у про соціальні;

4)спільна діяльність з психологами, батьками, педагогами для виведення неповнолітніх із груп асоціальної спрямованості,переорієнтація їхніх установок і поведінки.

Соціально-педагогічна допомога у Н.О. реалізується через педагогічні завдання,які спрямовані на:

*створення в групі позитивного емоційного клімату;

*отримання підлітком досвіду конструктивної взаємодії з оточенням;

*розширення знань про способи і варіанти вираження;

*набуття досвіду самовираження у цій групі;

*освоєння способів обговорення, осмислення і розуміння значень, символів і знаків, які властиві різним субкультурам.

173.Християнські конфесії як суб’єкт соц.-пед діяльності.

Соціальними функціями різних релігійних конфесій, як правило,є виховна, правова та політична.За 21 рік незалежності нашої держави соціальна діяльність діючих українських релігійних конфесій набула вираженого багатовекторного спрямування. Ряд релігійних організацій насамперед докладають зусиль до розв’язання проблем соціально незахищених верств населення: облаштовують пункти безкоштовного харчування нужденних;забезпечують медичне лікування малозабезпеченим людям; організовують літній відпочинок дітям з бідних сімей,сиротам та інвалідам;допомагають школам,будинкам-інтернатам,медичним закладам;створюють при храмах і монастирях дитячі будинки,школи-сиротинці, соціально-реабілітаційні центри для нарко- та алко- залежних,хворих на СНІД; займаються духовної опікою громадян,які перебувають у виправних закладах,тощо.Християнські конфесії динамічно розгортають волонтерський рух. Його суть:створення невеликих груп віруючих,які надають адресну соц.,мед. та патронажну допомогу інвалідам,хворим,людям похилого віку,дітям-сиротам,опікуються засудженими в місцях позбавлення волі.Релігійні організації не стоять осторонь врегулювання проблем,породжених дією стихійних природніх факторів. Також апробують нові форми соціального служіння,так, з 1.09.2008р в Україні офіційно розпочав діяти недержавний церковний пенсійний фонд,заснований УГКЦ Л.Гузаром. Важливу роль також відіграють благодійні фонди.