
- •1.Роль і місце соціальної педагогіки серед інших наук
- •2...Соціальна педагогіка і соціальна робота
- •4...Предмет,завдання,функції соціальної педагогіки
- •5...Принципи соціальної педагогіки
- •6. Дидактичні принципи і правила соціально-педагогічної діяльності
- •7.Специфіка соціально-педагогічних понять :соціально освітній простір, соціальний розвиток і соціальне формування особистості
- •8..Професійний портрет соціального педагога
- •9.Призначення сфери діяльності та функції соціального педагога
- •10.Кодекс етики соціального педагога
- •11.Особистість соціального педагога
- •12.Значення неперервності освіти у професійній діяльності
- •13.Милосердя і благодійність як культурно-історисні традиції соціально-педагогічної діяльності.
- •3.Наукова цінність і практична значущість соціальної педагогіки як гуманітарної науки
- •14.Організація соціальної допомоги в античному і середньовічному суспільствах
- •15.Ідеї позашкільного виховання у педагогічній системі Дж. Локка («виховання джентельмена»)
- •16. А. Дістерверг - засновник соціальної педагогіки
- •17.Педагогічні погляди Вентцеля
- •18.Виховання дітей і молоді в східних словян у додержавний період
- •19.Основні напрями й особливості освітньо - виховної та благодійної роботи в період київської русі
- •20.Піднесення українського соціального виховання у козацьку добу
- •21.Особливості соціального виховання в радянський період
- •22. Дитячий будинок як маяк соціального виховання в 20-х роках хх ст.
- •23. Мета завдання шляхи і засоби соціального виховання у педагогічній спадщині Зінковського
- •25.Педагогічні погляди макаренка щодо сімейних взаємин і родинного виховання дітей як методика і технологія організації сімейного життя.
- •26.Соціально-педагогічні погляди русової
- •27.Погляди русової щодо особливостей соціального дошкільного виховання
- •28.Внесок сухомлинського в теорію і практику соціального виховання
- •29.Розвиток соціальної педагогіки в незалежній українській державі
- •31.Причини появи та розвитку волонтерства на сучасному етапі розвитку суспільства
- •32. Характеристика основних груп волонтерів
- •33. Особливості мотивації волонтерів до соціально-педагогічної діяльності
- •34. Напрями соціально-педагогічної діяльності, що потребують участі волонтерів
- •35. Зміст поняття “соціалізація”
- •36. Форми і методи соціалізації особистості
- •37. Принципи соціалізації
- •38. Провідні напрями соціалізації особистості
- •39. Сім’я, освіта, релігія і культура як основні інститути соціалізації дитини
- •40. Основні фактори та види соціалізації особистості, їх педагогічний потенціал та характеристика
- •41. Стадії соціалізації: рання, стадія навчання, трудова, післятрудова
- •42. Особливості соціалізації в зрілому віці
- •43. Проблема використання досвіду старшого покоління в соціалізації молоді
- •44. Мікро-, мезо-, мега- та макрофактори соціалізації
- •46. Виховання як соціальний інститут, специфіка соціального виховання
- •47. Соціальне виховання, його цілі, зміст, сутність, принципи, методи і форми здійснення як предмет соціальної педагогіки
- •48. Мета і завдання соціального виховання
- •49. Сутність і співвідношення понять “соціальна педагогіка”, “соціальне виховання”, “соціалізація”
- •50. Загальна характеристика принципів і змісту соціального виховання з позицій держави та соціальних інституцій
- •51. Виховні організації та соціальне виховання
- •52. Організація соціального досвіду як вид соціального виховання
- •53. Характеристика освіти як одного з видів соціального виховання
- •54. Індивідуальна допомога як вид соціального виховання
- •56. Розвиток вітчизняних теорій соціального виховання
- •58. Поняття “соціальне середовище”
- •60. Соціальна адаптація як активне пристосування індивіда до умов середовища
- •61. Вплив соціального середовища на розвиток і формування особистості
- •62. Несприятливі умови соціалізації як соціально – педагогічна проблема.
- •63. Види і типи жертв несприятливих умов соціалізації.
- •64. Характеристика основних типів жертв.
- •66. Завдання і зміст корекційного виховання.
- •67. Особистість дитини. Розвиток дитини в соціумі.
- •68. Поняття «особистість»: зміст та структура.
- •69. Рушійні сили та фактори розвитку дитини.
- •70. Засвоєння соціальних ролей як складова процесу становлення особистості.
- •71. Соціальна адаптація, соціальна дезадаптація і соціальна реабілітація дитини.
- •72. Роль соціального виховання і самовиховання в соціалізації дитини.
- •73. Поняття "норма" та "відхилення від норми" в соціальній педагогіці.
- •74. Поняття соціальної норми.
- •75. Характеристика явища аномальності.
- •77. Соціально – педагогічні відхилення від норми.
- •78. Особливості, умови та правові норми соціалізації дитини з обмеженими можливостями.
- •79. Класифікація методів соціально – педагогічної роботи.
- •80. Методи переконання, вправи і корекції в соціальній педагогіці.
- •81. Використання соціологічних методів в роботі соціального педагога.
- •83. Сім'я як соціальний інститут.
- •84. Сім'я як об'єкт і суб'єкт соціально-педагогічної діяльності.
- •85. Сім'я та її основні функції.
- •86. Характеристика основних типів сімей.
- •87. Взаємини в сім'ях з порушеною структурою.
- •89. Дитина та її роль у сім'ї, проблеми соціалізації дитини в сім'ї.
- •90. Стратегія і тактика сімейного виховання.
- •91. Сімейне виховання як система.
- •92. Стилі сімейного виховання.
- •93.Підготовка молоді до сімейного життя та її значення.
- •94.Система підготовки молоді до сімейного виховання.
- •95.Педагогічні проблеми статевої соціалізації і сексуальної орієнтації молоді.
- •97.Зміст психологічних механізмів соціалізації дитини в різних типах сімей.
- •98.Поняття сімейного мікроклімату.
- •99. Поняття і види батьківського авторитету.
- •100. Зв'язок сім'ї зі школою.
- •101. Основні напрями соціально-педагогічної допомоги для оптимізації сімейного виховання.
- •102.Сучасні форми соціально-педагогічної допомоги сім’ї.
- •104.Зміст понять “опіка” і “опікунство”.
- •105.Історичні корені сучасної системи опіки і опікунства.
- •106.Категорії дітей, що потребують опіки.
- •107.Система державної опіки дітей-сиріт і дітей, які залишились без нагляду батьків: дитячий будинок, школа-інтернат, притулок, дитячий будинок сімейного типу, прийомна сім’я та ін.
- •110.Соціально-педагогічна допомога дітям з особливими потребами.
- •111.Загальна педагогічна характеристика дітей з обмеженими можливостями.
- •115.Види соціально-педагогічної допомоги сім’ям, що виховують дітей з особливими потребами.
- •117.Робота соціального педагога з обдарованими дітьми.
- •118.Поняття “обдарованість”.
- •119.Види обдарованості: соціальна, художня, психомоторна, академічна, творча, інтелектуальна. Психофізіологічні особливості обдарованих дітей.
- •120.Видима(явна) і прихована обдарованість.
- •121.Обдарована дитина в сім’ї.
- •122.Основні завдання батьків у підтримці обдарованості дитини.
- •123.Діагностика умов розвитку талановитості
- •135. Основні підходи до діяльності з дітьми-злочинцями
- •150. Стратегічні напрями роботи соціального педагога з підлітками, схильними до проституції:
- •154.Соціально-педагогічна діяльність у дошкільних навчально-виховних закладах,школах,професійних навчальних закладах,вищих освітніх установах.
- •155.Соціально-педагогічна робота за місцем проживання.
- •156.Територіальна громада,як соціалізуючий простір особистості.
- •157.Сучасні підходи до розуміння громади.
- •158.Основні характеристики територіальної громади.
- •159.Соціалізуючі функції громади.
- •160.Неурядові організації як суб»єкти соц.-пед роботи на локальному рівні.
- •161.Типологія неурядових організацій.
- •162.Характеристика діяльності дитячих та молодіжних організацій.
- •163.Напрями роботи міжнародних організацій,які працюють в інтересах дітей.
- •164.Характеристика соціально-педагогічної роботи місцевих громадських організацій.
- •165.Особливості діяльності соціального-педагога в пенітенціарних закладах.
- •166.Псиохологічні особливості неповнолітніх засуджених.
- •167.Зміст, сутність і основні проблеми виправної педагогіки в умовах пенітенціарних закладів. Проблеми загальної і професійної освіти засуджених підлітків.
- •168.Принципи перевиховання:залучення до праці,повага особистості вихованця,самоврядування,співробітництво педагогів і вихованців.
- •169.Соціально-педагогічна діяльність у громадських організаціях та релігійних конфесіях.
- •170.Громадська організація як об’єкт і суб’єкт соц.-пед діяльності.
- •171.Діяльність дитячих і молодіжних організацій в Україні.
- •172.Неформальні молодіжні об’єднання.
- •173.Християнські конфесії як суб’єкт соц.-пед діяльності.
- •174.Соц-псих характеристика педагогічної майстерності соціального педагога.
- •175.Система підвищення кваліфікацій соціального педагога.
- •176.Проблеми управління цілісним соціально-педагогічним процесом.
- •177.Типи управлінської діяльності: авторитарний, демократичний, ліберальний.
- •178.Соц-пед характеристика різних типів управління
- •179.Розвиток особистості в процесі самоуправління соціально-педагогічним процесом.
- •180.Принципи управлінської діяльності в соціальній педагогіці.
- •182.Діагностика вихованості і освіченості,рівня розвитку особистості.
- •183.Прийоми управління соціальним вихованням особистості
- •184.Соціально-педагогічний консиліум.
89. Дитина та її роль у сім'ї, проблеми соціалізації дитини в сім'ї.
Згідно з Законом України "Про загальну середню освіту" (1999). соціалізація шкільної молоді відображає низку об'єктивно визрілих у суспільстві потреб і проблем, для розв'язання яких створено передумови.
Провідне місце у процесі соціалізації дітей відіграють загальноосвітні заклади завдяки своїй багатофункціональності та різноманітності. Соціалізуючий процес в умовах загальноосвітніх закладів характеризується появою різноманітних проблем у школярів, пов'язаних з усвідомленням та розумінням ними власного "Я"-образу.
Основними функціями соціального педагога в школі є: організаторська, консультативна, захисна, прогностична, діагностична.
Організаторська — забезпечення змістовного дозвілля дітей і підлітків у школі та соціальному середовищі, залучення сім'ї та представників громадськості до соціально-педагогічного процесу у навчальному закладі.
Консультативна — надання порад, рекомендацій учням, батькам, вчителям та іншим особам, які звертаються до соціального педагога.
Захисна — забезпечення дотримання норм охорони та захисту прав дітей і підлітків, представлення їх інтересів у різноманітних інстанціях (службі у справах неповнолітніх, міліції, суді тощо).
Діагностична — вивчення та оцінювання реальних особливостей діяльності особистості, мікроколективу (класу або референтної групи), шкільного колективу в цілому, неформальних молодіжних об'єднань; спрямованості впливу мікро-середовища, особливостей сім'ї і сімейного виховання, позитивних сил в мікрорайоні та джерел негативного впливу на дітей і підлітків.
Прогностична — прогнозування на основі спостережень та досліджень посилення негативних або позитивних сторін соціальної ситуації, що впливає на розвиток особистості чи групи.
Оскільки сім'я вважається найважливішим соціальним інститутом виховання підростаючого покоління, то саме вона має бути під пильним наглядом соціального педагога.
90. Стратегія і тактика сімейного виховання.
Процес виховання не може бути стихійним. Чітке усвідомлення батьками того, ЩО вони хочуть і ЧОГО НЕ ХОЧУТЬ допоможе сформулювати їм свою позицію як вихователів і намітити СТРАТЕГІЮ виховання. Ось її ГОЛОВНІ ПРИНЦИПИ: Дитина повинна знати, ЧОГО ХОЧУТЬ від неї батьки; ЩО в її поведінці їх задовольняє, а ЩО ні. Претензії батьків слід аргументувати цими вимогами. Не можна карати дитину за те, чого вона не знала. Відповідальність дітей за вчинки має базуватись на їх розумінні скоєного. Перш ніж чогось вимагати від дитини, треба впевнитись, що вона на це здатна. Не можна карати дитину за поведінку, в якій немає злісної непокори. Треба відрізняти дитячу безпорадність і злісну непокору, (БЕЗПОРАДНІСТЬ базується на забудькуватості, виникає в результаті помилок і випадковостей. ЗЛІСНА Непокора є обдуманим актом, відмовою признавати батьківську владу. Виявляється тільки тоді, коли дитина знає, чого хочуть від неї батьки і робить дещо протилежне).
Щоразу після владнання конфлікту дитину необхідно пригорнути і приголубити, показати їй свою любов.У стосунках з дітьми потрібно керуватись любов’ю. Не принижувати гідність дитини фізичними покараннями. Вони порушують її права як члена сім’ї і суспільства і свідчать про безсилля батьків як вихователів. Порушення чи недотримання цих принципів, відсутність або недостатність культури у батьків призводить до їх жорстокого поводження з дітьми.
Дотримання цих принципів сімейного виховання дітей допомагає створити атмосферу емоційної захищеності дитини, привчити її поважати інших, зрозуміти батькам емоційні і фізичні особливості різних періодів дитинства і добирати засоби виховання до індивідуальних потреб дівчаток і хлопчиків.
У цьому суть стратегії виховання дітей. ЗАГАЛЬНА СТРАТЕГІЯ повинна виходити з гуманістичних уявлень дошкільного віку як самоцінну особистість, яка має свою волю, характер і світосприймання. Досягнення поставленої виховної мети має спиратися на встановлення чітких правил, тобто норм поведінки, прийнятних для сім’ї і суспільства в цілому. Не допустиме приниження достоїнства дитини, постійне нею невдоволення, яке виявляється в гніві, сльозах, репетуванні та фізичних покараннях. Відповідно до періодизації розвитку дитини в онтогенезі існує певна стратегія її виховання.
Отже, в основі виховної діяльності; дорослих необхідно керуватися принципами любові і вимогливості, розумної міри відповідальності і самоконтролю для кожного віку, батьківського керування без зайвого крику, поваги до особистості і достоїнства дитини, реальних вимог і спокійної послідовності при їх виконанні, справедливого використання арсеналу стимулів і покарань. У цьому виявляється педагогічна культура батьків.
Стратегія виховання логічно випливає з педагогічного мислення, яке базується на спеціальних знаннях і вміннях прогнозувати результати виховної діяльності.