73. Поняття "норма" та "відхилення від норми" в соціальній педагогіці.

Складність педагогічного аналізу негативних вчинків, які межують з правопорушеннями полягають у визначенні об»активності, міри суспільної шкоди і небезпеки вчинку конкретного учня, у визначенні мотивації скоєного, яке призводить до відхилення у поведінці

Відхилення у поведінці – система вчинків або окремі проступки, які суперечать прийнятим в суспільстві нормам.

Норма – існуючий стандарт соціальної спільноти зіставлення з яким визначає досконалість, або прийнятність об»єктів вчинків поведінки.

Відхилення від соціальних норм зумовлюють девіантну поведінку, саме делінквентну і становлять правопорушення , тобто таку поведінку, яка входить в сферу протиправних дій.

74. Поняття соціальної норми.

Но́рма соціа́льна — система уявлень, що становить певний шаблон поведінки, що розділяється членами соціальної групи і необхідний для здійснення сумісних узгоджених дій. Соціальні норми - це правила вироблені суспільством, чи групою людей у процесі їхньої життєдіяльності. Соціальні норми поділяються на моральні, правові, релігійні, корпоративні, сімейні, естетичні. Також до соціальних норм відносять звичаї та традиції. 1. Норми права — загальнообов'язкові, формально визначені певні правила поведінки, які встановлені або санкціоновані, а також охороняються державою. 2. Норми моралі - правила поведінки, які склавшись у суспільстві, виражають уявлення людей про добро й зло, справедливість й несправедливість, борг, честь, достоїнства. Дія цих норм забезпечується внутрішнім переконанням, суспільною думкою, заходами суспільного впливу. 3. Норми звичаїв - це правила поведінки, які, склавшись у суспільстві в результаті їхнього багаторазового повторення, виконуються в чинність звички. 4. Норми громадських організацій - це правила поведінки, які самостійно встановлені громадськими організаціями, закріплені в їхніх уставах, діють у їхніх межах і ними ж охороняються від порушень за допомогою певних заходів суспільного впливу. Крім зазначених, серед соціальних норм розрізняють: релігійні норми;політичні норми; естетичні норми;організаційні норми; норми культури та інші.

75. Характеристика явища аномальності.

До аномальних відносяться діти, у яких фізичні чи психічні відхилення призводять до порушення нормального ходу загального розвитку. Різноманітні аномалії по-різному відображаються на формуванні соціальних зв'язків дітей, та їх пізнавальних можливостях. В залежності від характеру порушення одні дефекти можуть повністю долатися в процесі розвитку дитини, інші підлягають лише корекції або компенсації. Розвиток аномальної дитини, підкоряючись в цілому загальним закономірностям психічного розвитку дітей, має цілий ряд власних закономірностей.

Виготський висунув ідею про складну структуру аномального розвитку дитини, відповідно до якої наявність дефекту якогось одного аналізатора або інтелектуального дефекту не викликає випадіння однієї локальної функції, а призводить до цілого ряду змін, що формують цілісну картину своєрідного атипового розвитку. Складність структури аномального розвитку полягає в наявності первинного дефекту, викликаного біологічним фактором, і вторинних порушень, що виникають під впливом первинного дефекту в ході подальшого розвитку. Інтелектуальна недостатність, що виникла в результаті первинного дефекту - органічного ураження головного мозку, - породжує вторинне порушення вищих пізнавальних процесів, що визначають соціальний розвиток дитини. Вторинний недорозвиток властивостей особистості розумово відсталої дитини проявляється в примітивних психологічних реакціях, неадекватно завищеною самооцінкою, негативізмом, несформованістю вольових якостей.

Відзначається також взаємодія первинних і вторинних дефектів. Не тільки первинний дефект може викликати вторинні відхилення, а й вторинні симптоми в певних умовах впливають на первинні фактори. Важливою закономірністю аномального розвитку є співвідношення первинного дефекту і вторинних порушень. Чим далі розведені між собою причини (первинний дефект біологічного походження) і вторинний симптом (порушення у розвитку психічних функцій), тим більше можливостей відкривається для його корекції та компенсації за допомогою раціональної сиcтеми навчання і виховання. На розвиток аномальної дитини впливають ступінь і якість первинного дефекту, час його виникнення.

До основних категорій аномальних дітей в дефектології належать такі:

1) діти з вираженими і стійкими порушеннями слухової функції (глухі, слабочуючі);

2) діти з глибокими порушеннями зору (сліпі, слабозорі);

3) діти з порушеннями інтелектуального розвитку на основі органічного ураження центральної нервової системи (розумово відсталі);

4) діти з важкими мовними порушеннями (логопатами);

5) діти з комплексними порушеннями психофізичного розвитку (сліпоглухонімі, сліпі розумово відсталі, глухі розумово відсталі);

6) діти з порушеннями опорно-рухового апарату;

7) діти з вираженими психопатичними формами поведінки.

76. Фізичні та психічні відхилення від норми.

Розрізняють наступні типи відхилень: І. Фізичні відхилення, що характеризуються медичними показниками. Для кожної вікової групи є свої показники у віці, рості, об’ємі грудної клітки, що є характеристикою фізичного здоров’я. Фактично ці показники є ідеальними. Так, за даними Міністерства Охорони Здоров’я в Україні в перший клас приходить 20-25 відсотків здорових дітей, в той час коли закінчують школу здоровими лише 2-4 відсотки. За даними МОЗ на 1999 рік, в Україні кожна 5 дитина народжується з відхиленням, а 5-8 процентів новонароджених мають серйозні патології. Існує багато класифікацій фізичних відхилень. В 1980 році Всесвітня Організація Охорони Здоров’я (ВООЗ) прийняла британський варіант тризіркової шкали обмежених можливостей який ратифікувала і Україна: а) нездужання – будь-яка втрата або аномалія фізичних чи фізіологічних функцій, елементів анатомічної структури, що утруднює певні види діяльності; б) обмежена можливість – будь-яке обмеження або втрата внаслідок певного дефекту здатності виконувати діяльність в межах того, що вважається нормою для людини; в) недієздатність – відсутність можливості виконувати більшість дій які є в нормі для фізично-здорової людини. ІІ. Психічні відхилення – це відхилення, пов’язані з розумовим розвитком людини чи недоліками її психіки. До даного типу відхилень відносяться насамперед такі відхилення: а) затримка психічного розвитку; б) розумова відсталість (олігофренія). Розумова відсталість буває в легкій (дебілізм) і глибокій (ідіотизм) формах; в) порушення мови; г) порушення емоційно-вольової сфери; д) обдарованість – це певне позитивне поєднання здібностей, що забезпечує успіх у виконані будь-якого виду діяльності