Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Розділ XI-XIII.doc
Скачиваний:
3
Добавлен:
14.02.2016
Размер:
1.28 Mб
Скачать

5. Суб’єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом.

6. Кваліфікований вид злочину (ч. З ст. 342) має місце при поєднанні опору з примушенням потерпілого шляхом насильства або погрози застосування такого насильства до виконання явно незаконних дій.

Під насильством у складі розглядуваного злочину розуміється будь-яке фізичне насильство — тілесні ушкодження, незаконне позбавлення волі, зв’язування або інші насильницькі дії. Заподіяння потерпілому при вчиненні опору тяжкого тілесного ушкодження або смерті потребує додаткової кваліфікації залежно від виду потерпілого, відповідно, за ч. ч. З або 4 ст. 345, ч. З ст. 350, ст. 348 чи п. 8 ч. 1 ст, 115. Якщо потерпілим від злочину, передбаченого ст. 342, є особа, зазначена у ч. 1 ст. 346, то заподіяння їй легких чи середньої тяжкості або тяжких тілесних ушкоджень, а так само нанесення побоїв чи вчинення інших насильницьких дій за наявності підстав слід кваліфікувати за ч. ч. 2 або 3 ст. 346. Поняттямпогрози охоплюється залякування потерпілого будь-яким фізичним насильством.

АК (ст. ст. 87, 88).

Закон України “Про міліцію”.від 20 грудня 1990р. (ст. ст. 2, 10, 11). Закон України “Про держаний кордон України від 4 листопада 1991 р.

Закон України “Про Прикордонні війська України” від 4 листопада 1991 р. (ст. &).

Закон України “Про прокуратуру” від 5листопада 1991 р. (ст.ст.ст. 5,17,20, 561.

Закон України “Про внутрішні війська Міністерства внутрішніх справ України” лід 26 березня 1992 р. (ст. ст. 1, 2),

Закон України “Про Службу безпеки України” від 25 березня 1992 р.

Закон України “Про об’єднання громадян” від 16 червня 1992 р.

Закон України “Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні” від 26 січи» 1993 р. (ст. ст.: 9, 16).

Закон України “Про Антимонопольний комітет” від 26листопада 1993р.

Закон України “Про державний захист працівників суду і правоохоронних органі“ від 23 грудня 1993 р. (ст. ст. 1, 2).

Закон України “Про державну податкову службу в Україні” в редакції від 24 грудня 1993 р.

Закон України “Про участь громадян в охороні громадського порядку і державного кордону” від 22 червня 2000 р.

Положення про Державний департамент з питань виконання покарань. Затверджене указом Президента України від 31 липня 1998 р.

Тимчасовий порядок ведення рибного господарства і здійснення рибальства. Затверджений постановою КМ від 28 вересняи!996р. (п. 38).

Постанова ПВС №12 від 7 жовтня 1994р. “Про судову практику в справах про хабарництво” (п. п. 2, 5).

Стаття 343. Втручання в діяльність працівника правоохоронного органу

1. Вплив у будь-якім формі на працівника правоохоронного органу з метою перешкодити виконанню ним службових обов’язків або добитися прийняття незаконних рішень —

карається штрафом від п’ятдесяти до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або арештом на строк де шести місяців.

2. Ті самі дії, якщо вони перешкодили запобіганню злочину чи затриманню особи, яка його вчинила, або вчинені службовою особою з використанням свого службового становищаі—

караються позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до п’яти років або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до чотирьох років.

1. Об’єктом злочину є нормальна діяльність правоохоронних органів.

2. Потерпілим від злочину є працівник правоохоронного органу. Про його поняття див. коментар до ст. 342.

3. Об’єктивна сторона злочину характеризується дією і полягає У впливі в будь-якій формі на працівника правоохоронного органу.

Вплив на лрацшника правоохоронного органу може полягати у конкретних діях, спрямованих на перешкоду виконанню цим працівником службових обов’язків або для того, щоб добитися прийняття незаконних рішень. Вплив може проявлятися в умовлянні-, шантажуванні потерпілого, погрозі відмовити у наданні законних благ, а також у будь-якій іншій формі. Умовляння — це прохання про вчинення чи не вчинення будь-яких дій, що полягають у невиконанні потерпілим своїх службових обов’язків або прийнятті незаконних рішень. Це прохання може супроводжуватись обіцянками про надання якихось майнових чи немайнових благ, переваг, пропозицією хабара. Прохання батьків або інших родичів правопорушника про прийняття працівником правоохоронного органу рішєння в інтересах цього правопорушника не утворює складу цього злочину. Шантажування може здійснюватися шляхом погрози розголосити відомості, які потерпілий бажає зберегти в таємниці. Іншими формами впливу може бути позбавлення певних благ, переваг, втручання в особисте життя, застосування насильства тощо. Якщо вплив на працівника правоохоронного органу здійснюється шляхом погрози вбивством, насильством або знищенням чи пошкодженням майна щодо самого працівника правоохоронного органу або його близьких родичів, застосування насильства підлягає додатковій кримінально-правовій оцінці за відповідними статтями Особливої частини КК (зокрема, ст. ст. 342, 345, 348).

Злочин вважається закінченим з моменту застосування впливу у будь-якій формі на працівника правоохоронного органу.

4. Суб’єкт злочину загальний.

5. Суб’єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом та метою — перешкодити виконанню потерпілим службових обов’язків або добитися прийняття незаконних рішень. Про поняття викоионня службових обов’язків див. коментар до ст. 342.

6. Кваліфікуючими ознаками злочину (ч. 2 ст. 343) є вчинення дій, передбачених ч. 1 ст. 343, якщо вони: 1) перешкодили запобі-ганню-злочину чи затриманню особи, яка його вчинила; 2) вчинені службовою особою з використанням свого службового становища.

Перешкодженля запобіганню злочину чи затриманню особи, яка його вчинила, має місце тоді, коли саме через втручання винної особи працівник правоохоронного органу не зміг запобігти злочину чи затримати особу, яка вчинила злочин. Про поняттяслужбової особи див. примітки 1 і 2 до ст. 364 та Загальні положення до розділуXVII Особливої частини КК.

Постанова ПВС № 8від26 череня 1992р. “Про застосування судами законодавства, що передбачає відповідальність за посягання на життя, здоров’я, гідність та власність суддів та працівників правоохоронних органів” (п. 11).