4. Культура лійчастого посуду.

Культура лійчастого посуду або культура лійкоподібних келихів  — археологічна культура нової кам'яної доби й пізнього енеоліту, що існувала на території Західної Волині, в басейні Західного Бугу та сучасної Польщі на початку 3 тис. до нашої ери. Датується 4000-3000 рр. до н. е.. Була поширена на території сучасної Данії, ПівденноїШвеції, Нідерландів, Німеччини, Чехії,Словаччини,  Польщі, Волині, Галичини й Поділля. Є найдавнішою землеробською й скотарською культурою Північної й Центральної Європи у новій кам'яній добі, що сформувалася у Південній Скандинавії на Північно-Європейській рівнині.

Виділена на початку 20 сторіччя та названа за типовою формою кераміки — кубку з лійкоподібною шийкою. Культура лійчастого посуду відома в основному по похованнях — у простих земляних могилах, у кам'яних ящиках — цистах, у довгих курганах із трикутною кам'яною обкладкою, у дольменах під круглими або прямокутними курганами, у коридороподібних гробницях.

Культура лійчастого посуду утворює ряд локальних груп, кожна з яких до певного ступеня слідує власній лінії розвитку.

• У Данії пам'ятники типу дюссів будувалися наприкінці раннього неоліту, деякі імпортні предмети з міді виявляють контакти з більш прогресивними культурами Центральної Європи. Торгівля розширюється на наступному етапі, ознаменованому появою коридорних гробниць та контактами з культурами одиночних поховань. Кінець данського неоліту наступає з розвитком місцевої металевої індустрії близько 1800–1600 рр. до Р.Х..

• У Нідерландах місцевим еквівалентом коридорної гробниці є гунебед. У Нідерландах до 2400 р. до н. е. затвердився локальний варіант культурами одиночних поховань (кубки із потовщеним дном), що знаменує кінець культури лійчастого посуду у чистому виді, хоча гібрид культури продовжував існувати до 1900 р. до н. е. (Анло, Баркер).

• У Польщі культура лійчастого посуду характеризувалася періодом  куявських могил.

Важливими ознаками культури лійчастого посудує мегалітичні спорудження й курганні насипи. Періодизація її розроблена на данському матеріалі та виділяла такі періоди:

• раннього енеоліту (дольмени);

• середнього енеоліту (могили з коридором);

• пізнього енеоліту (цисти).

Основні види кераміки: келих з лійкоподібною шийкою, кубок з вушками на плічках, сулія з комірцем. Характерний інвентар: крем'яні оббиті й поліровані сокири-тесла, кинджали й кам'яні поліровані бойові сокири.

Племена цієї культури різко відрізнялися від сусідніх пізньотрипільських племен. Вони належали до одного з найбільших енеолітичних племінних об'єднань Центральної Європи, пам'ятки його від характерного посуду з лійчастою шийкою дістали умовну назву культури лійчастого посуду.

На території сучасної України населення цієї культури зазвичай обирало для своїх поселень місця, зручні для захисту від можливих нападів чужинців. Для більшої безпеки свої периферійні поселення вздовж Західного Бугу вони обносили ровами та валами.

Основними галузями господарства племен культури лійчастого посуду були землеробство та скотарство. Як і у трипільських племен, землеробство у них велося з використанням рала та тяглової сили. Незаперечним доказом використання худоби у господарстві є знахідки на поселеннях цих племен багатьох кісток волів, а також скульптурного зображення спарених в ярмі волів. Для зберігання збіжжя на поселеннях викопувалися спеціальні зернові ями, стіни яких обпалювалися. Мисливство та рибальство мало допоміжне значення. Асортимент виробничого та побутового інвентаря племен культури лійчастого посуду майже тотожний з пізньотрипільським, що пояснюється однотипністю господарської діяльності.

Кераміка у трипільців і представників культури лійчастого посуду відрізнялися у багатьох відношеннях. На відміну від яскравої трипільської кераміки, глиняний посуд племен культури лійчастого посуду вражає своєю строгістю, витриманістю форм і орнаментального стилю. Гончарні культури лійчастого посуду створили серію оригінальних, характерних лише для цієї культури форм посуду, переважно кубків з дуже своєрідними крилоподібними ручками, посудини з вузькими шийками та рельєфними дископодібними виступами, на них — ковнірами. Заглиблений, нерідко заповнений білою пастою орнамент на чорній лощеній поверхні посудин виглядав чітко, контрастно.

Вироби культури лійчастого посуду