2.Шлюби Ярослава Мудрого.
Першою дружиною Ярослава була Анна. Її сина Іллю згадує новгородський реєстр князів. Вона ймовірно померла у 1018 році. Про неї згадує у своїй хрониці Титмар Мерзебурзький, розповідаючи про поразку Ярослава від польського князя БолеславаІ влітку 1018. Новгородський літопис зазначає, що Анну було поховано в кафедральному соборі святої Софії в Новгороді.
Інґігерда була старшою дочкою Олава Ейріксона (правив з 995-1021) та Астрід (ймовірно з балтийсько-слов`янського племені ведів) і очевидно вийшла заміж за Ярослава Володимировича о 1019 році, цю дату називають ісландські аннали. Звичайно припускають, що Інґігерда і Ірина, яку згадує мітрополит Іларіон у своєму “Слові” є однією і тією ж особою. За тридцять років шлюбу і Інґігерди та Ярослава було дев`ять дітей: шість синів: Володимир(1020-52), Ізяслав(1024-78), Святослав(1027-76), Всеволод(1030-93), Ігор(пом.1060), В`ячеслав(1034-57) та троє дочок. Щодо шлюбів своїх дітей князь Ярослав показав себе далекоглядним політиком, чого не можна сказати про залишену після нього систему престолонаступництва.
3.Дочки князя.Династійні шлюби дочок Ярослава Мудрого.
У хроніці Адама Бременського в примітках до розповіді про норвезького короля Харальда Суворого (1046-66) читаємо: “Повернувшись з Греції, Харальд взяв за дружину дочку короля Русі Ярослава; з другою одружився угорський король Андрій; третю взяв французький король Генріх, вона народила йому Філіппа”(Adam Brem.III,13 schol.62.P.340).
Кожен з цих трьох шлюбів зрозуміло мав політичну сторону, хоча давньо-руські джерела їх не згадують.
Єлизавета Ярославна – Еллісіф
4
Дочка руського князя Ярослава Мудрого
Єлизавета відома історикам лише за
ісландськими сагами, в котрих її називають
Еллісіф або Елісабет. У цілій низці
королівських саг першої половини XIII
століття (“Гнила шкіра”, “Красива
шкіра”, “Земне коло”, “Сага про
Кнютлінгах”) , а також (без згадування
імені нареченої) в “Діяннях єпископів
гамбурзької церкви” Адама Бременського
є відомості про шлюб Єлизавети та
Харальда Суворого (норвезького конунга
з 1046 по 1066 рік). Історія одруження Харальда
та Єлизавети за сагами вельми романтична.
Харальд народився близько 1015 року. Через
рік після битви при Стикластадирі
(1031), в якій загинув знаменитий норвезький
конунг Олав Харальдсон, його зведений
брат (за матір`ю) Харальд Сигурдарсон
відправився в Гадарики до конунга
Ярицлейфа ( на Русь до князя Ярослава),
як повідомляє Сноррі Стурлусон в “Колі
земному” Причина від`їзду Харальда
пояснюється в “Гнилій шкірі” та “Сазі
про Харальда Сигурдарсона Суворого
Правителя” за рукописом XIV ст. “Хульда”.
Тут розповідається про те, як Харальд
їздив по всьому Аустрвегу та прославився
багатьма геройськими вчинками, за які
конунг Ярицлейф його дуже цінив. У
конунга Ярицлейфа та княгині Інґігерди
була донька, яку знали Елісабет, нормани
називають її Еллісіф. Харальд просив у
конунга руки його доньки, розповівши
про своїх шляхетних предків. Ярослав
не захотів віддати доньку чужинцю, в
якого нема володіннь та багатства для
викупа нареченої, але водночас не
відкинув його пропозицію. Після цієї
розмови Харальд поїхав до Константинополя,
де провів шість років на службі у
візантійського імператора. За бойові
звитяги Харальда прозвали Суворим, а
на його кораблі був напис “Розорювач”.
Харальд написав декілька скальдових
віршів, окремі віси про “дівчину в
Гардах”, котра байдужа до нього, тобто
про Єлизавету Ярославну, яка пізніше
вийшла за нього заміж.
Повернувшись на Русь, Харальд забрав золото, яке посилав з Міклагарда на зберігання Ярицлейфу. Окрім того в зводах повідомляється, що тієї ж зими Ярицлейф віддав Харальду свою дочку. Навесні, повідомляють саги з посиланнями на скальда Вальгарда з Велли, Харальд відправився з Хольмгарда (Новгорода) через Альдейгюборг(Ладогу) в Швецію. В ісландських сагах читаємо : “1044. Харальд прибув до Швеції”. З цих відомостей можна зробити висновок, що шлюб Харальда та Єлизавети відбувся зимою 1043-44.
Жодне джерело, розповідаючи про від`їзд Харальда з Русі, не розповідає про те, що Єлизавета поїхала з ним. Але висновок про те, що Єлизавета все ж таки поїхала з ним до Норвегії, можна зробити з змісту саг “Гнила шкіра”, “Красива шкіра”, “Коло земне”, де згадуються дві їхні дочки Марія та Інґігерда, невідомі з руських джерел. Але ніде не зазначається що вони були близнятами. В противному випадку у Харальда та Єлизавети, що провели разом згідно з сагами одну весну між весіллям та відбуттям Харальда, могла бути лиш одна донька. Це підтверджується і наступними повідомленнями саг, через багато років, залишаючи Норвегію, Харальд забрав з собою Єлизавету, Марію та Інґігерду. Єлизавету і дочок, згідно з “Колом земним” Харальд залишив на Оркнейських островах, а сам відбув до Англії. У той же час і ту ж годину, коли в Англії загинув конунг Харальд, згідно з сагами на Оркнейських островах померла його дочка Марія. Єлизавета та Інґігерді перезимувавши там, відправились навесні на схід. З цього момента Єлизавета більше в сагах не згадується. Після смерті Харальда Норвегією правили його сини Магнус і Олаф, але немає жодних аргументів на користь того, що це були сини Єлизавети.
Широко поширена думка, що після загибелі Харальда Єлизавета Ярославна ( якій на той час було понад 40 років) вийшла заміж за датського короля Свена Естрідсена. Проте датський дослідник Дж.Лінд спростував цю хибну думку, що спричинена неправильним тлумаченням Адама Бременського.
Сучасні довідники датують смерть Єлизавети Ярославни 1076 роком.