- •Лекція 3. Основи фізіології, гігієни праці та виробничої санітарії
- •3.1.1. Характеристика основних форм діяльності людини
- •3.1.2. Працездатність людини
- •3.1.3. Монотонія і гіпокінезія.Їх вплив на психофізіологічний стан людини
- •3.1.4. Стомлення, його причини та психофізіологічні механізми
- •3.1.5. Перевтома, її механізми, ступені розвитку та профілактика
- •3.2. Поняття та основні завдання гігієни праці та виробничої санітарії
- •3.2.1. Фактори трудової діяльності та умови праці
- •3.2.2. Мікроклімат виробничого середовища та його значення для здоров’я і працездатності людини
- •3.2.2.1. Загальне уявлення про мікроклімат, його оптимальні і допустимі норми
- •3.2.2.2.Режим праці і жорсткість погоди
- •3.2.2.3. Заходи та засоби нормалізації параметрів мікроклімату
- •3.2.3. Хімічні фактори повітряного середовища робочого місця та основні джерела його забруднення
- •3.2.3.1. Шкідливі речовини та їх класифікація залежно від дії на організм людини
- •3.2.3.2.Пил як один з найшкідливіших факторів виробничого середовища
- •3.2.3.3.Гранично допустима концентрація шкідливих речовин. Класифікація шкідливих речовин за ступенем впливу на організм людини
- •3.2.3.4. Засоби захисту людини від шкідливих речовин
- •3.2.4. Вентиляція виробничих приміщень
- •3.2.4.1. Природна вентиляція та її види
- •3.2.4.2. Механічна вентиляція та її види. Вимоги до механічної вентиляції
- •3.2.5. Освітлення виробничих приміщень
- •3.2.5.1.Загальне уявлення про освітлення та освітленість
- •3.2.5.2. Природне освітлення, його значення та види. Коефіцієнт природного освітлення
- •3.2.5.3.Штучне освітлення та його види залежно від призначення та джерела світла
- •3.2.5.4. Робоче освітлення
- •3.2.5.5. Аварійне, чергове, ремонтне, евакуаційне та охоронне освітлення
- •3.2.5.6. Кольорове оформлення виробничих приміщень як фактор підвищення продуктивності та безпеки праці
- •3.2.6. Електромагнітні поля та електромагнітні випромінювання
- •3.2.6.1. Загальна характеристика електромагнітних полів та джерела їх утворення
- •3.2.6.2. Дія електромагнітних полів на організм людини, рівні допустимого опромінення
- •3.2.6.3. Захист від електромагнітних полів
- •3.2.7. Випромінювання оптичного діапазону, нормування, засоби захисту
- •3.2.7.1. Інфрачервоне випромінювання
- •3.2.7.2. Ультрафіолетове випромінювання
- •3.2.7.3. Лазерне випромінювання
- •3.2.8. Іонізуюче випромінювання
- •3.2.8.1. Джерела, властивості та види іонізуючого випромінювання
- •3.2.8.2. Дія іонізуючого випромінювання на організм людини
- •3.2.8.3. Основні параметри іонізуючоговипромінювання та його нормування
- •3.2.8.4. Методи дозиметричного контролю іонізуючого випромінювання
- •3.2.8.5. Захист від іонізуючого випромінювання
- •3.2.9 Вплив шуму, ультра- та інфразвуку на організм людини
- •3.2.9.1. Шум, його характеристика, види шуму
- •3.2.9.2. Вплив шуму на організм людини. Нормування шуму
- •3.2.9.3. Заходи та засоби захисту від шуму
- •3.2.9.4. Ультразвук та його нормування
- •3.2.9.5. Інфразвук та його нормування
- •3.2.10. Вібрація
- •3.2.10.1. Характеристика вібрації та її види
- •3.2.10.2. Вплив вібрації на організм людини
- •2.10.3. Гігієнічне нормування вібрації
- •3.2.10.4. Заходи і засоби захисту від вібрації
- •3.2.11. Основні санітарно-гігієнічні вимоги до розміщення виробництв
- •3.2.11.1. Вимоги до розміщення підприємств, робочих і допоміжних приміщень
- •3.2.11.2. Санітарно-захисні зони
- •Питання до лекції 3 «Основи фізіології, гігієни праці та виробничої санітарії»
3.2.6.2. Дія електромагнітних полів на організм людини, рівні допустимого опромінення
Біологічна дія ЕМП радіочастот характеризується тепловою дією і нетепловим ефектом. Під тепловою дією слід розуміти інтегральне підвищення температури тіла або окремих його ділянок при загальному або локальному опроміненні. Нетепловий ефект зумовлений переходом від електромагнітної енергії у тілі людини в інші форми енергії (фотохімічну й ін.). За своїми біохімічними властивостями тканини організму неоднорідні, тому їх нагрівання відбувається нерівномірно.
Коли дози електромагнітних випромінювань електромагнітних уста-новок радіочастот перевищують допустимі значення, виникають профе-сійні захворювання або зниження рівня здоров’я. Є відомості про те, що «електронний смог» в Англії, який створюють радіостанції (передачі на ультракоротких хвилях), радарні установки, те-левізійні транслятори, щорічно забирає життя 60-80 тис. людей.
Довготривала дія ЕМП промислової частоти (50 Гц) призводить до виникнення у людини головного болю, млявості, розладу сну, апатії, болю в області серця. Хронічні враження супроводжуються аритмією серця та брадикардією, порушенням складу крові. Для довгих і середніх хвиль оцінка впливу ЕМП проводиться за величиною напруги електричного поля. Норма напруги на робочому місці – 5 В/м, в санітарно-гігієнічних зонах – 10 В/м.
Високочастотне випромінювання порушує вищу нервову діяльність людини, функції серцево-судинної системи, фіксуються зміни показників білкового та вуглеводного обмінів. Ранні ознаки впливу ВЧ, УВЧ і НВЧ полів – зниження точності робочих рухів, зміна артеріального тиску, пульсу, біль в області серця, аритмія, зміни у крові. Найбільша біологічна дія має місце в діапазоні НЗВЧ (окрім вищезазначених патологій виникають шкірні захворювання – поява низки послідовно розташованих пухирців, наповнених мутнуватою рідиною – «ефект перлинної нитки»).
Органи, тканини тіла людини, які мають слабо виражені механізми терморегуляції – мозок, очі, нирки, кишечник, сім’яники – є більш чутливими до опромінювання, ніж інші органи і тканини людського організму.
Вплив ЕМП на зір і слух робить цей фактор дуже небезпечним для працівників. Кришталик ока руйнується при діапазоні частот від 1 до 10 ГГц.
Вплив НВЧ на біологічні об’єкти залежить від інтенсивності випромінювання, від часу дії та віддаленості від джерела випромінювання. Те-плова дія характеризується загальним підвищенням температури тіла або локалізованим нагріванням тканин. Впливаючи на живу тканину організму, випромінювання НВЧ викликають зміну поляризації молекул і атомів, що призводить до порушення функції клітинних мембран, відбувається перегрівання клітин, а це завдає шкоди окремим органам і всьому організму людини. Особливо шкідливим є перегрівання для таких органів, як мозок, нирки, очі.
Електромагнітні поля сантиметрового і міліметрового діапазонів викликають зміни в крові, катаракту, погіршення нюху і смаку, алопецію, ламкість нігтів, дерматити та інші патології.
Функціональні порушення в організмі, викликані дією ЕМВ, зворотні, але ця зворотність має межі, що залежать від індивідуальних особливостей, інтенсивності опромінення та тривалості дії ЕМВ.
При дії ЕМВ з частотами 300 МГц – 300 ГГц сумарна дія не повинна перебільшувати 1000 мкВт/см2, а при наявності рентгенівського випромінювання і високої температури повітря в робочих приміщеннях (вище 280С) – 100 мкВт/см2.
Контроль інтенсивності опромінення має проводитись не рідше одного разу на рік, а також при введенні в дію нових чи реконструйованих старих генераторних установок і при зміні умов праці.