12.4. Енергозабезпечення підприємства

Виробнича діяльність сучасного промислового підприємства пов'язана із споживанням енергетичних ресурсів як власного виробництва, та і отриманих ззовні.

ник завдання енергообслуговування — надійне .забезпечення мгтна всіма видами енергії встановлених параметрів при мініму- обсяг і структура енергоресурсів залежать від потужності під-та, виду продукції, характеру технологічних процесів, а також ні м Ікін підприємства з районними енергосистемами.

Вирішення завдань щодо енергозабезпечення підприємства покладено на сргстичне господарство підприємства.

До складу енергетичного господарства підприємства входять такі ній;

електросилове — знижувальні підстанції, генераторні та трансформаторні установки, електричні мережі, акумуляторне господарство;

теплосилове — котельні, компресори, теплосилові мережі, водопостачання, каналізація;

нове — газогенераторні станції, газові мережі, холодильні та вентиляційні установки;

пічне — нагрівальні й термічні печі;

слабкострумове — власна телефонна станція, різні види зв'язку (у тому числі диспетчерського та селекторного);

енергоремонтне — технічне обслуговування, ремонт і модернізація різноманітного енергообладнання.

При розрахунку потреби в енергії та паливі необхідно враховувати виробничу програму, прогресивні норми витрат палива й енергії на одиницю продукції, норми витрат енергії та палива на власні потреби, органі технічні заходи підприємства, відпускання енергії за межі піда, норми втрат енергії в мережах.

нання енергоспоживання полягає у визначенні його максималь- имих витрат на відповідну облікову одиницю. Норми повинні ві й прогресивний рівень енерговикористання, що відповідає пере-мо.ІІогії і організації виробництва. Норми енергоспоживання роз. як питомі витрати енергії на одиницю продукції, робочі місця, а також по дільницях, цехах і підприємству в цілому.

Іти енергоспоживання поділяються на операційні (агрегатні) та

Залежно від того, відносяться вони на одиницю продукції (агре- нею продукцію цеху, підприємства. Сумарні норми поділяють пші та заводські. Норми витрат енергії поділяються також на прямі (на одиницю продукції чи робіт) і непрямі (на одиницю часу роботи).

визначаються на підставі проведених випробувань, а також г.пнчення фактичної роботи устаткування.

Загальну потребу в енергії (Е_заг) можна визначити за такою фори лою (розрахунок проводиться в кВт/год):

де Е™ — планова норма витрат палива та енергії на одиницю продукції;

О — обсяг випуску продукції;

Е_вл — витрати енергії та палива на власні потреби (опалення, вентиляцію, освітлення та ін.);

Е_ст - енергія, яка буде відпущена стороннім споживачам;

Е_вт — втрати енергії в мережах.

Кількість електричної енергії для технологічних цілей розраховується двома шляхами:

1) на планову програму;

2) за потужністю встановленого устаткування.

Перший метод значно точніший. Він застосовується при масовому та великосерійному виробництві. В цьому разі кількість необхідної електроенергії (Е) визначається за формулою:

де п_н — кількість найменувань виробів одного типорозміру;

П_об — потужність, яка використовується при обробці одного ви І

робу, кВт;

НМЧ — норма машинного часу на обробку одного виробу, год;

п_в — кількість виробів одного найменування, шт./рік;

К — коефіцієнт, який враховує втрати електроенергії. Необхідна кількість електроенергії (Е) за потужністю установленого устаткування розраховується так:

де Е — загальна потужність установленого устаткування, кВт;

ФРЧ — фонд робочого часу цеху, год/рік;

К₁ — коефіцієнт використання устаткування за потужністю;

К₂ — коефіцієнт використання устаткування за часом;

К₃ — коефіцієнт машинного часу, який визначається відношенням машинного часу до штучно-калькуляційного;

К₄ — коефіцієнт, що враховує втрати електроенергії в мережах.

Загальну схему енергоспоживання складають у вигляді енергетичного балансу, який являє собою систему взаємопов'язаних показників, що характеризують потребу підприємства у різних видах енергії, а також джерела її покриття.

Енергетичні баланси класифікують:

- за періодом складання (перспективні, поточні, звітні);

- за видами енергоносіїв (конкретні — за видами енергії і палива, зведені — за сумою всіх видів енергії в однорідних одиницях, кВт-годинах, тоннах умовного палива);

- за енергетичними процесами (силові, високотемпературні (понад 500° С), середньотемпературні (200-500° С), низькотемпературні (нижче 200° С) та освітлювальні);

- за цеховим призначенням енергії (для технічних потреб, на освітлення і т. д.);

- за об'єктами споживання (підприємство, цех, дільниця, вид технічного обладнання).

Побудову енергетичного балансу починають із його витратної частини і зводять у два етапи:

1. планують потребу підприємства в усіх видах палива і енергії;

2. визначають втрати в мережі та перетворювальних засобах.

До розробки дохідної частини балансу (джерел покриття потреби в річ І) входять:

- розрахунок енергоресурсів підприємства, виходячи із потужності генеруючих установок і врахування можливого отримання палива та енергії від районних енергосистем;

- проектування режимів роботи агрегатів і розробка балансів генеруючих установок;

- визначення кількості енергії, що відпускається на сторону.

І Ілліч дохідної і витратної частин енергобалансу дає змогу намітити детальніші шляхи виробництва, отримання і споживання палива енергії, а також служить основою для розробки заходів щодо виявлення внутрішньовиробничих резервів із метою їхнього використання в народно-господарському обороті.

Кнгргетичнг баланси складаються в двох формах: вертикальній Іа виробничими дільницями та за напрямками використання) ігоризонтальній (тобто за економічною та цільовою ознаками в цілому по підприємству з визначенням обсягу корисної енергії та витрат за місцем ІІІ-нІш і видами).

Ьі;міі/ енергобалансу у вертикальному розрізі називають робочою, у горизонтальному — аналітичною, або синтезованою.

н І кчіову організації енергогосподарства підприємства покладено показники як планового, так і звітного енергетичного балансів. Останні азі використовуються для аналізу фактичного стану енергозабезпечення суб'єкта господарювання, а також для здійснення контролю використання енергоресурсів. Крім того, звітний енергетичний баланс використовується для розробки заходів для об'єктивно необхідної економії паливне енергетичних ресурсів.

Планування діяльності енергетичних цехів здійснюють планово-економічне бюро відділу головного енергетика, економісти цехів.

Основними розділами плану є:

- виробнича програма;

- чисельність та заробітна плата;

- собівартість.

Виробнича програма енергетичного цеху складається в натуральному та вартісному виразі.

При визначенні загальної суми витрат енергетичного цеху складається кошторис на виробництво (на кожний вид робіт — окремий кошторис). Собівартість послуг на продукцію енергетичних цехів (дільниць) для внутрішньоцехових потреб визначається за прямими витратами, а для внутрішньозаводських потреб — з урахуванням і непрямих витрат. До кошторису витрат енергетичних цехів поряд із витратами на власне виробництво вносять витрати на придбання енергії аналогічного виду, а | також витрати на її переробку.

Витрати на утримання та експлуатацію загальнозаводських мереж входять у собівартість відповідного виду енергії.

Робітники енергетичного цеху поділяються на експлуатаційників та ремонтників, їхня чисельність в основному визначається за нормативами обслуговування.