12.3. Функції, склад та структура ремонтного господарства

Сучасне підприємство оснащене дорогим і різноманітним обладнанням, автоматизованими системами, поточними лініями. Для надійної роботи обладнання необхідне систематичне його технічне обслуговування, виконання ремонтних робіт та заходів із технічної діагностики.

Ремонт — це процес відновлення початкової дієспроможності устаткування, яку було втрачено в результаті виробничого використання.

Склад і структура ремонтного господарства залежить від загальної та виробничої структури підприємства, характеру засобів праці, обсягу ремонтних робіт, рівня спеціалізації та інших факторів. Підрозділи, що входять до складу ремонтного господарства, здійснюють технічне обслуговування та ремонт засобів праці, монтаж і введення в дію нового устаткування, виготовлення запасних частин і нестандартного обладнання, модернізацію діючих машин та устаткування.

Залежно від масштабів виробництва підприємства застосовують три форми організації ремонтно-профілактичних робіт:

- централізовану — весь ремонтний персонал підприємства підпорядковано головному механіку;

- децентралізовану — всі види ремонтних робіт виконуються персоналом цехових ремонтних баз, що підпорядковані начальникам цехів;

- змішану — поєднує в собі централізацію і децентралізацію: технічне обслуговування та поточний ремонт здійснює ремонтний персонал виробничих цехів, а капітальний ремонт, модернізацію, виготовлення запасних частин і нестандартного устаткування — персонал ремонтно-механічного цеху.

На підприємстві передбачається проведення технічного (міжремонтного) обслуговування, періодичних планових ремонтів і модернізації. Під технічним обслуговуванням розуміють усунення дрібних нес-Інмостей засобів праці, проведення оглядів стану окремих вузлів та І п татів, здійснення заміни мастила та регулювання певних механізмів. II 1.1 нові ремонти залежно від обсягу, складності й терміну проведення ремонт поділяються на капітальні та поточні (середні, малі).

Капітальний ремонт - це найбільший за обсягом і складністю вид ремонту. Він передбачає повне розбирання; ремонт спрацьованих деталей і вузлів (у тому числі базових); заміна тих, що не підлягають ремонту вання й випробування під навантаженням. У процесі поточного ремонту замінюються або відновлюються окремі деталі (вузли) предметів праці, проводяться регулювальні операції.

Середній ремонт передбачає часткове розбирання обладнання, заміни відпрацьованих вузлів, випробування та регулювання. Малий ремонт полягає в заміні невеликої кількості зношених деталей, а також у регулюванні обладнання. Він забезпечує дієздатність обладнання до наступного планового ремонту.

Модернізація — це сукупність організаційно-технічних заходів із покращення основних параметрів і характеристик агрегатів. Модернізація передбачає часткову заміну окремих деталей і вузлів більш досконалими, а також застосування спеціальних приладів та пристроїв.

Комплексу робіт із модернізації обладнання повинні передувати від і дні розрахунки економічної ефективності. Річний економічний ефект від модернізації верстата (РЕЕм) визначається за формулою:

РЕЕм = (С₁ - С₂) х КД - В_м,

де С₁ і С₂ — собівартість деталі чи операції до і після модернізації, грн;

КД — випуск деталей в рік після модернізації, шт.;

В_м - витрати в рік на модернізацію верстата, грн. Виробнича програма ремонтно-механічного цеху визначається згідно з графіком планово-попереджувального ремонту. Річний графік ППР складається відповідно до норм тривалості ремонтного циклу, міжремонтного і м І ж оглядового періодів із врахуванням структури ремонтного циклу.

Ремонтний цикл — проміжок часу між двома капітальними ремонтами або між початком експлуатації та першим капітальним ремонтом. Міжремонтний (міжоглядовий) період — проміжок часу роботи устаткування чи іншого засобу праці між двома суміжними (черговими) ремонтами (оглядами).

Наводимо формули розрахунку тривалості вказаних періодів:

ТМ_рП=,

ТМ_оП=,

де ТМ_рП — тривалість міжремонтного періоду;

ТМ₀П — тривалість міжоглядового періоду; ТРД — тривалість ремонтного циклу;

КСР, КМР, КО — відповідно кількість середніх та малих ремонтів і оглядів.

Структура ремонтного циклу — перелік і послідовність планових ремонтів, процесів технічного обслуговування в межах одного ремонтного циклу.

Перед складанням плану ремонтних робіт необхідно проводити щорічний технічний огляд обладнання з метою уточнення його технічного стану. В плані вказуються терміни проведення ремонтів і оглядів по кожній обліковій одиниці. Вид чергового ремонту встановлюють згідно із структурою ремонтного циклу, а час його проведення — згідно із нормативною тривалістю міжремонтного періоду.

Дату чергового планового ремонту визначають, беручи до уваги дату попереднього ремонту, відпрацьований час і стан устаткування.

Графік планово-попереджувального ремонту (ППР) складається по кожному об'єкту засобів праці, в ньому зазначаються види чергових ремонтів, терміни виконання кожного ремонту й огляду протягом року. На підставі річного графіка залежно від завантаження ремонтних підрозділів розробляються квартальні та місячні графіки планово-попереджувального ремонту.

При наявності великої кількості однотипного устаткування в цеху кількість капітальних, середніх та малих ремонтів і оглядів розраховуються за формулами:

ККР=КУ,

де ККР — кількість капітальних ремонтів;

КУ — кількість устаткування;

П_рКР — періодичність капітального ремонту.

КСР=КУ,

де КСР — кількість середніх ремонтів;

П_рСР — періодичність середнього ремонту.

КМР=КУ,

де КМР — кількість малих ремонтів;

П_рМР — періодичність малого ремонту.

КО=КУ,

де КО — кількість оглядів;

П_рО — періодичність огляду.

Трудомісткість і матеріаломісткість ремонту і технічного обслуговування обладнання залежить від його конструкторських особливостей. За о ознакою все обладнання розподілене за категоріями складності. Трудомісткість ремонтних робіт визначається через трудомісткість одиниці складності ремонту.

Обсяги трудомісткості ремонтних робіт визначаються за форою:

Т_рРР = КРО х Т_рОРС,

де Т_рРР — трудомісткість ремонтних робіт;

КРО — кількість ремонтних одиниць;

Т_рОРС — трудомісткість одиниці ремонтної складності за видами

ремонтів.

Середньорічний обсяг слюсарних, верстатних та інших ремонт-робіт визначається за формулою:

СрОРР=,

де С_рОРР — середньорічний обсяг певного виду ремонтних робіт;

ТрКР, ТрСР, ТрМР, ТрО - трудомісткість відповідно капітального, середнього, малого ремонтів та огляду на одну ремонтну одиницю, людино-год;

ККР, КСР, КМР, КО - кількість відповідно капітальних, середніх, малих ремонтів та оглядів у ремонтному циклі;

ТРЦ — тривалість ремонтного циклу, років;

КРО — загальна кількість ремонтних одиниць усього устаткування, що працює в цеху.

Річний обсяг робіт певного виду технічного (міжремонтного) обслуговування (РОТО) визначається за формулою:

де ФЧ^Р — річний розрахунковий фонд часу роботи одного робітника, год;

НО — норма обслуговування на одного робітника за зміну, рем. од.;

КЗМ — коефіцієнт змінності роботи обладнання, що обслуговується.

Розглянемо методику розрахунку середньооблікової чисельності ремонтних робітників:

де ЧР_р — чисельність робітників, які зайняті плановими ремонтами,

НЧКР, НЧСР, НЧМР, НЧО — норма часу на одну ремонтну одиницю відповідно капітального, середнього, малого ремонтів та огляду, нормо-год;

ЕКОКР, КОСР,КОМР,КОО - кількість ремонтних одиниць устаткування за видами ремонтів у плановому періоді; ФРЧ — річний фонд робочого часу одного робітника, годин; КВН — коефіцієнт виконання норм.

Чисельність робітників, що займаються технічним (міжремонтним) обслуговуванням устаткування (ЧР_то), розраховується за формулою:

де КРО — загальна кількість ремонтних одиниць складності устаткування;

КЗМ — коефіцієнт змінності роботи устаткування;

НО — норматив обслуговування ремонтних одиниць на одного робітника за зміну.

При плануванні собівартості виробництва ремонтно-механічного цеху необхідно скласти загальний цеховий кошторис витрат, кошторис на виконання капітального, середнього ремонтів та на технічне (міжремонтне) обслуговування.