1. Т.Шевченко – справді народний поет.

2. Кобзар – один із наймузикальніших поетів світу.

3. Шевченко – художник.

4. Т.Шевченко і сучасність.

4. Нестандартний урок, особливості його проведення.

Класно-урочна система існує понад три століття. Вона повністю виправдала себе, бо на уроці закладається фундамент освіченості і вихованості учнів. Як зазначав В.Сухомлинський, від уроку тягнуться незримі зв’язки з інтересами, запитами, уподобаннями школярів.

Сучасна школа прагне до широкого використання можливостей уроку як до випробуваної форми організації навчання й виховання учнів.

Проблема удосконалення процесу навчання на уроці літератури є актуальним питанням сучасної методики її викладання. В загальноосвітній середній школі. Новий підхід до змісту навчання вимагає не начиняти голову учня знаннями, а вчити мислити, самостійно здобувати знання, виробляти уміння їх застосовувати, самостійно осмислювати художні твори, життя, особисту поведінку, здатність керувати собою.

Однією з умов удосконалення сучасного уроку і літератури зокрема є використання ідей розвивального навчання і оптимізації навчально-виховного процесу. Щоб урок відповідав критеріям оптимізації необхідно:

- комплексно планувати завдання освіти виховання і розвитку учнів певної вікової групи;

- добирати так зміст уроку, щоб він забезпечував розв’язання всіх накреслених навчально-виховних завдань, концентрував увагу школярів на головних питаннях теми, був доступним, цікавим;

- обирати для кожного етапу роботи оптимальне поєднання методів і прийомів роботи, застосовувати такі засоби навчання, які забезпечували б ефективне розв’язання завдань кожного етапу роботи;

- накреслювати оптимальне поєднання класних колективних, групових та індивідуальних форм навчання, яке найкраще б забезпечувало можливості учнів;

- виробляти оптимальний темп ведення уроку;

- суворо регламентувати обсяг і складність домашніх завдань, щоб уникнути перевантажень;

- аналізувати в єдності як навчально-виховні результати уроку, так і витрати часу на виконання домашнього завдання.

Б.Степанишин зазначає:»Уроки літератури мають такі величезні потенції, що в руках учителя-майстра можуть стати для учнів пречудовим, найцікавішим у світі клубом хвилюючих зустрічей з усемогутнім чарівником художнього слова, з прекрасними витворами їх розуму і серця…»

Як показують результати анкетувань та спостережень за сучасним уроками, цікавий урок літератури – це нешаблонний, оригінальний, самобутній урок, що несе в собі якесь відкриття для школярів. Він глибокий за змістом і чіткий за формою.

«Урок буде по-справжньому гарним лише тоді, коли учні перетворяться у співучасників процесу навчання, коли вони будуть свідомо діяти на уроці, відчують відповідальність за нього», - зазначає Соммер Є.І.

Традиційне навчання (типи і їх структури називалися) не вичерпало себе. Адже вчитель в основному працює з усім класом, передає учням знання, формує їхні уміння і навички, ці уроки носять репродуктивний характер.

У світовій педагогіці активно розробляються форми роботи на уроці, щоб створити учням можливості для ініціативи у навчальному процесі, розвитку критичного, оцінного мислення.

Зараз методисти виділяють два основних напрямки нетрадиційного навчання: 1) модернізація традиційного навчання; 2) інноваційний підхід до навчального процесу.

Перший напрямок передбачає оновлення навчального процесу, але з орієнтацією на традиційну структуру уроку, вводимо елементи нетрадиційності на певному етапі уроку: гра (розгадування кросвордів, ребусів, чайнвордів), змагання, між мистецькі аналогії, розв’язання проблемного питання, робота з епіграфом, укладання схем, таблиць, карт тощо.

Другий спрямований на розвиток в учнів можливостей засвоювати новий досвід на основі цілеспрямованого творчого і критичного мислення, дослідницької їх діяльності, рольового та імітаційного моделювання.

Нетрадиційне навчання пов’язане з двома орієнтаціями в дидактиці: репродуктивною та пошуковою. У контексті пошуків з’явився вислів «нестандартний урок», лексичне значення якого – відхід від стандарту і шаблону. Традиційний зміст, тобто текстуальний матеріал, подаємо у незвичній, нестандартній формі.

Проблемно-пошукові форми роботи на уроці зумовили появу таких типів уроків: урок-диспут, урок-семінар, урок-дослідження (психологічне, літературознавче), урок-усний журнал, урок-літературно-музична композиція і т.д.

Ігрове, рольове та імітаційне моделювання зумовило появу таких видів уроків: урок-суд, урок-заперечення, урок-зіставлення, урок-екскурсія, урок-змагання (КВК, брейн - ринг…), урок-пресконференція тощо.

В організації уроку необхідний пошук учителя, водночас слід підкреслити, що новації – не самоціль: вони мусять бути педагогічно виправданими і відповідати основним вимогам навчання і виховання у сучасній школі.

Нестандартні уроки слід будувати і проводити так, щоб у центрі уваги був не сам учитель, а учні. Плакати, схеми, таблиці, опори – це лише додатки до слова учителя та учнів.

Від сучасного уроку літератури вимагається організаційна чіткість, в результаті чого досвідчені учителі за 45 хвилин уроку встигають зробити багато без зайвої поспішності. Основне для вчителя – словесника – не вичерпати себе, не залишитися на одному рівні, не відстати від вимог сучасності.

Зазначимо методичні помилки, які часто зустрічаються у практиці вчителів-словесників:

- порушення логічної цілісності уроку;

- калейдоскопічність подання матеріалу, викликана нерозумінням вчителем місця уроку в системі уроків за темою, що вивчається, а також в системі всіх уроків взагалі;

- невміння в змісті уроку відділити головне від другорядного;

- нераціональне поєднання прийомів та засобів навчання;

- нечітка організація уроків літератури, що виявляється у відсутності зв’язку між уроками та темами, які вивчаються;

- неекономне використання часу на уроці;

- відсутність цілеспрямованого навчання прийомів роботи з підручником та додатковою літературою.

Урок літератури сьогодні – це витвір мистецтва, в якому присутні і краса, і натхнення думки, і радість пошуків, створені спільними зусиллями учня і вчителя.

Урок – конференція, методика його проведення.

Крім семінарських занять, ефективною формою роботи із старшокласниками є учнівські конференції. Вони здебільшого проводяться як уроки –бесіди з позакласного читання під час вивчення літератури в старших класах. На конференцію виноситься обговорення не одного, а кількох питань з певної проблеми.

Для проведення конференції учитель формулює проблему, яка об’єднує кілька творів одного чи різних авторів. Наприклад: «Образ жінки-страдниці в літературі 19 століття», «Мандрівка у творчу лабораторію письменників 20 століття (М.Рильський, М.Хвильовий, Г.Косинка, Ю.Яновський і т.д.)», «Сучасний літературний процес: особливості розвитку, перспективи», «Образ матері у поезії 20 століття», «Війна як антисвіт для життя й існування людини у творчості прозаїків 20 століття», «У пошуках форми( жанрові особливості прози 20 століття)» тощо. Конференція передбачає обговорення проблеми за планом, передбаченим учителем. Учитель дає індивідуальні й групові творчі завдання, визначає основних доповідачів і рецензентів по кожному з питань конференції.

Основна робота на уроці-конференції – виступи доповідачів, рецензенти додають, анотують виступ. На конференції мають право виступати всі, задавати запитання доповідачам. Керує ж роботою вчитель.

Це може бути конференція-презентація книг сучасних авторів. В основу покладено виставку книг. Заздалегідь підготовлені учні доповідають по змісту, проблематиці, особливостях композиції, жанру і т.д. Рекомендуються книги для самостійного прочитання.

Урок-конференцію за певною проблемою можна проводити після текстуального вивчення творів, глибокого аналізу їх у класі, тобто на етапі узагальнення та систематизації.

Урок-змагання (брейн-ринг, конкурс, КВК), специфіка проведення.

Включення в навчальний процес ігрових ситуацій, що вносять певну розрядку і дають учням можливість виявити свої знання і вміння , ефективний і сучасний вид роботи.

Він активно використовується як у середніх, так і в старших класах. Частіше в середніх. Така і форма роботи – засіб контролю знань і вмінь учнів з певної теми чи певного етапу роботи на уроці. Отже, новий матеріал подавати цими способами не можна.

Літературна гра, як підкреслює Б.Степанишин, належить до вивірених віками методів навчання. Тут виявляється здатність уявляти, фантазувати, вигадувати. Гра інтенсифікує всі розумові та емоційні сили, зокрема пам’ять, мислення, стимулює інтерес до літератури.

До літературних ігор відносимо конкурси, КВК, олімпіади, «вогники», літературно-мистецькі кіоски, лото, доміно, ребуси, чайнворди, криптограми, відгадування загадок, дат, назв творів, авторства, героїв тощо.

Найефективніші з них – вікторини (біографічні, текстові, тематичні, комбіновані, із залученням музичних , кіно запитань, живопису).

Літературні ігри широко використовуються і в позакласній роботі – на гуртках, тематичних вечорах чи ранках, на читацьких конференціях, у походах і т.д. Вони є ефективними засобами вивчення літератури.

Літературна гра на уроці відрізняється від позакласної тим, що вона своїм змістом відповідає темі і допомагає реалізувати триєдину мету уроку.

Основним змістом (матеріалом) літературних ігор є, звичайно, програмовий матеріал, водночас учитель може й вийти за межі програми, чим стимулювати і заохочувати школярів до самостійної роботи. Зміст і форма гри мають відповідати віковим особливостям дітей, їх інтересам, розвитку. Вони різні за складністю і доступністю. Кросворди й чайнворди – середні за складністю, але цікаві й захоплюючі. З часом ігри ускладнюються. Проте кожного разу треба доступно роз’яснювати учням умови гри, правила, хід.

Змагання може бути як індивідуальні, так і командні, всередині класу чи між класами. Обирається журі (учні, вчителі). Обов’язковий ведучий, як правило, сам вчитель. Власне змагання – це ігри, конкурси, інсценівки і т.д., творчі завдання, репродуктивні. Вони повинні бути рівнозначні з а змістом і формою, складністю і доступністю для всіх учасників, команд змагання. Перед кожним конкурсом оголошується його назва, умови та сутність, оцінка (бали чи фішки). Журі оцінює кожний вид роботи, при цьому звертає увагу на правильність, чіткість, глибину відповіді. Після кожного конкурсу оголошуються результати, які висвітлюються на табло.

Завершується змагання підведенням підсумків, нагородженням команди-переможця. Заключне слово вчителя.

Учитель, готуючись до уроку-змагання, придумує самі конкурси. До цього можна залучити учнів, які будуть представляти журі. Цей матеріал може бути по одній темі, розділу, періоду, твору одного автора чи кількох авторів.

Літературні ігри слід урізноманітнювати. Мірою їх цінності є кількість вміщеного у них складного, але посильного матеріалу. Чим старші учні, тим складніший навчальний матеріал.

Приклади, види, типи ігор широко представлені в кн.. «Захарук Д.В. Ігри з літератури. К.: Рад. школа, 1970». Окрім того, вони активно публікуються у фахових виданнях.

Конкурс – це захід індивідуальний. Це одна із можливостей проявити свій талант. Цей вид роботи використовується як на уроці, так і в позакласній роботі. Н-д, конкурс на кращого оповідача казок, декламаторів байок, прози, віршів і т.д. Є конкурси любителів творчості (конкретного автора), знавців конкретного твору, юних літературознавців. Умови:

- незалежне, безпристрасне, компетентне журі;

- всі учасники мають одинакові умови підготовки (час для підготовки, необхідний мінімум інформації, знань, умінь і т.д.);

- учасники конкурсу – діти певної вікової категорії.

За тривалістю конкурси теж можуть бути різні: за один день, три-чотири дні, цілий навчальний рік тощо.

Методику проведення КВК і брейн-рингу знаємо із телебачення. Їх проводимо на заключному етапі вивчення теми, розділу. Цей вид – колективна командна форми боротьби. Вони мають логічну довершеність, як і урок.

Бінарні та інтегровані уроки.

У сучасній школі діти вивчають велику кількість навчальних дисциплін, які введені у навчальні плани з метою формування всебічно розвиненої особистості. Для того, щоб широко висвітлити проблему, іноді недостатньо знань із літератури. Тому в останнє десятиліття все більшого поширення в школі набули інтегровані уроки – навчально-виховна мета досягається протягом однієї академічної години, але з участю двох чи трьох учителів – предметників. Інтеграція (повний, цілісний) шкільного змісту може бути повною чи частковою. Маються на увазі тільки уроки, на яких поєднується блоки знань з різних предметів, що дає можливість висвітлити тему ґрунтовно, всебічно, використати нові резерви педагогічного впливу на школярів, нові можливості мотиваційного забезпечення навчального процесу. Одна і та ж дидактична мета уроку реалізується спільними зусиллями двох чи більше учителів різних предметів: українська література + музика, зарубіжна література, історія, географія, образотворче мистецтво, валеологія тощо. Такі уроки формують в учнів системне мислення, збуджують їх уяву, позитивне емоційне ставлення до пізнання.

Елементи інтеграції ще називають між мистецькими й між предметними зв’язками. Їх, як правило, вводить учитель літератури, але це не інтегрований урок.

Треба розрізняти поняття «інтегрований» і «бінарний» уроки.

Бінарний урок або здвоєний, спарений. Учитель літератури досягає навчально-виховну мету протягом двох спарених уроків, тобто 90 хвилин підряд (дві академічні години). Такі уроки практикуються у старших класах. Це може бути й семінар, диспут, конференція, лекція і т.д. На бінарному уроці досліджується якась проблема. Бінарний урок може водночас бути інтегрованим.