1. Хто у кого украв щастя?

2. Чи можна вважати щасливим Михайла, Миколу?

3. У чому причина трагедії Анни?

- чи варто засуджувати Анну за невірність чоловікові?

- чи почувається Анна винною?

- чи має право Анна на інше життя?

- чи знаходить Анна співчуття й пораду в інших людей?

- чи відчула Анна себе щасливою після смерті Михайла?

- заради кого чи чого вона повинна жити далі?

4. Хто з персонажів драми «Украдене щастя» і.Франка, на вашу думку, виявився найбільш обікраденим у житті?

Диспутами не варто захоплюватися, адже вони потребують ретельної підготовки як учнів, так і самого вчителя.

Урок-семінар в умовах розвивального навчання.

Найпридатнішою формою занять з літератури, яка вимагає формувати навички спілкування, є навчальні семінари. Ця форма, як і диспут, пройшла довгий і складний шлях розвитку. У стародавніх Афінах і Римі семі¬нари застосовувалися переважно як засіб навчання прийомам веден¬ня полеміки, володіння «мистецтвом діалектики». Такі заняття ста¬новили певну формулу: виступи учнів плюс коментарі та висновки вчителя. Причому комунікативна діяльність учасників семінару ма¬ла характер турнірних змагань. Оволодіваючи прийомами словесної комунікації, учні водночас обмінювались думками, а отже, поширю¬вали знання. Звідси і назва «зетшагіит», що буквально означає «роз¬садник». Семінари фактично виконували подвійну функцію — ор¬ганізація навчання в групах з кількох учнів і оволодіння прийомами застосування засвоєного у процесі комунікації.

У перекладі з латинської мови «семінар» означає «розсадник». Очевидно, що стародавні філософи оточували себе учнями, щоб підготувати зміну, «розсаду», яка в майбутньому принесе плоди. Сьогодні це слово вживається в інших значеннях.

Семінар – один із основних видів групових навчально-теоретичних чи практичних занять студентів, учнів загальноосвітніх шкіл, членів наукових гуртків, слухачів курсів.

Чи потрібен семінар у школі? При позитивній відповіді на це запитання виникає інше – Чим відрізняється урок-семінар від інших форм роботи в школі? Адже пробуджувати активність і самостійність у навчанні – завдання будь-якого уроку літератури.

Цінність семінарських занять у вихованні в учнів самостійності в опануванні ними знань. У школі старшокласники повинні навчитися користуватися різними джерелами уміти підбирати потрібний матеріал, осмислювати літературу та життєві явища. Школа готує учнів до самостійної роботи у ВНЗ, на підприємствах, у політиці тощо. Саме в старших класах в учнів змінюються й психологічні вікові психологічні особливості, вони почувають почувати себе дорослими і не припускають «школярські» форми навчання.

Семінар дає можливість виявити ці якості і задовольнити вікові потреби. Урок-семінар вимагає значно більше самостійності, ніж на звичайних уроках, представляються результати досить тривалої важкої творчої праці, виконаної вдома.

Яким же повинен бути урок-семінар у школі? Семінарські заняття проводяться лише в старших класах (9-11 кл.), коли в учнів уже сформовані певні уміння і навички самостійної роботи з книгою, коли учні здатні робити самостійні висновки, узагальнення, порівнювати та зіставляти.

Розповсюдженим недоліком уроків-семінарів є формалізм. Зовні все нібито як треба, семінар як семінар, учні виступають із доповідями чи рефератами, в яких все правильно, учитель уважно слухає, оцінює, додає, виправляє, коментує. Між тим він зовсім не звертає уваги на те, що озвучені реферати чи доповіді – звичайне списування чужих думок, які на слух сприйняти і осмислити дуже важко учням-слухачам. Треба, щоб, готуючись до виступу, учень володів такими уміннями: працювати з книгами, аналізувати прочитане, вибирати і головне і потрібне для доповіді, коментувати відібране, викладати думки, розмовляти без папірця, встановлювати контакт із слухачами, реагувати на їх поведінку і таке інше.

Інколи пробують заперечувати: і в списуванні розумних думок є своя користь. Глибока помилка! Думки списати не можна. Списати можна текст. А думку обов’язково треба зрозуміти і відчути, щоб з нею погодитися чи заперечувати її. Достоєвський вимагав ще більшого: недостатньо, казав він, зрозуміти будь-яку ідею, мало буває навіть визначити її істиною – її ще треба полюбити, і лише тоді вона зможе стати переконанням, якого людина буде дотримуватися в житті.

З названим недоліком шкільного семінару тісно пов’язаний наступний: багатство марнослів’я, порожнього красномовства у мовленні учнів-доповідачів. Словесна святковість, насичена газетними штампами і формулами із підручників, не виховує старшокласників, оскільки пафос, породжений нещирістю почуттів, а корисним бажанням прикрасити своє висловлення – це фальшивка, лицемірство. Якщо вчитель все це підтримує, то він тим самим породжує циніків, які приховують свої дрібні інтереси марнослів’ям.

Слабким місцем у організації шкільних семінарів буває неправильне визначення вчителем головної мети навчального заняття, яке найбільше виявляється в семінарі дискусійного типу. Сперечаються до нестями проте, хто правий, а хто ні, доводячи свою точку зору, але ніхто ні в чому переконати не може, так як учні в цьому віці не визнають «і-і», а вимагають лише «або - або», і таким чином проблему не вирішено. Але навіть якщо б її можна було б розв’язати, варто було б спершу подумати: а для чого її вирішувати? Лише задля активності на уроці.

Протягом останніх років зріс інтерес до навчальних семінарів у зв’язку з проблемою розвитку в учнях творчої активності, комунікабельності, здатності здобувати нові знання.

У чому ж специфіка семінару, його відмінність від інших видів уроку? Уроки-семінари мають специфічний зміст. Їх доцільно проводити з таких тем, де учень повинен не просто засвоїти певні відомості, навіть у системі, але знайти вирішення проблеми. До того ж проблеми, запропоновані для обговорення , повинні бути актуальними, цікавими для учнів, для вчителя. За взаємної зацікавленості стає можливим педагогіка співробітництва.

Урок-семінар визначає особливий характер діяльності учнів. Передусім семінарові передує ґрунтовна підготовча робота, часто дослідницького характеру. При підготовці до нього вчитель може спиратися на індивідуальні особливості учнів, враховуючи їх інтереси і здібності, скористатися розумовим «розподілом праці».До уроку-семінару готуються, як правило, всі учні, але кожен знаходить свою долю участі. Тут широко застосовуються як фронтальні, так і індивідуальні (підготовка коментарів, обдумування власного погляду щодо проблеми, доповідь і інше) і групові завдання (підготовка доповіді, стенду, пошуки літератури, інтерв’ю зі спеціалістом тощо). Якщо на звичайному уроці всі учні повинні бути готовими відповідати на всі запитання вчителя, то на семінарі кожен відповідає за якусь певну частину, але відповідає персонально або як член творчої групи, а тому відповідальність для учня стає реальною, зростає.

З цим пов’язані специфічні завдання уроків-семінарів. Участь у такому уроці вимагає від учня виявлення своєї власної позиції, особистої думки, виявлення здібностей. Головна мета уроків-семінарів – формування вміння самостійно працювати, шукати вирішення проблеми, всебічно розкриваючи свої особисті якості. Звичайно і на інших уроках потрібно прагнути до цього, але все ж семінарська форма занять більшою мірою ніж, наприклад, лекція створює сприятливі умови для реалізації можливостей кожного учня, для самостійного пізнання і творчості.

Форма, зміст, місце семінару визначається самим учителем, при цьому він повинен врахувати можливості конкретного класу, а також матеріал, який треба засвоїти учням. У цьому виявляється творчість учителя – знайти доцільну форму навчання. Підготовка до уроку-семінару може тривати до двох тижнів. Учитель визначає тему, пропонує учням питання для обговорення, теми рефератів та доповідей, рекомендує опрацювати літературу.

При цьому необхідно дотримуватися вимог Міністерства освіти щодо кількості семінарів на тиждень у старших класах з усіх шкільних предметів. У зв’язку з тим, що в основі семінару лежить самостійна робота учнів, аби не перевантажувати їх та не порушувати розпорядок дня, пропонується у 9 класі проводити семінар один раз на тиждень з усіх предметів, у 10 класі – 2-3 рази, у 11 класі – 3-4 рази.

Для обговорення виносимо 3-4 запитання, якщо більше, то урок буде малоефективним. Кожне містке запитання можна розбити на підпитання (таким чином уникнути перевантаження учнів). Винесені питання обговорювати детально, дати можливість усім висловитися.

Наприклад, план до семінару на тему «Значення творчості Т.Г.Шевченка».