- •1 МЕТА РОБОТИ
- •2 КОРОТКІ ТЕОРЕТИЧНI ВIДОМОСТI
- •2.1 Основи задачі ідентифікації СОС
- •2.2 Об`єкт ідентифікації. Апріорна та апостеріорна інформації.
- •2.3 Формалізація задачі ідентифікації.
- •2.4 Структурна ідентифікація моделі об`єкта.
- •2.5 Порядок проведення структурної ідентифікації :
- •2.5.1 Виділення об`єкта з середовища.
- •2.5.2 Ранжування входів і виходів об`єкта.
- •2.6 Визначення раціонального числа входів і виходів об`єкта.
- •2.7 Визначення характера зв`язку між входом і виходом моделі.
- •2.8 Класифікація методів параметричної ідентифікації.
- •2.9 Методи параметричної ідентифікації моделі об`єкта.
- •2.10 Параметрична ідентифікація лiнiйних моделей.
- •2.10.1 МЕТОД (001) - пасивний, неадаптивний, покроковий.
- •2.10.2 МЕТОД (011) - пасивний, адаптивний, покроковий.
- •2.10.3 МЕТОД (111) - активний, адаптивний, покроковий.
- •3 КОНТРОЛЬНІ ЗАПИТАННЯ
- •4 ЛАБОРАТОРНЕ ЗАВДАННЯ
- •6 СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ
Ідентифікація структури такого об`єкта зводиться до знаходження системи функцій Ф(х).
2.5Порядок проведення структурної ідентифікації :
1.виділення об`єкта із середовища ;
2.ранжування входів і виходів об`єкта по степені їх впливу на поведінку об`єкта ;
3.визначення раціонального числа входів і виходів об`єкта, котрі необхідно враховувати ;
4.визначення характеру зв`язку між входами і виходами моделі, тобто визначення вида оператора F.
2.5.1Виділення об`єкта з середовища.
Процес виділення об`єкта із середовища повністю визначається метою побудови моделі, а також вибраним цілям і алгоритмом управління.
Нехай ціль Т формулюється в вигляді множини станів Т={Y*}, які повинні бути досягнуті в процесі управління. Яку саме ціль Y* {Y*} необхідно буде реалізувати в певний момент часу, визначає верхній рівень управління. Це означає,що управляюча дія U в цей момент повинна бути такою, щоб стан об`єкта Y співпав з заданим , тобто
Y U →Y*
Однак всякий набір управляючих дій обмежений певним ресурсом R. Отже, для визначення об`єкта необхідно знати множини цілей {Y*} і множину управляючих дій {U*}.
Розглянемо процес виділення об`єкта з середовища як послідовний перехід від простої форми об`єкта до більш складної.
Найпростішою формою об`єкта називають мінімальну частину середовища, яка несе інформацію, необхідну для виконання об`єктом поставленої цілі. Ця мінімальна частина має вигляд, представлений на рис.1б. Причому
9
Y=F(X,U)
Якщо даний об`єкт і середовище такі, що для довільної цілі Y* і довільного стану середовища Х знайдеться така управляюча дія U* , що
Y*=F(X,U*),
тоді об`єкт задовільняє цілям управління і процес його визначення можна вважати закінченим.
В противному випадку, коли ресурса R не вистарчає для досягнення всіх цілей управління, необхіднорозширювати рамки об`єкта і включати в нього ту чатину середовища, якою можна управляти.
Приклад. Система терморегулювання термостата може не справитись з підтримкою його необхідної температури, якщо зовнішнє середовище різко змінить свою температуру. Такий об`єкт управління необхідно розширити, включивши в управління стабілізацію температури середовища, в якому знаходиться термостат.
Таким чином, процес розширення об~єкта при його виділенні повинен підлягати наступному принципу: до об`єкта приєднюються лише ті елементи середовища, які впливають на реалізацію цілі і якими можна ефективно управляти для досягнення даної цілі.
2.5.2Ранжування входів і виходів об`єкта.
Для визначення структури моделі об`єкта, представленого у вигляді багатополюсника, необхідно вияснити які входи і виходи будуть включені в його модель. Для цього перш за все виділяють всіх можливих претендентів на роль входів і виходів, а далі із них виділяютьнайбільш суттєві, які і формують багатополюсник моделі.
10
