Тема 1. Поняття та предмет римського приватного права

1. Історія виникнення римського права.

2. Поділ римського права на публічне і приватне.

3. Критерії розмежування публічного і приватного права.

4. Основні системи римського приватного права: іиз сіуііе (цивільне право), іиз депііит (право народів), іиз ргаеіогіит (преторське право), їхній зміст та основні риси.

5. Рецепція римського приватного права та його роль у розвитку права наступних суспільних формацій.

6. Значення вивчення римського приватного права для сучасних юристів.

Методичні вказівки

Предметом нашого вивчення є римське приватне право. Студенту треба насамперед з'ясувати, що розуміли римляни під цим правом, які конкретно правові норми належали до приватного права, які критерії поділу римського права на дві галузі: право публічне (іиз риЬІісит) і право приватне ЦІІ5 ргіуаіигп).

Видання юридичного факультету Львівського державного університету ім.Івана Франка

Важливо також з'ясувати основні етапи розвитку римського приватного права і що воно являло собою на кожному етапі, які його характерні риси.

Вивчаючи роль римського приватного права в розвитку наступних суспільних формацій, треба уважно розглянути питання його рецепції в період середньовіччя. Однак при вивченні цієї теми найголовнішим є з'ясування питання, в чому полягає суть вивчення римського приватного права юристами України.

1.

2.

3. 4. 5. 6.

7.

Словник

ІІк риЬІісшп (юс публікум) публічне право,

Іиз ргіуаїит (юс пріватум) приватне право.

$ІІ5 стіе (юс цівілг) право цивільне,

]ив £еІШшп (юс генціум) право народів,

]и§ ргаеіогішп (юс преторіум) право преторське,

де 1е§е Іаіа (де лєге лята) з погляду чинного права,

де 1е§е (егепйа (де лсге фаренда) з погляду майбутнього права,

Іех ех р<к( йсіо (лєкс екс пост факто) зворотна сила закону.

Тема 2. Джерела римського права

1. Поняття та види джерел римського права.

2. Форми правоутворення:

3. звичай та звичаєве право;

4. закон (Іех), його складові частини. Процедура прийняття законів у Римі. Характеристика XII таблиць;

5. едикти магістратів. Поняття та кодифікація преторського едикту;

6. постанови сенату. Сенатус-консульти;

7. діяльність римських юристів як джерело права. Причини розвитку та форми діяльності римських юристів. Закон про цитування юристів;

8. імператорські конституції, їх види та кодифікація.

9. Кодифікація Юстиніана: причини, результати та значення.

10. Що є найважливішим джерелом пізнання римського права?

Методичні вказівки

Вивчення римського приватного права передбачає чітке уявлення про джерела римського права та значення кожного з них в окремі періоди розвитку Римської держави. У цій темі термін "джерело" використовують переважно в значенні форми правоутворення. Такими формами в Римі були: 1) звичаєве право; 2) закони; 3) едикти магістратів; 4) діяльність юристів у період республіки;

5) сенатусконсульти та імператорські конституції - в період принципату і домінату.

Особливий інтерес викликають едикти магістратів, насамперед преторів, як специфічні форми правоутворення в Римській державі. Спочатку едикти були засобом судового захисту і застосування цивільного права, але згодом вони служили меті заповнення в ньому прогалин, його зміни відповідно до вимог економічних відносин і тим самим сприяли створенню нових норм, які з часом утворили преторське право.

Вивчивши Закони XII таблиць, які являють собою кодифікацію звичаїв, здійснену в середині V ст.до н.е., студенту треба приділити увагу кодифікації преторського едикту - другій великій кодифікації після Законів XII таблиць, а також кодифікації імператорських конституцій.

Нарешті, слід глибоко засвоїти матеріал, який стосується кодифікації Юстиніана, з'ясувати причини, значення та результати цієї кодифікації, оскільки в сукупності у Середньовіччі її називали Согриз ]игіз сМІіз, тобто Звід цивільного права.

Словник

1. мо« (мос) звичай.

2. Іех, 1е§е8 (лекс, лєгєс) закон.

3. Іех йиогіесіт (аішіаіит (лекс дуодецім табулятум) Закони XII таблиць.

4. йісо (діко) говорю.

5. тапсіраііо (манціпаціо) формальний ритуал передавання речі, передбачений нормами цивільного права.

6. Іе^Штш (легітімус) законний.

7. )ІІ8іе саіме (юсте каузе) справедливі підстави.

8. іім риЬіісі гевропйепйі (юс публіці респонденті) офіційні юридичні консультації.

9. зепа(ІІз еопмІІІІІт (сенатусконсультум) сенатусконсульти.

10. Согрію іигІ8 сіуіііз (Корпус юріс цівіліс) Звід цивільного права.