Тема 2. Функції менеджменту.

1. Процес та технологія менежменту. Сутність і класифікація функцій менеджменту.

З розвитком ринкових відносин та науки управління, що зумовило підвищення ефективності всіх видів діяльності, виникла необхідність у поділі та спеціалізації праці, тобто виникненні функцій управління.

Управління розглядається як процес, оскільки досягнення цілей організації являє собою множину безперервних взаємопов’язаних дій – функцій, кожна з яких сама по собі є процесом. Метою поділу процесу менеджменту на функції є закріплення окремих видів робіт за виконавцями і упорядкування цього процесу та забезпечення високого професіоналізму.

Процес менеджменту – це сукупність взаємопов’язаних і взаємодіючих функцій, методів, управлінських рішень та інших категорій менеджменту для забезпечення функціонування організації.

Зміст і набір дій, що проводяться в процесі управління залежать від:

• типу організації;

• розміру організації;

• рівня управлінської ієрархії;

• функцій усередині організації;

• розподілу повноважень тощо.

Підприємство вважається керованим, якщо розробка і прийняття управлінських рішень здійсняться раніше, ніж закінчаться виникаючі в даний момент процеси, що реалізовують прийняті управлінські рішення.

Процес менеджменту може розглядатися в таких аспектах:

• методологічний зміст процесу управління передбачає його проведення у вигляді послідовності таких етапів: ціль – ситуація – проблема – управлінське рішення;

• функціональний зміст передбачає послідовну дію функцій управління: планування – організування – мотивування – контролювання – регулювання;

• економічний зміст виявляється підчас виконання таких етапів: визначення потреб у ресурсах, оцінка наявності ресурсв, розподіл ресурсів, використання ресурсів;

• організаційний зміст полягає у послідовності використання організаційних механізмів впливу: регламентування, нормування, інструктування, повідомлення про ступінь відповідальності за невиконання дорученої роботи;

• соціальний зміст вказує на значну роль людського фактора;

• інформаційний зміст передбачає послідовне виконання таких етапів, як пошук інформації, комплексне інформування, обробка інформації, передача інформації.

Мета процесу менеджменту – прийняття і реалізація управлінського рішення.

Властивостями процесу менеджменту є:

• мінливість;

• безперервність;

• нерівномірність;

• циклічність;

• послідовність;

• стійкість.

Процес менеджменту складається із різноманітних циклів, процедур та операцій (складові процесу менеджменту). Управлінська операція - закінчена дія чи група дій, спрямованих на виконання певної задачі організаційного, економічного, соціального чи іншого характеру. Управлінська процедура – сукупність різноманітних упралвнських операцій, виконаних за певною схемою (алгоритмом). До управлінських процедур належить:

• цілевизначення;

• інформаційне забезпечення;

• аналітична діяльність;

• вибір варіанта дій;

• реалізація рішень;

• зворотній зв’язок.

Управлінські операції та процедури поділяють на:

• творчі (найважчі для виконання, вимагаючи від виконавців таких дій, як аналіз, порівняння, розрахунки, прогнози тощо);

• логічні (складання звіту, розрахунок потреб певних ресурсів);

• технічні – виконуються найчастіше: розмноження документів, проведення розрахунків, доставка пошти).

Управлінський цикл – це акт впливу керуючої системи на керовану із постановкою чи коригуванням певних цілей.

Види та структура циклів управління

Вид циклу	Структура циклу
Інформаційний	Збір, обробка і передача інформації
Логіко-аналітичний	Розробка і прийняття рішення
Організаційний	Організація виконання рішень

Тісно із процесом менеджменту пов’язане поняття технології менеджменту.

Технологія менеджменту – це прийоми, способи і порядок (послідовність, регламент) виконання процесу управління вцілому і функцій, які його складають.

У процесі будь-якої технології предмет праці перетворюється в продукт праці. Технологія менеджменту має враховувати час управлінських циклів та їх раціональну взаємодію з виробничими та життєвими циклами товарів і послуг. Технологія управління має відповідати технології виробництва та реалізації товарів (послуг), забезпечуючи безперервність та керованість їх процесів.

Суть технології управлінської роботи – послідовність виконання взаємопов’язаних функцій менеджменту.

На сьогодні в сучасній літературі не має однозначності щодо визначення сутності функцій та їх класифікації (близько 50 класифікацій).

Розрізняють функції організації та функції менеджменту. Функції організації – це комплекси дій та операцій, які здійснює організація як єдине ціле, або делеговані нею працівники у внутрішньому та зовнішньому середовищах задля функцонування та розвитку організації.

На думку Кузьміна О.Є., їх доцільно класифікувати за ознакою місця в системі менеджменту, тобто він виділяє загальні (планування, організування, мотивування, контролювання та регулювання), конкретні (часткові) та об’єднувальну функції менеджменту.

Функції менеджменту - види управлінської діяльності, які забезпечують формування способів управлінського впливу. Це сукупність дій та операцій, які здійснює менеджмент організації з метою узгодження спільної діяльності її працівників у процесі досягнення цілей.

Сформувалися вони в процесі поділу і спеціалізації праці, оскільки будь-які управлінські процеси на під­приємстві відбуваються на основі функціонального по­ділу. Функції менеджменту відображають сутність і зміст управлінської діяльності на всіх рівнях управління.

На першому етапі функції доцільно класифікувати за ознакою місця в системі менеджменту, що дає змогу наголосити на домінуючій ролі конкретних (часткових) функцій менеджменту і важливій ролі загальних (основ­них), а також виділити об'єднувальну функцію. Загальні функції (планування, організування, мотивування, конт­ролювання та регулювання) задіяні в усіх управлінсь­ких процесах; за допомогою конкретних функцій відбу­ваються конкретні управлінські процеси; об'єднувальна функція менеджменту — керівництво — пронизує всі управлінські процеси в організації. Визначальну роль, однак, відіграють конкретні функції менеджменту, які реалізуються через загальні.

Загальні функції менеджменту мають такі загальні характеристики:

• усі вони потребують прийняття рішень;

• для їх здійснення потрібна комунікація, тобто обмін інформацією, яку використовують для прийняття рішення.

Конкретні функції менеджменту класифікують за:

• ознакою процесів управління — функції управління основним, допоміжним виробництвом, технічною підготовкою, матеріально-технічним забезпеченням, па­тентно-ліцензійною діяльністю, капітальним будівниц­твом, зовнішньоекономічною діяльністю тощо;

• ознакою об'єкту — функції управління підприєм­ством, цехом, службою, відділом, дільницею, бригадою, проектною групою тощо;

• ознакою елементів виробничо-господарської діяль­ності — функція управління працею, предметами та знаряддями праці, інформацією тощо.

Узагальнену класифікацію функцій менеджменту по­дано на рис. 2.1.

На сучасному етапі розвитку менеджменту до загаль­них функцій відносять планування, організування, мотивування, контролювання і регулювання. У 20-х роках XX ст. А. Файоль виділяв планування, органі­зування, розпорядництво, координування і контролю­вання. У колишньому Радянському Союзі виокремлю­вали функції планування, організування, координування, стимулювання, регулювання і контролювання. Привабливими є міркування американських науковців Мескона, Альберта і Хедоурі, які визнають чотири функ­ції: планування, організування, мотивування і контро­лювання. Однак відмовлятися від функції регулюван­ня невиправдано, оскільки дослідження свідчать, що без неї не обходиться жоден управлінський процес. На­приклад, після контролювання відбувається зворотний зв'язок з метою усунення недоліків, відхилень, збоїв то­що, тобто регулювання; у процесі стратегічного плану­вання після формулювання місії та визначення цілей організації, вибору стратегії обов'язковою є оцінка роз­робленої стратегії шляхом її співставлення з місією ор­ганізації. Що стосується функції координування, то цей важливий управлінський важіль реалізується у формі керівництва.

Реалізація конкретних функцій, які відображають процес, об'єкт управління або елемент виробничо-господарської діяльності, відбувається завдяки застосу­ванню загальних функцій (планування, організування, мотивування, контролювання і регулювання). Взаємо­зв'язок загальних і конкретних функцій менеджменту, їх місце у процесі управління організацією показано на рис.2.2.

Загальні функції менеджменту з абстрактного стану трансформуються в конкретний лише через управління певними об'єктами, процесами, елементами виробничо-господарської діяльності. Тобто вони набувають відповід­ного змісту, будучи задіяними в реалізації конкретних функцій менеджменту. Функції планування, організу­вання, мотивування, контролювання і регулювання вва­жають загальними (основними) на тій підставі, що будь-яка інша управлінська діяльність здійснюється шляхом послідовного їх застосування, а саме:

• планування процесу, діяльності об'єкта, виробничо-господарської діяльності;

• організування процесу, діяльності об'єкта, виробничо-господарської діяльності;

• мотивування працівників, які здійснюють певні процеси, забезпечують діяльність об'єкта, виробничо-госиодарську діяльність;

—контролювання процесу, діяльності об'єкта, вироб­ничо-господарської діяльності;

— регулювання процесу, діяльності об'єкта, вироб­ничо-господарської діяльності.

На підставі досліджень взаємозв'язку функцій від­бувається вдосконалення управління, формування ефек­тивної системи менеджменту, усунення зайвих ланок, бю­рократичних перепон, подолання опору змінам. Взаємо­зв'язок конкретних і загальних функцій менеджменту можна простежити за табл. 2.1.

Таблиця 2.1

Приклади реалізації конкретних функцій менеджменту через загальні

Конкретні функції менеджменту	Реалізація конкретних функцій менеджменту через застосування загальних
Управління технічною підготовкою виробництва	Планування технічної підготовки виробництва. Організація відповідних служб та підрозділів (конструкторський, технологічний відділи, ремонтна служба, служби головного механіка, головного енергетика тощо). Стимулювання працівників служб технічної підготовки виробництва. Контролювання результатів діяльності служб технічної підготовки виробництва (безпечність та надійність техніки, кількість збоїв тощо). Регулювання (виправлення всіх відхилень, недоліків, виявлених у технологічному процесі, засобах техніки та оснащенні)
Управління зовнішньо­економічною діяльністю (ЗЕД) підприємства	Планування ЗЕД. Організація служб і підрозділів, що займаються ЗЕД (відділ ЗЕД, експортний, імпортний відділи, міжнародне рекламне агентство), набір спеціалістів відповідної кваліфікації тощо. Мотивування працівників, що займаються ЗЕД. Контролювання результатів роботи у сфері ЗЕД (ефективність здійснення ЗЕД, кількість рекламацій, скарги клієнтів, досягнення встановлених цілей тощо). Регулювання полягає в усуненні виявлених у процесі контролювання відхилень, недоліків, збоїв
Управління інструментальним цехом на автобудівному підприємстві	Планування роботи інструментального цеху. Створення організаційної структури управління цехом, призначення спеціалістів на посади начальника цеху, його заступників, майстрів, бригадирів, підбір спеціалістів необхідної кваліфікації для здійснення основних робіт, налагодження взаємодії між керівництвом і підлеглими, складання посадо­вих інструкцій, правил техніки безпеки тощо. Розроблення систем матеріального та нематеріального стимулювання працівників інструментального цеху. Контролювання результатів роботи працівників інструментального цеху (продуктивності, дисципліни праці, якості продукції тощо). Регулювання виявлених у процесі контролювання відхилень, недоліків, внесення необхідних коректив на попередніх етапах
Управління капітальним будівництвом	Планування капітального будівництва. Створення відповідних служб і підрозділів для забезпечення капітального будівництва (проектного відділу, будівельних бригад, відділу капітального будівництва). Мотивування працівників служб капітального будівництва. Контролювання результатів (якості будівництва, термінів, надійності будівель, витрат матеріалів, відповідності кваліфікації працівників). Регулювання виявлених у процесі контролювання недоліків