Bukhg_oblik_konspekt_lektsiy (1)

51

Підприємство протягом звітного періоду має дотримуватися прийнятої форми обліку. Про можливу зміну форми бухгалтерського обліку в наступному обліковому періоді необхідно вказувати у примітках до річної фінансової звітності підприємства.

7.7. Меморіально-ордерна форма бухгалтерського обліку.

Суть меморіально-ордерної форми полягає у тому, що на підставі перевірених і згрупованих за певною ознакою первинних документів складають меморіальні ордери, в яких вказують кореспонденцію рахунків за здійсненою господарською операцією та її суму. Приклад форми меморіального ордера подано в таблиці 7.6. Облік грошових коштів ведуть у спеціальній касовій книзі.

Таблиця 7.6

Меморіальний ордер № 1 за березень 2006 р.

Бухгалтер ________________ підпис Головний бухгалтер _________________ підпис

Меморіальні ордери складають як на один документ, так і на групу однорідних первинних документів.

Після складання меморіальні ордери реєструють за хронологічним порядком у реєстраційному журналі. Форма реєстраційного журналу подана в таблиці 7.7.

Таблиця 7.7

Реєстраційний журнал меморіальних ордерів за березень 2006 р.

Реєстраційний журнал призначений для забезпечення контролю за збереженням документів і перевірки повноти відображення господарських операцій на синтетичних рахунках.

Після реєстрування меморіальних ордерів у реєстраційному журналі їх використовують для здійснення записів на синтетичних рахунках у головній книзі.

Головна книга при меморіально-ордерній формі обліку має такий вигляд (див. таблицю 7.8):

51

52

Окремо складають обігову відомість за синтетичними рахунками та обігові відомості за аналітичними рахунками. На підставі даних обігової відомості за синтетичними рахунками складають бухгалтерський баланс.

Меморіально-ордерна форма обліку має свої переваги і недоліки. Переваги меморіально-ордерної форми обліку полягають у:

її відносній простоті та гнучкості;

можливості застосування до різних типів підприємств;

посиленні контрольної функції обліку через можливість зіставлення у кінці місяця даних синтетичного й аналітичного обліків.

Суттєвими недоліками меморіально-ордерної форми обліку є:

необхідність виписування великої кількості меморіальних ордерів;

запис одних і тих самих даних у двох облікових реєстрах;

недостатність пристосування до потреб аналізу та контролю;

необхідність виконання великої кількості облікових робіт у кінці місяця;

слабке пристосування реєстрів до складання звітності.

Меморіально-ордерну форму обліку застосовують на невеликих бюджетних підприємствах і в кредитних установах.

7.8. Журнальна (журнально-ордерна) форма бухгалтерського обліку.

Суть журнальної (журнально-ордерної) форми бухгалтерського обліку полягає у тому, що на підставі згрупованих даних первинних документів усі господарські операції реєструють у відповідних відомостях і журналах (журналах-ордерах). Записи в журнали й відомості роблять щоденно або в міру надходження первинних документів. Щомісячно журнали закривають і їх підсумки переносять у головну книгу, яку відкривають на рік. Форму журналів, відомостей та головної книги при застосуванні журнальної форми обліку та способи їх заповнення розглянуто в розділі 6 цього посібника.

У головній книзі поточні операції записують тільки за синтетичними рахунками, причому обороти по кредиту кожного синтетичного рахунку відображають однією сумою у графі «разом оборот по кредиту». Обороти за дебетом кожного рахунка

52

53

переносять у головну книгу з різних журналів і подають розгорнуто за кожним кореспондуючим рахунком та разом однією сумою у графі «Разом оборот по дебету».

Крім оборотів у головній книзі виводять сальдо за кожним рахунком. На підставі даних головної книги складають бухгалтерський баланс.

У більшості журналів поєднано синтетичний і аналітичний обліки інформації про наявність, стан і використання господарських засобів та джерел їх формування. Аналітичний облік ведуть до тих синтетичних рахунків, в яких є значна кількість об’єктів обліку, тобто до рахунків 20 «Запаси», 26 «Готова продукція», 10 «Основні засоби» тощо.

Характерною особливістю журналів є те, що в них записують суми, які відповідають кредитовому обороту за відповідним рахунком. У відомостях записують суми дебетових оборотів за рахунками.

Наказом Міністерства фінансів України від 29.12.2000 р. (№ 356) затверджено Методичні рекомендації про застосування реєстрів бухгалтерського обліку, в яких подано перелік облікових реєстрів (відомостей, журналів тощо), їхню форму і порядок заповнення згідно з прийнятим планом рахунків.

Основними перевагами журнальної форми обліку є:

поєднання аналітичного і синтетичного обліків у єдиних реєстрах;

забезпечення своєчасного і рівномірного відображення господарських операцій

уреєстрах протягом звітного періоду;

забезпечення розподілу облікових робіт;

скорочення кількості облікових реєстрів;

інформаційне забезпечення аналізу господарської діяльності підприємства.

7.9. Журнал-головна форма бухгалтерського обліку.

Суб’єкти малого підприємництва, а також юридичні особи, що не займаються підприємницькою діяльністю (крім бюджетних установ), мають право застосовувати журнал-головну (спрощену) форму бухгалтерського обліку.

Журнал-головна форма бухгалтерського обліку має два варіанти:

проста форма;

спрощена форма.

Просту форму бухгалтерського обліку застосовують малі підприємства з незначним документооборотом (кількістю господарських операцій), що здійснюють діяльність з виконання нематеріаломістких робіт і послуг. При застосуванні цієї форми обліку на підприємстві ведуть такі реєстри:

журнал обліку господарських операцій;

відомість обліку розрахунків з оплати праці, з дебіторами та кредиторами (Відомість 3-м).

У журналі обліку господарських операцій відображають залишки на бухгалтерських рахунках (сальдо) на початок звітного періоду (місяця) та на підставі первинних та зведених облікових документів реєструють у хронологічному порядку усі господарські операції, здійснені на підприємстві протягом місяця. В кінці місяця по

53

54

кожному рахунку визначають обороти та кінцеве сальдо, яке відповідно є початковим сальдо для наступного місяця.

Для аналітичного обліку розрахунків з оплати праці, з дебіторами та кредиторами проста форма обліку передбачає застосування відомості 3-м. Підсумкові дані цієї

Спрощена форма бухгалтерського обліку передбачає ведення п’яти відомостей, в яких інформацію про господарські операції відображають в систематичному та хронологічному порядку. Підсумкові записи з відомостей переносяться до оборотносальдової відомості, яка використовується для узагальнення даних за кожним рахунком бухгалтерського обліку. За даними оборотно-сальдової відомості формують бухгалтерську звітність.

Суб’єкти малого підприємництва, котрі обрали спрощену форму оподаткування,

зобов’язані вести Книгу обліку доходів і витрат суб’єкта малого підприємництва.

7.10. Комп’ютерна реалізація форм бухгалтерського обліку.

Створення і впровадження у практику бухгалтерського обліку електроннообчислювальної і комп’ютерної техніки спричинилося до розроблення нової форми бухгалтерського обліку – комп’ютерної. Впровадження у практику бухгалтерського обліку комп’ютерної техніки та пакетів прикладних програм зумовили автоматизовану (комп’ютерну) реалізація форм бухгалтерського обліку. При цьому збирання, передавання, систематизація та опрацювання бухгалтерської інформації здійснюються автоматизовано з використанням спеціально розробленого програмного забезпечення.

Суть автоматизації облікового процесу полягає у тому, що дані про здійснені на підприємстві господарські операції з паперових носіїв первинної облікової інформації записують на машинні носії. На підставі введених даних автоматично здійснюється групування дебетових і кредитових оборотів за синтетичними й аналітичними рахунками, визначається сальдо, формуються оборотні відомості і звітність, роздруковуються різні первинні документи. Вихідну інформацію подають у вигляді друкованих реєстрів (машинограм) за окремими рахунками бухгалтерського обліку.

В Україні використовують значну кількість програмних продуктів для автоматизації бухгалтерського обліку, найпопулярнішими з яких є «1С – Бухгалтерія – Проф. для Windows», «ПАРУС», «БЮСТ», «Fin Expert», «Фінанси без проблем», «Lady Fin» тощо.

Автоматизація облікового процесу дає можливість підвищити оперативність і точність облікових даних, необхідних для управління підприємством.

Висновки

Процес відображення даних про здійснені господарські операції в облікових реєстрах називають обліковою реєстрацією. Облікова реєстрація є другим етапом облікових робіт після первинної документації. Облікові реєстри – це таблиці спеціальної

54

55

форми, в яких здійснюють систематизовані записи за рахунками бухгалтерського обліку на підставі даних первинних носіїв інформації.

У бухгалтерському обліку застосовують різноманітні за формою, змістом та способом відображення інформації облікові реєстри. Дані облікових реєстрів використовують для складання бухгалтерської звітності, проведення аудиту й аналізу господарської діяльності підприємства.

Використання у бухгалтерському обліку різних форм облікових реєстрів зумовило створення різних форм бухгалтерського обліку. Під формою бухгалтерського обліку розуміють систему взаємопов’язаних облікових реєстрів (хронологічних і систематичних) з усталеною методикою відображення у них господарських операцій у певній послідовності.

На підприємствах України застосовують такі форми обліку: меморіально-ордерна, журнальна, та журнал-головна. Ці форми обліку відрізняються між собою кількістю облікових реєстрів, їх призначенням, змістом, формою, послідовністю і способами записів тощо.

Підприємство самостійно обирає форму ведення бухгалтерського обліку та визначає склад, форму і зміст облікових реєстрів.

Кожну з форм бухгалтерського обліку можна реалізовувати засобами комп’ютерної техніки з використанням прикладних програм. Це пов’язане з певними капітальними витратами, однак дає змогу підвищити рівень оперативності й точності облікової інформації, необхідної для здійснення управління підприємством.

Література

1.Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 р. № 996–XIV (із змінами та доповненнями).

2.Порядок подання фінансової звітності. Затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2000 р. № 419.

3.Методичні рекомендації по застосуванню регістрів бухгалтерського обліку: Наказ Міністерства фінансів України від 29.12.2000 р. № 356.

4.Положення (стандарти) бухгалтерського обліку 6 «Виправлення помилок і зміни у фінансових звітах» Затверджено наказом Міністерства фінансів України від 28 травня 1999 року. № 137.

5.Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку: Наказ Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 р. – № 88.

55

56

ТЕМА 8: ОБЛІК ГОСПОДАРСЬКИХ ПРОЦЕСІВ

8.1. Сутність і склад господарських процесів підприємства.

Господарський процес – це взаємодія матеріальних, технічних, трудових і фінансових ресурсів, в результаті якої створюється продукція, виконуються роботи чи надаються послуги.

Господарські процеси складаються з окремих господарських операцій. Господарська операція – це дія, або подія, яка зумовлює зміни в структурі

активів, зобов’язань та у власному капіталі підприємства. За економічним змістом господарські операції об’єднують в такі групи:

1.Господарські операції, пов’язані з процесом формування матеріальнотехнічних ресурсів підприємства (придбання сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, обладнання, землі, будинків);

2.Господарські операції, пов’язані зі споживанням цих ресурсів у процесі виробництва продукції;

3.Господарські операції, пов’язані з реалізацією продукції (робіт, послуг) підприємства.

8.2. Облік процесу формування ресурсів підприємства.

Для здійснення господарських операцій на підприємстві використовують матеріальні, технічні трудові і фінансові ресурси. До технічних ресурсів підприємства належать будинки, споруди, машини, обладнання, до матеріальних - сировина, матеріали, напівфабрикати, паливо тощо, до трудових - працівники підприємства, а до фінансових – його грошові кошти.

Матеріально-технічні ресурси можуть надходити на підприємство внаслідок їх придбання у постачальників, самостійного створення, отримання від засновників як внеску до статутного капіталу, обміну на інші активи або безоплатного отримання.

Основними завданнями бухгалтерського обліку процесу забезпечення підприємства матеріально-технічними ресурсами є формування об’єктивної та своєчасної інформації щодо:

обсягів, складу та джерел фінансування ресурсів;

оцінювання ресурсів та їх відображення в бухгалтерському балансі підприємства;

контролю за своєчасністю розрахунків підприємства з постачальниками

ресурсів;

ефективності використання ресурсів.

Згідно положень (стандартів) бухгалтерського обліку матеріально-технічні ресурси, що надійшли на підприємство оцінюють за первісною вартістю, до складу якої включають:

суму, сплачену постачальникам матеріально-технічних ресурсів (без непрямих

податків);

суму ввізного мита (при ввезенні матеріалів чи техніки з-за кордону);

56

57

суму непрямих податків, сплачених підприємством при придбанні ресурсів, якщо ці податки не відшкодовуються підприємству із бюджету;

суму витрат на транспортування ресурсів та вартості вантажнорозвантажувальних робіт;

суму інших витрат, пов’язаних із придбанням ресурсів та доведенням їх до стану, придатному для використання на підприємстві.

Якщо матеріальні чи технічні ресурси створені підприємством самостійно, то їх первісна вартість відповідає сумі витрат, пов’язаних з їхнім створенням. Матеріальнотехнічні ресурси, отримані безоплатно чи як внесок до статутного капіталу підприємства, в обліку записують за їхньою справедливою вартістю.

Залежно від терміну використання та участі в господарському обороті матеріально-технічні ресурси поділяють на оборотні та необоротні. Оборотними є матеріально-технічні ресурси (активи), які призначені для споживання протягом одного року чи операційного циклу, якщо тривалість цього операційного циклу є більшою ніж один рік. В бухгалтерському обліку такі ресурси називають запасами.

Для цілей бухгалтерського обліку запаси поділяють на такі групи:

сировина, основні та допоміжні матеріали, комплектуючі вироби;

незавершене виробництво у формі незакінчених обробкою і складанням деталей, вузлів, виробів і незакінчених технологічних процесів;

готова продукція, виготовлена на підприємстві та призначена для продажу і відповідає технічним і якісним характеристикам, передбаченим договором або іншим нормативно-правовим актом;

товари у вигляді матеріальних цінностей, придбані з метою подальшого

продажу;

малоцінні та швидкозношувані предмети.

Облік запасів ведуть на активних рахунках класу 2 «Запаси». Надходження запасів на підприємство записують за дебетом рахунків запасів та за кредитом рахунків джерел їх формування. Приклади відображення в обліку надходження запасів на підприємство наведені в таблиці 10.1.

Розглянемо на прикладі порядок запису на рахунках бухгалтерського обліку господарських операцій з придбання запасів.

До необоротних відносять матеріально-технічні ресурси, тривалість використання яких перевищує один рік чи один операційний цикл, якщо він більший одного року. Необоротні матеріально-технічні ресурси можна об’єднати в такі групи:

основні засоби;

інші необоротні матеріальні активи;

нематеріальні активи;

незавершене будівництво.

Основні засоби – це матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання їх у процесі виробництва або постачання товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціальнокультурних функцій, очікуваний період корисного використання яких перевищує один рік. До основних засобів відносять будинки, споруди, машини, механізми, обладнання

57

58

тощо. Бухгалтерський облік основних засобів здійснюють на активному рахунку 10 «Основні засоби» за первісною вартістю.

До інших необоротних матеріальних активів відносять такі необоротні активи:

бібліотечні фонди; малоцінні необоротні матеріальні активи; тимчасові (нетитульні) споруди; природні ресурси; інвентарна тара; предмети прокату. Бухгалтерський облік інших необоротних матеріальних активів здійснюють на активному рахунку 11 «Інші необоротні матеріальні активи» за первісною вартістю.

Нематеріальні активи – це немонетарні активи, які не мають матеріальної форми, можуть бути ідентифіковані та утримуються підприємством з метою використання протягом періоду більше одного року для виробництва, торгівлі, в адміністративній діяльності чи надання в оренду іншим особам. До нематеріальних активів відносять права на користування природними ресурсами, майном, на знаки для товарів і послуг, на об’єкти промислової власності, авторські та суміжні з ними права, гудвіл тощо. Бухгалтерський облік нематеріальних активів здійснюють на активному рахунку 12 «Нематеріальні активи» за їх первісною вартістю.

Незавершене будівництво – незавершені капітальні інвестиції у будівництво, створення, виготовлення, реконструкцію, модернізацію, придбання необоротних активів підприємства. Облік незавершеного будівництва ведуть на активному рахунку 15 «Капітальні інвестиції».

Інформацію про необоротні матеріально-технічні ресурси в бухгалтерському обліку деталізують за окремими об’єктами і записують на аналітичних рахунках до синтетичних рахунків 10 «Основні засоби», 11 «Інші необоротні матеріальні активи», 12 «Нематеріальні активи», 15 «Капітальні інвестиції».

Процес придбання чи створення основних засобів і нематеріальних активів та доведення їх до стану, придатного для використання, пов’язаний із затратами коштів і здійснюються протягом тривалого періоду часу. Тому витрати підприємства на придбання чи створення основних засобів і нематеріальних активів спочатку відображають на рахунку 15 «Капітальні інвестиції». На цьому рахунку формується первісна вартість основних засобів і нематеріальних активів, а після введення їх в експлуатацію, первісну вартість списують з рахунку 15 «Капітальні інвестиції» на рахунок 10 «Основні засоби» чи 12 «Нематеріальні активи».

Типові проведення з обліку надходження необоротних матеріально-технічних ресурсів відображені в таблиці 8.1.

Таблиця 8.1

Кореспонденція рахунків з обліку надходження на підприємство необоротних матеріально-технічних ресурсів

58

59

Розглянемо на прикладі порядок бухгалтерського обліку придбання основних засобів.

Приклад 11.2. Підприємство «Ватра» придбало обладнання вартістю 150000 грн., в тому числі ПДВ. Для перевезення його від постачальника залучено транспортну організацію ТзОВ «Трансавто», вартість послуг якої разом з ПДВ становила 2100 грн. Монтаж обладнання здійснювала спеціалізована монтажна організація ВАТ «Спецмонтаж». Вартість монтажу разом з ПДВ – 9000 грн.

Для проведення записів на бухгалтерських рахунках, спершу необхідно визначити первісну вартість обладнання. Вона складається з ціни придбання, транспортних витрат і вартості монтажу. Всі ці складові вартості враховують без ПДВ, адже ПДВ, сплачене постачальникам та іншим контрагентам відшкодовується підприємству державою на основі віднесення його суми до податкового кредиту. Отже, первісна вартість придбаного обладнання становитиме:

ПВ = (Ціна – ПДВ) + (Транспортні витрати – ПДВ) + (Вартість монтажу – ПДВ) =

(150000 – 25000) + (2100 – 350) + (9000 – 1500) = 134250 (грн.)

На рахунках бухгалтерського обліку ці господарські операції підприємства «Ватра» записують так.

Таблиця 8.2

Кореспонденція рахунків з обліку придбання обладнання ПП «Ватра»

59

60

8.3. Облік процесу споживання ресурсів на підприємстві.

В процесі своєї господарської діяльності підприємство споживає накопичені ресурси для:

виробництва продукції, виконання робіт чи надання послуг;

управління виробництвом та його обслуговування;

управління підприємством загалом;

реалізації продукції, робіт, послуг;

здійснення інших видів діяльності.

Результатом виробництва є готова продукція, виконані роботи чи надані підприємством послуги. Під час виготовлення продукції використовують і списують на витрати виробництва сировину, матеріали, паливо, електроенергію тощо, нараховують заробітну платню робітникам, здійснюють відрахування до фондів соціального страхування, нараховують амортизацію основних виробничих засобів і нематеріальних активів. Для забезпечення оптимального протікання виробничих процесів на підприємстві обслуговують виробниче обладнання, створюють належні умови у виробничих приміщеннях, управляють виробничими процесами тощо. Сукупність усіх витрат на здійснення цих господарських операцій і процесів формує виробничу собівартість виготовленої на підприємстві продукції. Виробнича собівартість складається з сукупності прямих і непрямих витрат.

Прямі витрати - це витрати, які безпосередньо пов’язані з виробництвом певного виду продукції (робіт, послуг), тому до собівартості продукції такі витрати включають прямо на основі відповідних первинних документів. До прямих витрат належать витрати на основні матеріали, комплектуючі, витрати на оплату праці основних виробничих робітників тощо.

Прямі витрати в бухгалтерському обліку відображають за дебетом рахунка 23 «Виробництво» з одночасним кредитуванням рахунків спожитих ресурсів (див. табл.

8.3).

60