Bukhg_oblik_konspekt_lektsiy (1)

41

Рахунки, призначені для коригування показників основних рахунків і окремих статей балансу, називають регулюючими (контрарні і додаткові). Основні рахунки коригують відніманням підсумку контрарного рахунку від підсумку основного рахунку.

Контрарні рахунки застосовують для регулювання підсумків активних і пасивних основних рахунків, тому називають їх відповідно контрактивними і контрпасивними. Регулюючі рахунки при складанні балансу приводять у рядках після основного рахунку і до валюти балансу не включають.

Наприклад, рахунок «Знос необоротних активів» є пасивний, але він приводиться довідково у активі балансу на рядку відразу після рядка «Основні засоби», оскільки він його регулює. Контрактивний рахунок «Знос необоротних активів» збільшується щомісяця на величину нарахованої амортизації за встановленими нормами внаслідок того, що об'єкти основних засобів у міру участі у виробничому процесі зношуються і постійно втрачають свою первісну вартість. Для визначення залишкової вартості основних засобів необхідно з підсумку основного рахунку «Основні засоби» відняти суму, що відображена на контрактивному рахунку «Знос необоротних активів» (субрахунок «Знос основних засобів»).

Результати господарської діяльності відображають у обліку на основному пасивному рахунку «Фінансові результати». Контрпасивним рахунком до нього є «Нерозподілені прибутки (непокриті збитки)», де відображають кошти, сплачені з прибутку власникам (нарахування дивідендів) виплати по облігаціях, відрахування в резервний капітал, використання прибутку на іншу мету. Показники основного пасивного рахунку коригують так, як і показники основного активного рахунку, але у зворотній послідовності.

До регулюючих рахунків включають також додаткові рахунки, які коригують сальдо основних рахунків. Додаткові рахунки бувають активні і пасивні.

Активні додаткові регулюючі рахунки коригують сальдо тих основних рахунків, у додаток до яких вони ведуться. Дебетове сальдо додаткових активних рахунків показує збільшення суми відповідного основного активного рахунку, а кредитове сальдо - їх зменшення.

Прикладом активного додаткового регулюючого рахунку є аналітичний рахунок «Відхилення від облікових цін на матеріали», який ведеться у складі синтетичного рахунку «Виробничі запаси» до субрахунків «Сировина і матеріали», «Паливо», «Запасні частини» та ін. При цьому фактичну собівартість матеріалів визначають алгебраїчним підсумовуванням вартості матеріалів за обліковими цінами і сальдо додаткового регулюючого рахунку.

Пасивні додаткові регулюючі рахунки коригують сальдо тих основних пасивних рахунків, у доповнення до яких вони ведуться. Коригування сальдо основного пасивного рахунку за допомогою додаткових регулюючих рахунків здійснюється аналогічно коригуванню основних активних рахунків.

За своєю структурою рахунки бухгалтерського обліку поділяються на активні, пасивні та активно-пасивні.

Активно-пасивні рахунки застосовуються переважно для обліку розрахункових операцій підприємства. Сальдо на цих рахунках може бути дебетовим і кредитовим. До активно-пасивних рахунків відносять такі рахунки: «Розрахунки з різними дебіторами»,

41

42

«Розрахунки з постачальниками і підрядчиками», «Розрахунки з покупцями і замовниками», «Розрахунки по податках і платежах», «Страхові резерви» та ін.

Розглянуті рахунки відображають у бухгалтерському балансі, тому їх називають балансовими. Проте, крім них, існують рахунки, які не відображають у бухгалтерському балансі. Оскільки сальдо цих рахунків показують після підсумку балансу, їх називають забалансовими. На забалансових рахунках відображають цінності, які тимчасово перебувають у користуванні або на зберіганні у підприємства, але йому не належать.До забалансових рахунків відносять «Орендовані необоротні активи», «Активи на відповідальному зберіганні», «Контрактні зобов'язання», «Бланки суворого обліку» та ін.

За структурою забалансові рахунки істотно відрізняються від балансових. Сальдо на забалансових рахунках може бути або тільки дебетове, або тільки кредитове. Дебетове сальдо на забалансових рахунках утворюється при обліку матеріальних цінностей, обладнання та інших об'єктів, що не належать підприємству. Збільшення коштів на цих рахунках записують на дебеті, а зменшення - на кредиті.

Згідно з класифікацією рахунків бухгалтерського обліку за економічним змістом їх поділяють на активні і пасивні. На активних рахунках обліковують господарські кошти, їх розміщення та цільове використання, а на пасивних - джерела утворення господарських коштів (капіталу) та їх цільове призначення.

До групи активних рахунків включають рахунки господарських коштів, господарських процесів, а до групи пасивних - джерела власних і залучених коштів (капіталу), прибутків, збитків.

Рахунки бухгалтерського обліку однієї економічної групи можуть мати різне призначення і структуру. Так, до класу рахунків, призначених для обліку собівартості основного і допоміжного виробництв, включаються витрати адміністративні, на збут, фінансові витрати, надзвичайні витрати, де обліковують окремі витрати для розподілення їх у наступні звітні періоди та ін.

В основу класифікації рахунків бухгалтерського обліку покладено не лише їх призначення і структуру, а й однорідність економічного змісту господарських операцій, які обліковують Розглянуті рахунки різні за структурою і призначенням, проте всі вони мають однаковий економічний зміст - облік витрат на виробництво продукції (робіт, послуг) - і входять до одного економічного класу.

Висновки

Для забезпечення єдності і порівняння облікових даних на підприємствах України застосовують План рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств і організацій, використання якого дає змогу відбивати облікову інформацію відповідно до основних вимог національних положень (стандартів) обліку, гармонізованих з міжнародними стандартами обліку.

Література

1.Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 р. № 996–XIV (із змінами та доповненнями).

2.«План рахунків бухгалтерського обліку, активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств і організацій»: Наказ Міністерства фінансів України від 30 листопада 1999 року № 291.

42

43

ТЕМА 7: ФОРМИ БУХГАЛТЕРСЬКОГО ОБЛІКУ

7.1. Поняття реєстрів бухгалтерського обліку.

На підставі даних первинних бухгалтерських документів інформацію про здійснені на підприємстві господарські операції групують в облікових реєстрах.

Облікові реєстри – це таблиці спеціальної форми, в яких роблять систематизовані записи за рахунками бухгалтерського обліку на підставі даних первинних носіїв інформації (первинних бухгалтерських документів).

Облікові реєстри (книги, відомості, журнали тощо) призначені для хронологічного, систематичного або комбінованого накопичення, групування та узагальнення інформації про господарські операції, що містяться в опрацьованих і прийнятих до обліку первинних документах.

Процес відображення даних про здійснені господарські операції в облікових реєстрах називають обліковою реєстрацією. Облікова реєстрація є другим етапом облікових робіт після первинної документації.

У бухгалтерських реєстрах систематизують дані про стан та операції з економічно однорідними об’єктами обліку за звітний період в системі бухгалтерських рахунків. Облікові реєстри складають, як правило, щомісяця.

Господарські операції записують в облікових реєстрах під час надходження первинних документів або підсумками за місяць, залежно від характеру і змісту операції.

Дані облікових реєстрів використовують для складання бухгалтерської звітності, проведення аудиту й аналізу господарської діяльності підприємства.

7.2. Види і форми облікових реєстрів.

У бухгалтерському обліку використовують різні за формою, змістом та способом відображення інформації облікові реєстри, які класифікують за такими ознаками:

а) за формою; б) за видами бухгалтерських записів;

в) за рівнем узагальнення; г) за побудовою.

За формою бухгалтерські реєстри поділяють на такі групи:

бухгалтерські книги;

картки;

відомості.

Бухгалтерські книги – це зброшуровані аркуші бухгалтерських таблиць для облікових записів, в яких відображають дані про наявність господарських засобів, джерела їх формування та господарські процеси за синтетичними й аналітичними рахунками. Наприклад, касова книга призначена для обліку надходження і виплати готівки в касі; книга депонованих сум призначена для аналітичного обліку невиплаченої (депонованої) заробітної платні; Головна книга містить інформацію про сальдо й обороти на синтетичних рахунках бухгалтерського обліку за звітний період (помісячно).

43

44

Бухгалтерські книги повинні бути прошнуровані, сторінки в них мають бути пронумеровані. На останній сторінці книги вказують загальну кількість сторінок у ній. Цей запис завіряють підписами керівника й головного бухгалтера підприємства та печаткою підприємства.

Картки – це таблиці спеціальної форми і стандартних розмірів, виготовлені на цупкому папері і призначені для реєстрування господарських засобів. Наприклад, інвентарні картки обліку основних засобів, картки складського обліку матеріалів тощо. Картки зберігають у картотеках. При відкритті в бухгалтерії картки реєструють у спеціальному журналі, їм надають порядкові номери, які відповідають їхньому реєстраційному номеру в журналі. Зареєстровані картки під розписку передають матеріально відповідальній особі. Картки широко використовують для аналітичного обліку товарно-матеріальних запасів підприємства.

Відомості – це окремі таблиці різного формату зі спеціальним графленням (журнали, меморіальні ордери, обігові відомості тощо). Їх використовують для ведення як синтетичного, так і аналітичного обліку. Записи в окремих відомостях здійснюють на підставі даних первинних документів.

При веденні бухгалтерського обліку з використанням обчислювальної техніки облікову реєстрацію роблять на електронних носіях (дисках, дискетах). Підприємства, які складають облікові реєстри на електронних носіях, зобов’язані забезпечити технічні засоби для їх подання у зручній для читання формі.

Після закінчення звітного періоду (місяця, року) і складання балансу книги, картки та окремі відомості закривають шляхом підбиття підсумків за кожним рахунком та записом суми залишку.

Приклад. Заповнення відомості та Журналу № 1 для обліку грошових коштів і грошових документів. Нехай за звітний період підприємством здійснено такі господарські операції:

а) 2.01. отримано з поточного рахунку готівку в сумі 1000 грн. (Д-т 301, К-т 311); б) 8.01. отримано готівку за реалізовану продукцію у сумі 2000 грн.(Д-т 301, К-т

701);

в) 16.01. видано заробітну платню працівникам у сумі 2800 грн.(Д-т 661, К-т 301); г) 27.01. видано під звіт на господарські витрати 100 грн. (Д-т 372, К-т 301). Залишок грошей у касі підприємства на початок січня становив 50 грн.

Відомість 1.1 та Журнал 1 за звітний період матимуть вигляд (див. табл. 7.1 та 7.2):

Таблиця 7.1

Відомість 1.1 За дебетом рахунка № 30 «Каса» у кредит рахунків

Сальдо на початок місяця – 50 грн.

Сальдо на кінець місяця – 150 грн.

44

45

(50 + 3000 – 2900)

Таблиця 7.2

Журнал 1 для обліку грошових коштів та грошових документів за рахунками 30, 31, 33

І. З кредиту рахунку 30 «Каса» в дебет рахунків

За видами бухгалтерських записів облікові реєстри поділяють на:

хронологічні;

систематичні;

комбіновані.

Хронологічні – реєстри, в яких записи здійснюють у хронологічній послідовності. Це різноманітні реєстраційні журнали (див. табл. 7.3), касова книга тощо.

У систематичних облікових реєстрах однорідні за економічним змістом операції відображають у певній послідовності і з певним групуванням. Прикладом систематичного відображення операцій є заповнення даних у касовій книзі (у межах одного дня).

Комбінованими називають реєстри, в яких записи роблять одночасно за хронологічним і систематичним порядком. Комбіновані записи застосовують у журналах, відомостях, Головній книзі.

Розглянемо приклад заповнення Головної книги по рахунку 30 «Каса» (табл. 7.4) на підставі даних Відомості 1.1 і Журналу 1.

Таблиця 7.4

Головна книга Рахунок № 30 «Каса»

45

46

Лютий

Березень

.....

За рівнем узагальнення бухгалтерські реєстри поділяють на синтетичні й аналітичні.

Синтетичні облікові реєстри – це реєстри, в яких облік ведуть за синтетичними рахунками.

Аналітичні облікові реєстри – це реєстри, в яких облік ведуть за аналітичними рахунками. В аналітичних облікових реєстрах дані подають у натуральних, трудових і вартісних вимірниках.

За побудовою облікові реєстри поділяють на:

односторонні;

двосторонні;

багатографні;

шахові.

В односторонніх облікових реєстрах подають дані про господарську операцію, суму якої записують по дебету або по кредиту відповідного рахунку. Ці записи, як правило, розміщують поруч на правій стороні реєстру. Зліва роблять записи щодо дати, номера, суми, змісту операції тощо. Прикладами односторонніх облікових реєстрів є касова книга, картки аналітичного обліку розрахунків, книга складського обліку та інші.

Двосторонні облікові реєстри складаються з двох частин: в одній частині подають дані про дебетові обороти на рахунку, а у другій – про кредитові обороти на цьому рахунку (картка складського обліку матеріалів).

Багатографні облікові реєстри – це реєстри, в яких одна з граф (найчастіше дебетова) поділена на декілька. До такого виду облікових реєстрів належить Головна книга.

Шахові облікові реєстри побудовані за принципом шахової дошки. Записи в таких реєстрах роблять у клітинці, що на перетині стовпчика і рядка таблиці, які відповідають дебетовому і кредитовому обороту на відповідних рахунках. Така побудова значно скорочує кількість записів (оскільки подвійний запис тут здійснюється в один робочий прийом), посилює поточний контроль за відображенням операцій та підвищує аналітичні можливості бухгалтерського обліку.

7.3. Обігові відомості.

Для узагальнення даних поточного бухгалтерського обліку, перевірки правильності записів і визначення оборотів і залишків на рахунках (у відповідних реєстрах) складають обігові відомості за синтетичними й аналітичними рахунками. За побудовою обігові відомості бувають простої і шахової форми.

Шахова обігова відомість побудована за принципом шахової дошки. У ній визначають дебетові і кредитові обороти за рахунками за звітний період (як правило, за місяць).

46

47

Приклад. Нехай протягом звітного місяця на підприємстві здійснено такі господарські операції:

1)вироблено готову продукцію на суму 35000 грн. (Д-т 261, К-т 231);

2)закуплено сировину і матеріали на суму 3100 грн. (Д-т 201, К-т 631);

3)списано на виробництво сировину і матеріали на суму 7600 грн. (Д-т 231, К-т

201);

4)нараховано і віднесено на витрати виробництва заробітну платню робітників основного виробництва на суму 2400 грн. (Д-т 231, К-т 661);

5)оприбутковано в касу з поточного рахунку в банку готівку для виплати заробітної платні і на господарські потреби – 2500 грн. (Д-т 301, К-т 311);

6)отримано на поточний рахунок в банку плату за реалізовану продукцію –

60000 грн. (Д-т 311, К-т 361);

7)виплачено з каси заробітну платню працівникам – 3000 грн. (Д-т 661, К-т 301). На підставі цих операцій складемо шахову відомість, угорі й ліворуч якої

записують номери рахунків, що їх використовують для обліку господарських операцій. У клітинку на перетині стовпчиків і рядків вписують суму виконаної операції.

Прості обігові відомості за синтетичними рахунками – це таблиці з декількох граф. У першій графі записують назви (коди) рахунків, що їх використовують на підприємстві для обліку господарських засобів, коштів, джерел їх утворення і господарських процесів. У подальших графах записують залишки (сальдо) на синтетичних рахунках на початок звітного періоду, обороти по цих рахунках за звітний період та залишки (сальдо) за цими рахунками на кінець звітного періоду. В кінці обігової відомості виводять сумарні обороти і сальдо за всіма відкритими рахунками.

Приклад. Нехай на початок звітного періоду на підприємстві були такі залишки по

Обігові відомості за синтетичними рахунками використовують для перевірки правильності записів залишків і оборотів на рахунках бухгалтерського обліку.

Дані обігової відомості за синтетичними рахунками використовують для заповнення Головної книги та форм бухгалтерської звітності.

За даними аналітичних рахунків також складають обігові відомості. Їхні форми є різними і залежать від того, як ведеться облік на аналітичних рахунках (у грошових чи натуральних вимірниках) і які це рахунки (активні чи пасивні).

47

48

Вобігових відомостях за аналітичними рахунками відображають дані про залишки

йобороти за звітний період по всіх рахунках аналітичного обліку, що належать до відповідного синтетичного рахунку.

Зокрема, обігові відомості аналітичного обліку виробничих запасів (матеріалів, палива) готової продукції, товарів тощо) містять графи для запису кількості і вартості цінностей. В обігових відомостях аналітичного обліку коштів і розрахунків (з підзвітними особами, з різними дебіторами за податками і платежами, з оплати праці тощо) міститься інформація тільки у грошових вимірниках. Розглянемо приклад заповнення аналітичної обігової відомості до синтетичного рахунку 20 «Виробничі запаси» за субрахунком 201 «Сировина і матеріали» (табл. 7.5).

Таблиця 7.5

Обігова відомість за рахунками аналітичного обліку до синтетичного рахунку 20 «Виробничі запаси» за субрахунком 201 «Сировина і матеріали»

7.4. Способи виправлення помилок в облікових реєстрах.

При обліковій реєстрації господарських операцій можуть бути допущені помилки.

Вбухгалтерському обліку застосовують такі методи їх виправлення:

коректурний;

додаткових записів;

«червоного сторно».

Суть коректурного методу виправлення помилок в облікових реєстрах полягає у тому, що неправильний запис закреслюють тонкою рискою так, щоб було видно закреслене, поряд пишуть правильну суму, яку засвідчує підписом особа, що зробила виправлення, та проставляють дату здійснення виправлення.

Спосіб додаткових записів застосовують у тих випадках, коли бухгалтерське проведення складене правильно, але в меншій сумі, ніж фактично виконана господарська операція. Наприклад, на підприємстві відпущено зі складу на виробництво матеріали у сумі 1000 грн. В обліковому реєстрі ця операція записана в сумі 800 грн. Тобто допущена помилка – занижена сума операції на 200 грн. У такому разі роблять додатковий запис у реєстрі на момент виявлення помилки на суму 200 грн., тобто Д-т 231, К-т 201 – 200 грн., який також завіряють.

48

49

Додаткові записи використовують при коригуванні облікових даних до рівня їх фактичного значення, коли фактичні показники перевищують облікові.

Спосіб «червоного сторно» використовують у таких випадках:

коли допущена помилка в кореспонденції рахунків;

коли записана операція не відбулася;

коли відображена в реєстрі сума господарської операції є більшою за фактичний обсяг її виконання.

Суть способу «червоного сторно» полягає у тому, що неправильний бухгалтерський запис сторнують (анулюють) складанням такого самого бухгалтерського проведення і в тій самій сумі, тільки червоним чорнилом. Після сторнування роблять правильний запис, виправлення завіряють підписами.

Спосіб «червоного сторно» також використовують для коригування планових показників до рівня фактичних при перевищенні планових показників над фактичними (часткове сторнування).

7.5. Зберігання облікових реєстрів.

Наприкінці звітного періоду перевірені й виправлені дані в облікових реєстрах підсумовують і заносять в інші облікові реєстри (журнали, відомості, Головну книгу тощо). Такі записи завіряють підписами на реєстрі відповідальних за це осіб. Протягом поточного періоду (року) облікові реєстри зберігають у поточному архіві в бухгалтерії у спеціальних шафах. Після закінчення поточного періоду і складання річного звіту облікові реєстри, як і первинні документи, передають на збереження до постійного архіву, де їх зберігають протягом нормативно визначеного терміну. Наприклад, журнали, відомості, касову книгу, Головну книгу зберігають у постійному архіві протягом трьох років. Після закінчення цього періоду та за умови проведення на підприємстві документальної ревізії облікові реєстри можуть бути знищені. У цьому разі складають спеціальний акт на їх знищення.

7.6. Поняття форми бухгалтерського обліку.

Для обліку та реєстрації господарських операцій підприємства застосовують різноманітні за формою, змістом, способами відображення і нагромадження інформації облікові реєстри. Склад облікових реєстрів, що їх ведуть на конкретному підприємстві, залежить від прийнятої на підприємстві форми бухгалтерського обліку.

Форма бухгалтерського обліку – це система взаємопов’язаних облікових реєстрів (хронологічних і систематичних), а також послідовність і способи облікової реєстрації. Форми обліку визначають такі ознаки: кількість, структура та зовнішній вигляд облікових реєстрів, послідовність зв’язку між первинними документами та реєстрами, а також між самими реєстрами та записами в них.

Підприємство самостійно обирає форму бухгалтерського обліку з дотриманням єдиних засад, встановлених Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та з урахуванням особливостей своєї діяльності і технології обробки облікових даних.

49

50

Уперше форму бухгалтерського обліку, яку застосовували в торгівлі та дрібному товаровиробництві, описав 1494 р. італійський вчений-математик Лука Пачолі у своїй праці «Трактат про рахунки і записи». Ця форма складалася із взаємопов’язаних облікових реєстрів: пам’ятної книги, журналу і головної книги. У пам’ятну книгу власник або довірена особа записували господарські операції у момент їх здійснення. Ці записи замінювали ведення первинних документів. 3 пам’ятної книги господарські операції записували в журнал за хронологічним порядком із відміткою кореспондуючих рахунків. Щоденно з журналу господарські операції записували в головну книгу за аналітичними рахунками. На підставі головної книги періодично, зазвичай, раз на рік складали баланс.

Розвиток торгівлі і промисловості зумовив необхідність удосконалення чинної форми обліку. У 1688 р. Ф. Чараті описав «Нову італійську форму обліку», яка відрізнялася від давньоіталійської тим, що в ній застосовували первинні документи та відокремлене ведення синтетичного й аналітичного обліків. Кожну документально оформлену господарську операцію реєстрували за хронологічним порядком у журналі з відзначенням кореспондуючих синтетичних рахунків (а не аналітичних, як у давньоіталійській формі). Після реєстрації у журналі господарські операції заносили в головну книгу за синтетичними рахунками, одночасно вели допоміжні книги за аналітичними рахунками. Щомісячно складали обігові відомості за синтетичними й аналітичними рахунками, дані яких звіряли.

Дещо досконалішою формою обліку, стала німецька форма, описана в 1774 році Фрідріхом Гельвіґом. Особливість цієї форми полягала в тому, що в окремий реєстр була виділена касова книга, а в головну книгу записували підсумки однорідних реєстрацій із журналу реєстрації господарських операцій.

В економічній літературі окремо виділяють французьку форму обліку. За цією формою для реєстрації господарських операцій використовували декілька журналів, тому її ще називають багатожурнальною. Застосування багатожурнальної форми обліку дало змогу розподілити працю облікових працівників.

У 1797 році Е. Дегранж описав журнал-головну форму обліку, при якій хронологічні й систематичні записи робили в журналі-головній книзі, що виконувала функції журналу й обігових відомостей.

Для ведення бухгалтерського обліку на підприємствах України сьогодні застосовують різноманітні форми облікових реєстрів з різним порядком і прийомами їх заповнення. Однак аналіз системи реєстрів обліку, способів реєстрації та узагальнення інформації дає змогу виділити такі основні форми ведення бухгалтерського обліку, що їх використовують вітчизняні підприємства, установи і організації:

1)меморіально-ордерна;

2)журнальна (журнально-ордерна);

3)журнал-головна (спрощена) форма обліку.

Форми бухгалтерського обліку відрізняються між собою кількістю облікових реєстрів, їх призначенням, змістом, формою та зовнішнім виглядом, послідовністю і способами записів в облікові реєстри, видами взаємозв’язків між реєстрами синтетичного й аналітичного обліку.

50