Bukhg_oblik_konspekt_lektsiy (1)

21

Суми усіх трьох розділів активу та усіх п’яти розділів пасиву називають валютою балансу, тобто існує показник валюти балансу за його активом і показник валюти балансу за пасивом.

Основна властивість бухгалтерського балансу полягає у рівності двох його підсумків, тобто валюта балансу за активом повинна дорівнювати валюті балансу за пасивом. Така рівність випливає з принципу подвійного запису об’єктів бухгалтерського обліку.

Існують два поняття валюти балансу:

валюта балансу брутто;

валюта балансу нетто.

Валюту балансу брутто визначають додаванням значень показників усіх статей балансу без віднімання значень регулювальних статей, (зокрема таких як, зношення основних засобів, зношення нематеріальних активів, неоплачений капітал тощо).

Валюту балансу нетто обчислюють відніманням від валюти балансу брутто сум, продубльованих у різних статтях активу або різних статтях пасиву балансу; тобто від первісної вартості основних засобів, нематеріальних активів віднімають суму їх зношення; від первісної вартості дебіторської заборгованості віднімають суму резерву сумнівних боргів, а від суми власного капіталу віднімають суму непокритого збитку, неоплаченого і вилученого капіталу.

Це рівняння відображає суть фундаментальної облікової моделі – загального економічного опису, який дає змогу реєструвати кожну господарську операцію. Подвійний економічний вплив кожної господарської операції записують у термінах цієї розширеної облікової моделі.

Підприємства України у бухгалтерському балансі подають дані про наявність активів, власного капіталу і зобов’язань на початок звітного року та на кінець звітного періоду, тобто на кінець першого кварталу, першого півріччя, 9-ти місяців та на кінець звітного року.

Подальше розкриття окремих статей балансу містять звітну форму № 5 «Примітки до річної фінансової звітності». Бухгалтерський баланс є документом, в якому можна знайти багато цінної інформації про фінансовий стан підприємства.

3.2. Вплив господарських операцій підприємства на зміни в його бухгалтерському балансі.

В процесі господарських операцій, які відбуваються на підприємстві, змінюються наявність і стан господарських засобів та джерела їх формування. Унаслідок цього змінюються суми окремих статей бухгалтерського балансу.

Усі господарські операції, які зумовлюють зміни в балансі підприємства, поділяють на чотири типи.

Операції першого типу спричиняють зміни тільки в активі балансу, тобто одна стаття активу збільшується, а інша зменшується на одну й ту саму величину.

Операції другого типу викликають зміни тільки в пасиві балансу, тобто одна стаття пасиву збільшується, а інша зменшується на одну й ту саму величину. Валюта балансу після здійснення такої операції також залишається без змін.

21

22

Операції третього типу спричиняють зміни і в активі, і в пасиві балансу, тобто одна стаття активу й одна стаття пасиву збільшуються на одну й ту ж величину. Внаслідок здійснення такої операції валюта балансу зростає на суму здійсненої операції.

Операції четвертого типу також спричиняють зміни і в активі, і в пасиві балансу, але внаслідок їх здійснення значення статей зменшується, тобто одна стаття активу й одна стаття пасиву зменшуються на одну й ту ж величину. Валюта балансу після здійснення такої операції також зменшується.

Здійснені на підприємстві господарські операції (сплачені прибутки, виготовлена продукція, закуплені матеріали тощо) зумовлюють зміни у стані господарських засобів (активів) та джерел їх формування (власного капіталу і зобов’язань підприємства). Унаслідок цього змінюються суми статей бухгалтерського балансу.

Висновки

У бухгалтерському балансі підприємства економічно групують і відображають на певну дату в узагальненому грошовому вимірнику дані про наявність і стан господарських засобів підприємства за їх складом, використанням та джерелами формування. За формою бухгалтерський баланс – це таблиця, яка складається з двох частин: активу, в якому подано дані про склад і використання господарських засобів (активів підприємства) і пасиву, в котрому відображено дані про стан і використання власних та залучених джерел формування господарських засобів (власний капітал та зобов’язання) підприємства. Основна властивість бухгалтерського балансу полягає у рівності валюти активу й валюти пасиву балансу.

Дані бухгалтерського балансу змінюються під впливом здійснюваних на підприємстві господарських операцій. Ці зміни можуть відбуватися у різних частинах балансу.

Література

1. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 2 «Баланс». Затверджене наказом Міністерства фінансів України від 11 березня 1999 року № 87 (зі змінами і доповненнями).

22

23

ТЕМА 4: РАХУНКИ БУХГАЛТЕРСЬКОГО ОБЛІКУ

ІПОДВІЙНИЙ ЗАПИС

4.1.Поняття бухгалтерських рахунків, їхня будова.

Рахунки – це один з елементів методу бухгалтерського обліку. Вони призначені для реєстрування змін, які виникають у процесі виробничо-господарської діяльності підприємств, у наявності та стані господарських засобів, у джерелах їх формування. За допомогою системи бухгалтерських рахунків можна створити модель неперервного відображення кожної господарської операції.

Рахунки – це спосіб групування за певною системою фінансово-економічної інформації для її поточного відображення у бухгалтерському обліку і здійснення контролю за господарськими процесами, станом та рухом господарських засобів і джерелами їх формування.

Для конкретних видів господарських засобів і їх джерел відкривають окремі рахунки. За побудовою рахунки – це таблиці, що складаються з двох частин. Ліву частину таблиці називають дебет (лат. Debet – він винен), а праву – кредит (лат. Credit – він довіряє). Дебет і кредит є умовними технічними позначеннями сторін (частин) бухгалтерського рахунку.

По кожному відкритому рахунку неодмінно показують початковий розмір господарських засобів чи їх джерел станом на початок звітного періоду (місяця, кварталу, року) Цей залишок називають початковим сальдо (італ. Saldo – розрахунок, залишок).

Періодично на рахунках підсумовують обсяги здійснених протягом місяця операцій. Ці підсумки називають оборотами. Розрізняють дебетовий оборот і кредитовий оборот. У кінці місяця визначають новий залишок з урахуванням здійснених за місяць операцій (сум дебетового і кредитового оборотів), який називають

кінцевим сальдо.

Бухгалтерські рахунки призначені для щоденного обліку (реєстрування) змін у наявності та стані господарських засобів підприємства і джерел їх формування унаслідок здійснення господарських операцій. Для конкретних видів господарських засобів та джерел їх формування відкривають окремі рахунки.

Відповідно до складових частин балансу бухгалтерські рахунки поділяють на

активні, пасивні та активно-пасивні.

Активні рахунки відображають господарські засоби підприємства за їх складом і розміщенням. Сальдо цих рахунків записують в активі бухгалтерського балансу. Початкове і кінцеве сальдо на активних рахунках записують у дебеті.

Пасивні рахунки характеризують джерела формування господарських засобів. Їхнє сальдо фіксують у пасиві бухгалтерського балансу. Початкове і кінцеве сальдо пасивних рахунків записують у їх кредиті.

Активно-пасивні рахунки – це рахунки, в яких сальдо може бути і в дебеті, і в кредиті. Якщо на активно-пасивному рахунку сальдо в дебеті, то його слід записати в

23

24

активі бухгалтерського балансу, а якщо в кредиті – то у пасиві бухгалтерського балансу. Здебільшого активно-пасивними є рахунки, призначені для обліку розрахунків.

На активно-пасивних рахунках сальдо відображають розгорнуто, тобто окремими сумами по дебету і по кредиту рахунку.

Сутність дебетового і кредитового оборотів для активних і пасивних рахунків є різною.

У бухгалтерському обліку збільшення господарських засобів за складом і розміщенням на активних рахунках записують у дебеті, а зменшення – у кредиті.

Щоб визначити кінцеве сальдо на активному рахунку, необхідно до початкового сальдо додати дебетовий оборот і відняти кредитовий оборот.

Приклад. Нехай на 1 січня 2006 р. у касі було 1000 грн. Протягом місяця у касу надійшли гроші за реалізовані товари – 10000 грн., та отримано з поточного рахунку в банку для виплати заробітної платні 50000 грн., за цей час із каси виплачена зарплатня – 50000 грн., та здано в банк на поточний рахунок виторг від реалізації товарів 10000 грн., а також витрачено на придбання технічної літератури 550 грн.

За звітний період оборот по дебету (збільшення) рахунку 301 «Каса в національній валюті» становитиме:

10000 грн. + 50000 грн. = 60000 грн.,

а оборот по кредиту (зменшення) цього ж рахунку:

50000 грн. + 10000 грн. + 550 грн. = 60550 грн.

Кінцевий залишок у касі становитиме:

1000 грн. + 60000 грн. – 60550 грн. = 450 грн.

На пасивних рахунках збільшення джерел формування господарських засобів відображають у кредиті, а їх зменшення у дебеті.

Щоб визначити кінцеве сальдо на пасивному рахунку, необхідно до початкового сальдо додати кредитовий оборот і відняти дебетовий оборот.

На активно-пасивних рахунках збільшення (зменшення) об’єкта обліку можна записувати або в дебеті, або у кредиті рахунку.

Щоб визначити кінцеве сальдо на активно-пасивному рахунку, треба знати зміст господарських операцій, які спричинили зміни на цьому рахунку, тобто розглядати цей рахунок окремо як два рахунки: один активний і один пасивний.

4.2. Класифікація рахунків бухгалтерського обліку.

Для обліку господарських засобів, джерел їх формування і господарських процесів застосовують бухгалтерські рахунки. Щоб правильно їх використовувати, треба добре знати їхні особливості, зміст, призначення і структуру.

Класифікація рахунків бухгалтерського обліку – це групування їх за певними однорідними ознаками. Основою класифікації рахунків є зміст об’єктів бухгалтерського обліку.

В бухгалтерському обліку рахунки класифікують за:

економічним змістом;

призначенням і структурою.

24

25

Класифікація рахунків за економічним змістом відповідає змісту предмету бухгалтерського обліку й зумовлена класифікацією об’єктів обліку, тобто господарських засобів (активів), їх джерел (власного капіталу та зобов’язань), доходів і витрат. З огляду на це рахунки поділяють на п’ять груп:

рахунки активів;

рахунки власного капіталу;

рахунки забезпечень і зобов’язань;

рахунки доходів та результатів діяльності;

рахунки витрат.

На рахунках активів відображають їх наявність і рух. До цієї групи належать рахунки, на яких здійснюють облік необоротних активів (основних засобів, нематеріальних активів тощо), оборотних активів (запасів, коштів, розрахунків з дебіторами підприємства тощо) та витрат майбутніх періодів. Ці рахунки є активними.

На рахунках власного капіталу відображають власні джерела формування господарських засобів (активів) підприємства (статутний капітал, пайовий капітал, додатковий капітал, резервний капітал, нерозподілені прибутки тощо). Ці рахунки є пасивними.

На рахунках забезпечень і зобов’язань ведуть облік забезпечень майбутніх витрат і платежів, створених на підприємстві (забезпечення витрат відпусток, додаткове пенсійне забезпечення, забезпечення гарантійних зобов’язань, цільове фінансування і цільове надходження тощо), його довгострокових і поточних зобов’язань та доходів майбутніх періодів. Ці рахунки є пасивними або активно-пасивними.

На рахунках доходів та результатів діяльності відображають доходи підприємства та його фінансові результати (від реалізації продукції, операційної, фінансової, інвестиційної діяльності, надзвичайних подій тощо). Ці рахунки є пасивними.

На рахунках витрат здійснюють облік витрат підприємства за економічними елементами та видами його діяльності. Ці рахунки є активними.

За призначенням і структурою рахунки бухгалтерського обліку поділяють на такі групи:

а) стосовно бухгалтерського балансу:

балансові;

–постійні (реальні);

–тимчасові (номінальні);

позабалансові;

б) за призначенням:

основні;

регулюючі;

операційні;

транзитні;

в) за рівнем деталізації облікової інформації:

синтетичні;

аналітичні.

25

26

До балансових рахунків належать рахунки, інформація з яких використовується для заповнення бухгалтерського балансу. Зокрема це рахунки, залишки (сальдо) яких на певну дату безпосередньо записують в актив чи пасив балансу (постійні або реальні рахунки). Постійними (реальними) є рахунки оборотних і необоротних активів, власного капіталу і зобов’язань підприємства. До балансових рахунків належать також тимчасові (номінальні) рахунки, які відкривають протягом звітного періоду, а в кінці цього періоду – закривають, розподіляючи їхні сальдо на інші постійні балансові рахунки. До тимчасових (номінальних) рахунків належать рахунки доходів і витрат підприємства, які в кінці місяця розподіляють та списують на інші рахунки, зокрема на рахунок 79 «Фінансові результати». За дебетом цього рахунку записують витрати, а за кредитом – доходи підприємства. Через порівняння доходів (кредитовий оборот на рахунку 79 «Фінансові результати») і витрат (дебетовий оборот на цьому ж рахунку) визначають остаточний фінансовий результат діяльності підприємства, який записують на постійний балансовий рахунок 44 «Нерозподілені прибутки (непокриті збитки)». Дані з тимчасових рахунків використовують для складання звіту про фінансові результати підприємства.

Поряд із балансовими рахунками існують рахунки, які не відображають у бухгалтерському балансі і тому їх називають позабалансовими. Позабалансові рахунки призначені для обліку засобів, які не належать підприємству, але перебувають тимчасово в його користуванні. На позабалансових рахунках також ведуть облік бланків суворої звітності, списаної на збитки дебіторської заборгованості неплатоспроможних дебіторів, цінностей, переданих чи отриманих під заставу тощо. Особливістю позабалансових рахунків є те, що облік на них (на підприємствах України, крім банків) ведеться без застосування методу подвійного запису, тобто операції відображають одним записом за дебетом чи кредитом рахунку. Згідно ж із міжнародними стандартами обліку, до позабалансових рахунків також застосовують метод подвійного запису.

При розмежуванні бухгалтерських рахунків на балансові й позабалансові головну роль відіграють такі критерії:

ймовірність того, що підприємство отримає або втратить якусь майбутню економічну вигоду, пов’язану з конкретним видом активу або пасиву;

конкретний вид активу або пасиву має вартість, яка може бути точно оцінена. Якщо господарські засоби, кошти й цінності не відповідають цим критеріям, то їх

обліковують на позабалансових рахунках.

За призначенням виділяють рахунки основні, регулюючі, операційні й фінансоворезультатні.

Основні рахунки використовують для контролю за станом і рухом господарських засобів та джерел їх утворення. Вони у своїй сукупності характеризують майновий стан підприємства і є основою для складання бухгалтерського балансу. Основні рахунки поділяють на інвентарні, грошові, фондові та рахунки розрахунків.

Інвентарні рахунки використовують для обліку наявності та руху матеріальних цінностей і коштів. До них належать рахунки 10 «Основні засоби», 12 «Нематеріальні активи», 20 «Виробничі запаси» тощо. Ці рахунки є активні. Сальдо на них (у натуральних і грошових одиницях виміру) можна завжди перевірити через проведення інвентаризації.

26

27

Грошові рахунки призначені для обліку грошових коштів та їх еквівалентів. До них належать рахунки 30 «Каса», 31 «Рахунки в банках», 33 «Інші кошти» тощо. Ці рахунки є активними.

Фондові рахунки використовують для обліку й контролю за станом, змінами цільових фондів підприємства. До них належать рахунки 40 «Статутний капітал», 42 «Додатковий капітал», 43 «Резервний капітал» тощо. Ці рахунки є пасивними. Облік на фондових рахунках здійснюють тільки у грошових одиницях виміру.

Рахунки розрахунків використовують для обліку і контролю за розрахунками підприємства з іншими фізичними та юридичними особами. На цих рахунках здійснюють облік заборгованості, що виникає у процесі господарської діяльності підприємства, і зміну цієї заборгованості. Рахунки розрахунків поділяють на активні, пасивні й активно-пасивні.

Активні рахунки розрахунків використовують для обліку розрахункових взаємовідносин з іншими юридичними і фізичними особами (дебіторами) за передані їм цінності або надані послуги. До цих рахунків належать 36 «Розрахунки з покупцями і замовниками», 372 «Розрахунки з підзвітними особами» тощо.

Пасивні рахунки розрахунків використовують для обліку розрахункових взаємовідносин з іншими юридичними і фізичними особами щодо зобов’язань за отримані від них матеріальні цінності, позики, з робітниками і службовцями щодо оплати праці тощо. До цих рахунків належать 50 «Довгострокові позики», 60 «Короткострокові позики», 62 «Короткострокові векселі видані» тощо.

Активно-пасивні рахунки розрахунків застосовують в обліку для розрахунків із дебіторами і кредиторами за господарськими операціями, унаслідок яких заборгованість підприємства може бути або дебіторською, або кредиторською. До них належать такі рахунки: 63 «Розрахунки з постачальниками та підрядниками», 64 «Розрахунки за податками і платежами», 65 «Розрахунки за страхуванням», 68 «Розрахунки за іншими операціями» тощо. Сальдо на таких рахунках показують розгорнуто (окремо дебетове і кредитове).

Регулюючі рахунки застосовують в обліку для уточнення оцінки господарських засобів та їхніх джерел. Їх поділяють на контрарні та доповнювальні.

Контрарні регулюючі рахунки уточнюють оцінку засобів або їх джерел, облік яких ведеться на основних рахунках. Своєю чергою, ці рахунки поділяють на контрарно активні й контрарно пасивні.

Контрарно активні регулюючі рахунки призначені для регулювання оцінки окремих основних активних рахунків. Вони розміщені в активі балансу, хоч самі є пасивними. До таких рахунків належать 13 «Знос (амортизація) необоротних активів», 38 «Резерв сумнівних боргів» тощо.

Контрарно пасивні регулюючі рахунки призначені для регулювання основних пасивних рахунків. Вони розміщені в пасиві балансу, хоч самі є активними.

Доповнювальні регулюючі рахунки призначені для дооцінки засобів господарювання та їх джерел, облік яких ведуть на основних рахунках. Якщо основні рахунки активні, то і доповнювальні є активними, а якщо основні рахунки пасивні, то й доповнювальні також є пасивними.

27

28

Операційні рахунки використовують для відображення і контролю господарських процесів, пов’язаних з операціями постачання, виробництва і реалізації продукції. Операційні рахунки поділяють на розподільчі, калькуляційні, транзитні та результатні.

Розподільчі рахунки призначені для обліку витрат, які за своєю природою не можуть бути віднесені на відповідні рахунки, а вимагають розподілу за певними критеріями. Розподільчі рахунки поділяють на збірно-розподільчі та звітно-розподільчі (або бюджетно-розподільчі).

Збірно-розподільчі рахунки призначені для обліку витрат, що пов’язані з проведенням певних господарських процесів, які в момент їх здійснення неможливо безпосередньо віднести на затрати по конкретному об’єкту. За дебетом збірнорозподільчих рахунків відображають витрати, що підлягають розподілу, а за кредитом – списання цих витрат на окремі об’єкти калькуляції. Порядок списання виробничих витрат за збірно-розподільчими рахунками встановлено Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 16 «Витрати». До цієї групи рахунків належать: 91 «Загальновиробничі витрати», 92 «Адміністративні витрати», 93 «Витрати на збут» тощо.

Звітно-розподільчі рахунки призначені для розмежування і точного визначення витрат між двома суміжними періодами. Використання таких рахунків дає змогу відносити витрати до того періоду, до якого вони належать, незалежно від часу їх здійснення. До таких рахунків належать рахунки: 39 «Витрати майбутніх періодів», 47 «Забезпечення майбутніх витрат і платежів», 69 «Доходи майбутніх періодів».

Калькуляційні рахунки призначені для обліку та групування витрат, які формують собівартість продукції, робіт, послуг. До калькуляційних рахунків належать такі рахунки: 23 «Виробництво», 24 «Брак у виробництві», 25 «Напівфабрикати» тощо.

Результатні рахунки призначені для поточного обліку й контролю фінансових результатів. За дебетом цих рахунків відображають витрати, на господарську діяльність підприємства, а за кредитом – доходи від цієї діяльності. Результатним рахунком є рахунок 79 «Фінансові результати».

Транзитні рахунки використовують для виділення із загальної маси операцій і відповідних їм записів і записів певної групи цих операцій. До транзитних належать рахунки 80 «Матеріальні витрати», 81 «Витрати на оплату праці», 82 «Відрахування на соціальні заходи», 83 «Амортизація» тощо, на яких записують значення витрат підприємств за економічними елементами. Після здійснення цих записів транзитні рахунки закривають, а витрати списують на збірно-розподільчі чи калькуляційні рахунки.

4.3. Рахунки синтетичного й аналітичного обліку.

За способом групування і узагальнення облікових даних бухгалтерські рахунки поділяють на синтетичні й аналітичні.

Синтетичні рахунки – це бухгалтерські рахунки, на яких облік господарської діяльності підприємства ведуть узагальнено. Синтетичні рахунки призначені для обліку інформації про склад і рух господарських засобів, коштів, джерел їх утворення в узагальненому вигляді і в грошовому вимірнику.

28

29

Облік, який здійснюють на підставі таких рахунків, називають синтетичним обліком. Дані синтетичного обліку використовують при заповненні бухгалтерського балансу та інших форм фінансової звітності. Синтетичними є рахунки 10 «Основні засоби», 20 «Виробничі запаси», 64 «Розрахунки за податками і платежами», 66 «Розрахунки з оплати праці» тощо.

Для детальної характеристики об’єктів бухгалтерського обліку використовують аналітичні рахунки, в яких, крім грошового вимірника, застосовують натуральні і трудові вимірники. Облік, здійснюваний на підставі аналітичних рахунків, називають аналітичним обліком. Наприклад, до синтетичного рахунку 66 «Розрахунки з оплати праці» відкривають аналітичні рахунки за прізвищами працівників підприємства.

Між синтетичними й аналітичними рахунками існує нерозривний зв’язок:

на рахунках синтетичного й аналітичного обліку сальдо розміщується на одній

ітій самій частині рахунку;

якщо дебетується (кредитується) синтетичний рахунок, то одночасно дебетуються (кредитуються) його аналітичні рахунки;

кожну операцію на рахунках синтетичного обліку записують загальною сумою, а на відповідних аналітичних рахунках – частковими сумами;

сума залишків і оборотів по всіх аналітичних рахунках повинна дорівнювати залишку й оборотам відповідного синтетичного рахунку.

Аналітичний облік має важливе контрольне значення. Його показники використовують для складання калькуляцій на виготовлення продукції. Точність показників аналітичного обліку періодично звіряють через проведення інвентаризації. Це підвищує вірогідність облікових записів.

Крім синтетичних і аналітичних рахунків, у бухгалтерському обліку використовують субрахунки, які застосовують для додаткового групування усередині синтетичного рахунку. Вони є синтетичними рахунками другого порядку. Наприклад, синтетичний рахунок 20 «Виробничі запаси» має такі субрахунки: 201 «Сировина і матеріали», 202 «Купівельні напівфабрикати та комплектуючі вироби», 203 «Паливо», 204 «Тара й тарні матеріали», 205 «Будівельні матеріали», 206 «Матеріали, передані в переробку», 207 «Запасні частини», 208 «Матеріали сільськогосподарського призначення», 209 «Інші матеріали». Підприємства у разі потреби мають право відкривати додаткові субрахунки.

4.4. Метод подвійного запису.

Економічна суть господарських операцій полягає в тому, що вони зумовлюють рівновеликі зміни як господарських засобів, так і джерел їх формування. У зв’язку з цим кожну господарську операцію на рахунках бухгалтерського обліку записують методом подвійного запису.

Подвійний запис – це спосіб відображення господарських операцій на двох або декількох взаємопов’язаних рахунках у рівновеликій сумі в дебеті і кредиті рахунків.

Метод подвійного запису в бухгалтерії використовують для контролю за використанням господарських засобів і їх джерел та повнотою і правильністю відображення господарських процесів на рахунках бухгалтерського обліку.

29

30

Господарські операції можуть стосуватися двох і більше рахунків, які кореспондуються між собою. Запис кореспондуючих рахунків і суми господарської операції називають бухгалтерським проведенням. Господарські операції відображають двома видами проведень:

простим бухгалтерським проведенням;

складним бухгалтерським проведенням.

Простим бухгалтерським проведенням називають проведення, при якому один рахунок дебетують, а інший кредитують на одну й ту ж суму.

Складне бухгалтерське проведення – це проведення, за якого один рахунок дебетують, а декілька кредитують на загальну суму, або навпаки – один кредитують, а декілька дебетують на загальну суму.

Будь-яку господарську операцію, здійснювану на підприємстві, записують у бухгалтерському обліку неодмінно два рази в рівновеликих сумах за дебетом і кредитом взаємопов’язаних рахунків.

Висновки

Бухгалтерські рахунки використовують для групування фінансово-економічної інформації за певною системою для її поточного відображення у бухгалтерському обліку і здійснення контролю за господарськими процесами, станом та рухом господарських засобів і джерел їх формування. Для конкретних видів господарських засобів та їх джерел відкривають окремі рахунки. За побудовою рахунки – це таблиці, які складаються з двох частин: дебету і кредиту. На рахунках записують початковий залишок об’єкта обліку (початкове сальдо), зміни, що відбуваються з об’єктом обліку протягом звітного періоду, які називають оборотами, та кінцевий залишок об’єкта обліку

– кінцеве сальдо. Відповідно до того, в якій частині бухгалтерського балансу записують сальдо рахунка (в активі чи в пасиві), бухгалтерські рахунки поділяють на активні, пасивні та активно-пасивні. Від виду рахунку залежить метод визначення кінцевого сальдо на рахунку.

Суть подвійного запису полягає у тому, що будь-яку господарську операцію записують у бухгалтерському обліку неодмінно на двох або більше рахунках по дебету і кредиту в рівновеликій сумі. Подвійний запис дає змогу здійснювати контроль за наявністю, станом і використанням господарських засобів, джерел їх формування та розрахунками підприємства.

Література

1.Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 р. № 996–XIV (із змінами та доповненнями).

2.«План рахунків бухгалтерського обліку, активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств і організацій»: Наказ Міністерства фінансів України від 30 листопада 1999 року № 291.

30