ГЛАВА 9. МІЖНАРОДНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ ПРОЦЕС
§ 9.1. Загальні положення міжнародного
цивільного процесу
Міжнародний цивільний процес – це сукупність питань процесуального характеру, пов'язаних із захистом прав іноземців й іноземних юридичних осіб у суді та арбітражі, що розглядаються в науці міжнародного приватного права. На думку А. А Попова, термін «міжнародний цивільний процес» має досить умовний характер [1, С. 195]. Ю. В Білоусов вважає, що міжнародний цивільний процес можна також визначити як порядок провадження в цивільних справах з іноземним елементом та вирішення питань, пов’язаних з наданням правової допомоги судам інших країн,врегульованийнормамирізноманітнихсистемправа(внутрішнього та міжнародного) [2, С. 272]. При цьому, під «іноземним елементом» розуміють: 1) суб’єкта, який має іноземну належність (громадянство, місце проживання — щодо фізичних осіб; «національність» — щодо юридичних осіб); 2) об’єкт, який перебуває на території іноземної держави; 3) юридичний факт, що мав чи має місце за кордоном [2, С. 272].
Так, при виникненні спору у сфері приватноправових відносин за участю іноземного елементу завжди виникають такі питання: 1) у правозастосовний орган якої країни варто звернутися за захистом порушенихправ;2)чизможецейправозастосовнийорганзабезпечитиналежне ведення процесу (здійснити повідомлення відповідача про порушення справи, допит свідків, що перебувають за кордоном, витребування документів і доказів з-за кордону та ін.); 3) чи зможе рішення, винесене цим органом, бути виконане за кордоном (якщо потрібне виконання), у якій країні варто запитувати виконання, чи не виникне конфлікту компетенцій між установами країни, де запитується виконання, і країни, на території якої було винесене рішення [3, С. 130]
Будуючи доктрину про міжнародний цивільний процес, слід звернути увагу на те, що, як вважає Г. С Фединяк, саме поняття «міжнародний цивільний процес» сформувалося внаслідок історичного розвитку міжнародного приватного права, тобто тоді, коли почали виникати конфлікти між законами іноземних правових систем, постала необхідність їх процесуального розгляду [4, С. 350]. Тобто, як вже зазначалось, при використанні терміна «міжнародний цивільний процес», слід пам’ятати про його умовність [1, С. 195].
223
Міжнародне приватне право
ІНОЗЕМНИЙ ЕЛЕМЕНТ
1) СУБ’ЄКТ, ЯКИЙ МАЄ ІНОЗЕМНУ НАЛЕЖНІСТЬ (ГРОМАДЯНСТВО, МІСЦЕ ПРОЖИВАННЯ – ЩОДО ФІЗИЧНИХ ОСІБ;
«НАЦІОНАЛЬНІСТЬ» – ЩОДО ЮРИДИЧНИХ ОСІБ)
2)ОБ’ЄКТ, ЯКИЙ ПЕРЕБУВАЄ НА ТЕРИТОРІЇ ІНОЗЕМНОЇ ДЕРЖАВИ
3)ЮРИДИЧНИЙ ФАКТ, ЩО МАВ ЧИ МАЄ МІСЦЕ ЗА КОРДОНОМ
Схема 9.1.
До норм, які складають систему міжнародного цивільного процесуального права, належать норми, які:
-визначають компетенцію судів України щодо цивільних справ за участі іноземного елементу;
-визначають міжнародну підсудність та підвідомчість (юрисдикцію);
-визначають правову допомогу у цивільних, сімейних, трудових справах, в тому числі судові доручення, виконання іноземних доручень;
-визначають визнання та виконання рішень іноземних судів та ін. [2, С. 272].
Система міжнародного цивільного процесуального права Складається з норм щодо:
1)Компетенції судів україни щодо цивільних справ за участю іноземного елементу
2)Міжнародної підсудності та підвідомчості (юрисдикції)
3)Правової допомоги у цивільних, сімейних, трудових справах, в тому числі – судові доручення та виконання іноземних доручень
4)Визнання та виконання рішень іноземних судів
NB!! Не належать до норм міжнародного цивільного процесуального права
Правові норми, які визначають порядок розгляду справ у різноманітних міжнародних юрисдикційних органах
(європейський суд з прав людини тощо)
Схема 9.2.
224
Глава 9. Міжнародний цивільний процес
Не належать до норм міжнародного цивільного процесуального права правові норми, які визначають порядок розгляду справ у міжнародних юрисдикційних органах, зокрема, Європейському суді
зправ людини. Ці норми належать до міжнародного публічного права, оскільки одним із суб'єктів відносин виступає міжнародна організація, а не національний суд. Тобто, такі організації та суди, які діють за спеціальною процедурою [2, С. 273].
Але, ще й досі, не припиняються дискусії про місце та зміст міжнародного цивільного процесу в системі права і його співвідношення з міжнародним приватним й цивільним процесуальним правом (Т. Яблочков, І. Перетерський, С. Крилов, Л. Лунц, І. Бліщенко, С. Лєбедєв, Ю. Колосов, Л. Галенська, В. Храбсков; вітчизняні вчені: Г. Матвеєв, Ю. Матвєєв, В. Корецький; правники іноземних держав: М. Іссад (Алжир), Дж. Чешир, П. Норт (Великобританія), ін.). Дебати щодо міжнародного цивільного процесу посилилися у зв'язку з прийняттям у 60-х роках національних законів з міжнародного приватного права та процесу й укладенням, міждержавних договорів з питань міжнародного цивільного процесу – Л. Векаш (Угорщина), А. Дічев, М. Живковський (Болгарія) ін. Сьогодні питання міжнародного цивільного процесу особливо актуальні. Проте вони розглядаються переважно в окремих розділах навчальних підручників та посібників з цивільного процесу (М. Штефан, В. Комаров, С. Васильєв, В. Кройтор, Ю. Білоусов та ін.) [4, С. 350].
Вважаємо, що необхідно підтримати думку М. Штефана та інших вчених, які, нагалошують, що питання цивільного судочинства
з«іноземним елементом» є складовою частиною цивільного процесуального права України [4, С. 351].
Вконтинентальній Європі існують різні точки зору на це питання. Так, в угорській літературі неодноразово висловлювалася думка про самостійний характер міжнародного цивільного процесуального права. У польській доктрині зазначалося, що ця правова сфера не належить до міжнародного приватного права. Вона навіть не входить до науки міжнародного приватного права, хоча йде мова про близький зв'язок цих сфер [4, С. 352].
Англійська доктрина міжнародного приватного права також охоплює вчення про міжнародний цивільний процес. Засади цієї доктрини ґрунтуються на тезі, відповідно до якої міжнародне приватне право як окрема ланка англійської правової системи, завжди вирішує хоча б одне з трьох питань, а саме: 1) питання про юрис-
225
Міжнародне приватне право
дикцію англійського суду, 2) про вибір права, 3) про визнання та виконання іноземних судових рішень [4, С. 353].
Джерела міжнародного цивільного процесуального права
1)Норми національного законодавства
2)Міжнародні договори, згода на обов’язковість яких надана верховною радою україни
Двосторонні договори україни
Багатосторонні угоди
Конвенції
Схема 9.3.
Джерелами міжнародного цивільного процесуального права є:
-1) норми національного законодавства: Конституція України (ст. 6); Цивільний процесуальний кодекс України; закони України: «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», «Про біженців», «Про правовий статус закордонних українців», «Про дипломатичні ранги України», «Про дипломатичну службу», «Про міжнародні договори України», «Про визнання та виконання в Україні рішень іноземних судів» та ін.; підзаконні нормативно-правові акти: укази Президента України, постанови Кабінету Міністрів України тощо;
-2) міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, що, відповідно до Конституції України, складають частину національного законодавства. До міжнародних норм належать: 1) двосторонні договори України; 2) багатосторонні угоди; 3) конвенції [2, С. 273–274].
Не можна забувати про те, що питання цивільного процесу на сьогодні включені до міжнародного приватного права, бо процесуальні й колізійні норми тісно взаємозалежні, зміст одних обумовлює зміст інших [3, С. 130].
Підсумовуючи, зауважимо, що дебати про місце, зміст і співвідношення міжнародного цивільного процесу з традиційними галузями чи інститутами права ще не завершені. Вважаємо, що необхідно підтримати думку більшості наших вчених-процесуалістів і віднести ці норми до цивільного процесуального права як галузі права.
226