ГЛАВА 8. ТРУДОВІ ПРАВОВІДНОСИНИ «З ІНОЗЕМНИМ ЕЛЕМЕНТОМ»

Глава 8. Трудові правовідносини «з іноземним елементом»

у яких присутній іноземний елемент. Серед основних ситуацій, що породжують ці відносини, можна назвати такі: міждержавна міграція робочої сили; тимчасові відрядження працівників з різних причин для роботи за кордоном; спеціальні посади і роботи, що вимагають пересування працівників однієї країни до іншої, наприклад, працівників міжнародного транспорту, торгових представників.

Характерними рисами будь-яких правовідносин, врегульованих нормами МПрП є те, що всі вони:

1)виникають в сфері міжнародних відносин;

2)виходять за межі однієї країни;

3)суб’єктами цих відносин мають бути іноземні фізичні або юридичні особи.

Тому й «іноземний елемент» у трудових правовідносинах має

такі самі «класичні» прояви у:

1)суб'єктивному складі (громадянин України працює за трудовим контрактом за кордоном);

2)об'єкті (працівник авіакомпанії укладає з цією компанією договір про працю за кордоном);

3)юридичному факті (визначення пільг, обчислення трудового стажу тощо).

Тому,підміжнароднимитрудовимивідносинамислідрозумітивлас-

не трудові відносини, ускладнені іноземним (міжнародним) елементом. Наявність іноземного елементу в трудових відносинах, регульованих МПрП, відрізняє їх й від відносин, врегульованих трудовим правом.

Таким чином, мова йде про цивільно-правові відносини в широкому значенні, які виникають в умовах міжнародного життя та виходять за межі однієї держави.

Власне, на підставі цієї класичної схеми розгляду відносин з іноземним елементом, яка застосовується усіма без винятку авторами монографій та підручників з міжнародного приватного права, й розглядається правовий статус іноземців у галузях цивільного, сімейного, трудового та цивільно-процесуального права.

§ 8.2. Міжнародна праця як

об’єкт правового регулювання

Геополітичне положення України, її розташування в центрі Європи, робить нашу державу постійним об’єктом інтересів мігрантів. Їх потік – це не тимчасове явище, а закономірний розвиток суспіль-

189

Міжнародне приватне право

них відносин. У зв’язку з напливом іноземців постає питання про їх працевлаштування. Але умови, підстави та порядок працевлаштування іноземців в Україні залежать від підстав їх перебування в Україні, їх правового статусу. Ці правовідносини достатньо не врегульовані чинним українським законодавством, існує багато прогалин, нормативні акти з цього питання досить об’ємні та розрізнені.

С. М. Сергеєвою [5, С. 16] було запропоновано таку системати-

зацію видів міжнародної праці в Україні:

1.Робота українських громадян за кордоном на українських наймачів, або на закордонних українських підприємствах (в установах), або на закордонних підприємствах з українською участю:

1)короткочасні службові відрядження за кордон від українських організацій;

2)робота в представництвах державних і суспільних організацій за кордоном: посольствах, представництвах підприємницьких, профспілкових і інших громадських об’єднань;

3)робота в представництвах державних і приватних фірм за кордоном;

4)робота в зарубіжних підприємствах, здійснювана за контрактом між українськими й іноземними фірмами для надання технічного сприяння зарубіжним країнам;

5)робота за кордоном у складі українських будівельномонтажних та інших організацій, створюваних відповідно до міждержавних угод між вітчизняними й іноземними фірмами для проведення за контрактами на підрядних умовах дослідницьких робіт, проектування, будівництва, монтажу і експлуатації виробничих об’єктів;

6)робота-стажування на зарубіжному підприємстві на основі міжурядових угод між вітчизняними й іноземними фірмами;

7)робота за кордоном на підприємствах з українською участю, або на українських зарубіжних підприємствах;

8)робота на українського наймача, що вимагає пересування з однієї країни до іншої (міжнародний транспорт).

2.Трудова міграція за кордон (зовнішня трудова міграція). Робота за індивідуальним трудовим договором (контрактом) між українським громадянином й іноземним роботодавцем.

3.Робота громадянина України на батьківщині, але на іноземного роботодавця (юридична або фізична особа), або на підприємстві з іноземною участю.

190

Глава 8. Трудові правовідносини «з іноземним елементом»

4.Робота іноземного громадянина або апатрида (особи без громадянства) на українському підприємстві, на іноземному інвестиційному підприємстві, або на українському підприємстві з іноземною участю.

Частина норм МПрП, регулюючих зазначені види праці за своїм

походженням має міжнародно-правовий характер та створюються шляхом укладення міжнародних договорів, частина створюється винятково в порядку внутрішнього законодавства. Специфіка джерел МПрП полягає в їх подвійному характері. Це означає, що норми міжнародного приватного права є як в міжнародних угодах, так і у внутрішньому законодавстві, під яким в цьому випадку слід розуміти не тільки закони, підзаконні акти, звичаї, а також і судову практику, якщо в якій-небудь країні вона є джерелом права.

§ 8.3. Колізійні прив'язки, застосовувані до регламентації трудових відносин з «іноземним

елементом»

Основними правовими проблемами міжнародних трудових правовідносин є:

1)«колізійна» проблема, коли закони двох і більше країн претендують на регулювання цих відносин і повинен бути зроблений вибір.

2)«матеріально-правова» проблема, яка полягає в тому, що через особливість таких відносин у ряді випадків виникає потреба в створенні спеціальних матеріально-правових трудових норм, які враховували б міжнародний фактичний склад, тому що норми загального характеру з різних причин стають неприйнятними.

Основним у міжнародних трудових відносинах, як і в інших га-

лузях МПрП, використовується колізійний метод регулювання на основі колізійних норм внутрішньодержавного права. У багатьох країнах створені великі кодифікаційні акти в галузі конфліктного права, що включають спеціальні положення щодо застосування права до міжнародних трудових відносин. У цій сфері існує багато колізійних прив'язок, однак основним є закон місця виконання роботи (lex loci laboris). Як слушно зауважу Г. С, Фединяк та Л. С. Фединяк [6, C. 298], у системі колізійних норм, які використовуються для регулювання трудових відносин з «іноземним елементом», переважними є ті, що призначені саме для цих відносин:

191

Міжнародне приватне право

-закон держави місця виконання роботи (lex loci laboris);

-закон держави, з якої відряджено працівника (lex loci delegationis);

-оскільки трудові відносини у деяких правових системах регулюють ще й норми цивільного права, то застосовуються прив’язки, притаманні регулюванню цивільно-правових угод, зокрема закон автономії волі.

Колізійні прив’язки можуть вказувати на право, яке підля-

гає застосуванню до певних трудових відносин; форми контракту; суб’єктів трудового правовідношення.

Як основні у правових системах переважно використовуються відсилання до закону місця укладення трудового контракту, місця виконання роботи, спільного місця знаходження сторін, спільного громадянства.

Для регулювання спеціальних трудових правовідносин, таких як виконання робіт у відрядженні чи на територіях кількох держав, переведення на роботу в іншу країну тощо, застосовують додаткові колізійні прив'язки. Ними є, наприклад, відсилання до закону держави, в яку направлено працівника у відрядження, на території якої востаннє виконувалася робота.

До регламентації трудових відносин на транспорті типовими є колізійні прив’язки – закон прапора; реєстрації судна; особистий закон перевізника.

Розглянемо їх більш докладно.

1.Закон автономії волі використовується багатьма державами «сім’ї континентального права». Він означає, що сторони, укладаючи трудовий контракт, можуть самостійно обрати правопорядок, якому підпорядкують свої трудові відносини. Це властиво правовій системі України. Більшість європейських держав (у т. ч. й Україна) не застерігають про обрання конкретного правопорядку для регулювання умов контракту. В них дозволяється обирати чи змінювати обране законодавство у будь-який час до укладення чи після укладення контракту та підпорядковувати різні умови контракту законодавству різних правових систем.

Широкого застосування принципу автономії волі у трудових

правовідносинах отримало правило, яке чимраз частіше використовується європейськими правовими системами. Суть його полягає в тому, що свобода вибору законодавства для регулювання вказаних відносин не повинна позбавляти працівника захисту, надаваного

192

Глава 8. Трудові правовідносини «з іноземним елементом»

йому імперативними нормами того закону, що був би застосований за відсутності вибору (Закон із міжнародного приватного права Австрії 1978 р. та ін.).

2.Закон місця виконання роботи – є найбільш поширеною у правових системах. Це основна прив'язка в Законах з міжнародного приватного права Албанії (ст. 20), Іспанії (ст. 10 (6)), Угорщини (ст. 51(1)), Швейцарії, в Законі Албанії про користування цивільними правами іноземцями та застосування іноземного права 1964 р. Як основна та в різних формулюваннях вона використовується в судовій практиці деяких держав. Вказана прив’язка закріплена в Європейській конвенції 1980 р. про право, яке застосовується до договірних зобов'язань. Вона часто включається й до міжнародних угод за участю України.

3.Закон основного місця бізнесу підприємця застосовується здебільшого для регулювання праці на спільних підприємствах. В окремих випадках використовується відсилання до закону країни місцезнаходження підприємства, яке відрядило працівника за кордон для виконання робіт.

Колізійні прив’язки – закон спільного громадянства, доміци-

лію чи місцезнаходження сторін – часто виражають більш тісний зв'язок із правовідношенням, ніж інші. Тому вони притаманні законодавству та практиці багатьох правових систем як альтернативні до інших прив’язок.

4.Закон місця укладення трудового контракту – нечасто знаходить застосування, оскільки не завжди однозначно можна з'ясувати таке місце. До того ж, матеріальне трудове законодавство місця укладення контракту може бути іншим, ніж місця виконання роботи.

5.Принцип особистого закону наймача здебільшого є додатковим та може застосовуватись у випадках, коли робота виконується на територіях різних держав (як це передбачено Законом Угорщини з міжнародного приватного права 1979 p.).

6.До форми трудового контракту переважно використовують закон місця його укладення. Іноді пропонується кумулятивне застосування прив'язок. Так, Кодекс Бустаманте, який є чинним у кількох державах Латинської Америки, передбачає поєднання прив’язки місця укладення угоди та місця її виконання. Конвенція ЄС 1980 р. про право, яке застосовується до договірних зобов’язань, передбачає поєднання прив’язок до закону, якому підпорядковується контракт, та

193