1.4 Вибір способу отримання заготовки

Вихідні дані:

тип виробництва – дрібносерійний;

маса деталі – Q_дет=1,95 кг;

матеріал деталі – сталь 35

Вибір методу отримання заготовки здійснюється з переліку таких способів : штампування та кування. Шляхом порівняння цих варіантів отримання заготовки , потрібно вибрати найкращий з них. При цьому вироби повинні виготовлятись з мінімальними затратами праці. Заготовки за формою та розмірами повинні наближатися до готової деталі. При чому ступінь наближення повинен бути тим вищим, чим більша програма випуску.

Маса заготовки визначається за коефіцієнтом використання матеріалу:

1. При методі отримання заготовки шляхом штампування:

(1.17)

де – К_м=1.15 коефіцієнт використання матеріалу для отримання заготовки шляхом штампування.

2. При методі отримання заготовки шляхом кування:

(1.18)

де –– К_м=1.25 коефіцієнт використання матеріалу для отримання заготовки шляхом кування.

Вартість заготовки визначається за формулою:

(1.19)

де –С_загот вартість 1т. виливків;

Q_заг – маса заготовки;

Q_дет – маса деталі;

S_відх – вартість 1т. відходів металу у вигляді стружки;

К₁ , К₂ , К₃ , К₄ , К₅ – коефіцієнти, що залежать відповідно від точності, програми випуску, маси, складності та матеріалу заготовки [1(див. Додаток 17 – 26)].

К₁ =1,31; К₂=1,27; К₃=1,15; К₄=1; К₅= 1,00 – для штампування.

К₁ =1,23; К₂=1,30; К₃=1; К₄=0,99; К₅= 1,23– для кування.

1. Вартість заготовки ,отримуваної штампуванням:

2. Вартість заготовки ,отримуваної куванням:

1.Вартість заготовок із сортового прокату

_(1.20)

де Gзаг=7кг, Gдет=1,95кг-маса відповідно заготовки і деталі

Сзаг=6000, Cвідх=1600 –ціна однієї тонни матеріалу відповідно заготовки і відходів,грн./т

Sтехн-технологічна вартість заготівельних операцій.

Sтехн=((0,011*60)*2*22=2,90грн

З критерій вартості, доцільно вибрати метод отримання заготовки штампуванням.

1.5 Вибір методів оброблення поверхонь

Розрахунок проводимо для поверхні Ø

Заготовці надаємо уточнення _{у заг}:

, [1.19]

де Т_заг., Т_дет. – допуски на розміри заготовки і деталі, мкм відповідно.

Коефіцієнт уточнення визначає кількість методів оброблення n:

; [1.20]

де n – кількість проходів.

;

Уточнення отримане на кожному переході

, [1.21]

де Т_і-1, Т_і – допуски відповідно на попереднє і поточне оброблення, мкм.

;

.

Загальне уточнення

_[1.22]

.

Ознакою того, що кількість методів обробки поверхні деталі вибрано вірно, є нерівність:

Таблиця 1.7

Поверхня	Технологія оброблення	уі	і	у заг.
Ø	Точіння попереднє	3,96	24,85	24,89
	Точіння чистове	2,53
	Шліфування тонке	2,485

1.6. Вибір плану оброблення деталі та теоретичних схем базування.

Схему базування розробляємо з метою раціонального вибору базових елементів деталі (точка, вісь, площина). Застосування вибраних базових елементів деталі для надання заготовці однозначного положення в пристрої дозволить забезпечити необхідну стійкість заготовки при її обробленні, а також необхідне взаємне розташування оброблених поверхонь відносно інших поверхонь заготовки з точністю, заданою кресленням деталі.

Для порівняння вибираємо операцію 005

Рис. 1.1 Базування на операції 005

На операції 005 схема базування буде такою:

На операції 005 заготовка встановлюється на оправці:

Рис. 1.2 Базування на операції 005

Точки 1,2,3 - встановлювальна база, а точки 4,5 - напрямна база, точка 6 - опорна.

Перезакріпивши заготовку на операції 005 схема базування буде такою:

Рис. 1.3 Базування на операції 005

Точки 1,2,3,4 - подвійна напрямна, 5,6 -опорні.

На операції 005 схема базування буде такою:

Рис. 1.4 Базування на операції 010

Точки 1,2,3,4 - подвійна напрямна, 5,6 -опорні.

На операції 010 схема базування буде такою:

Рис. 1.5 Базування на операції 010

На операції 010 схема базування буде такою:

Рис. 1.6 Базування на операції 030

На операції 010 схема базування буде такою:

Рис. 1.7 Базування на операції 010

На операції 010 схема базування буде такою:

Рис. 1.8 Базування на операції 010

Базування на операції 015 буде такою:

Рис.1.9 Базування на операції 015.