Вимоги до звіту

15. Тутильний аркуш.

16. Тема звіту.

17. Мета звіту.

18. Теоретичні відомості.

• Описати коротко колірні моделі, які використовуються у роботі.

• Описати алгоритм перетворення колірних моделей.

• Назва алгоритму.

• Номер кроку. Назва кроку. Реалізація кроку.

19. Текст програми з коментарями.

20. Програмна реалізація.

21. Висновки.

Вимоги до програми

Програма має передбачати наступні можливості:

10. Автоматичне перетворення:

• Вибір зображення автоматично.

• Конвертація колірних схем.

• Збереження оригіналу зображення та конвертованого.

11. Ввід даних вручну:

• Задати необхідне зображення.

• Передбачити можливість зміни параметрів моделі лише для частини зображення, заданого координати кутів.

• Збереження оригіналу зображення та конвертованого.

12. Передбачити можливість некоректного введення даних.

13. Створення Меню, де будуть передбачені всі дії, а також опис програми, автора та необхідної інформації для користування програмою.

Список літератури

1. Маценко В.Г. Комп’ютерна графіка. – Чернівці, «Рута», 2009. – 343 с.

2. Постнов К.В. Компьютерная графика. – Москва, 2009. – 247 стр

3. Луизов А. В. Цвет и свет. – Л.: Энергоатомиздат, 1989. – 256 с.

4. Агостон Ж. Теория цвета и ее применение в искусстве и дизайне. – М.: Мир, 1982. – 184 с.

НАВЧАЛЬНЕ ВИДАННЯ

Перетворення колірних моделей

МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ

до виконання лабораторної роботи №4

з дисципліни „ Комп’ютерна графіка ”

для студентів спеціальності

„ Програмна інженерія ”

Укладачі Левус Євгенія Василівна

Нитребич Оксана Олександрівна

Редактор

Комп’ютерне верстання

Лабораторна робота № 5

Тема. Побудова кривих Без’є.

Мета. Навчитися програмно реалізовувати алгоритм побудови кривої Без’є.

Теоретичні відомості

При конструюванні математичних моделей кривих ліній найчастіше зустрічаються такі задачі:

-апроксимації;

-інтерполяції;

-згладжування.

Задача апроксимації (наближеного представлення) виникає при заміні кривої, описуваної рівнянням функцій складної природи (наприклад з точки зору швидкодії обчислень її значень і похідних, інтегрування, диференціювання), іншою кривою, в деякому наближенні близькою до заданої, рівняння якої більш прості.

Задача інтерполяції (наближеного відновлення ) виникає, коли дана скінчена множина точок, через які потрібно провести криву. До форми і гладкості відновлюваної кривої можуть пред’являтися додаткові вимоги.

Задача згладжування кривих виникає, коли дані, що використовуються для її відтворювання, визначені в результаті вимірювання або емпірично з деякою відомою похибкою, або представляють криву, яка описується недостатньо гладкою функцією.

Існує велика кількість методів вирішення згаданих задач. Кожний з них є ефективним для свого класу об’єктів. У багатьох підсистемах комп’ютерної графіки і геометричних розрахунках перевага віддається кусково-поліноміальним методам і представленням.

Сплайн є одним зі способів побудови кривих, поверхонь складної форми, які були вперше використані для математичного опису форми нових автомобілів, літаків, космічних кораблів, побутових приладів при їх проектуванні.

Сплайн - це гладка крива, яка будується з використанням дуг і проходить через кілька контрольних точок, керуючих формою сплайна. Іншими словами, сплайн - функція, область визначення якої розбита на фрагменти, на кожному з яких функція є деяким поліномом (многочленом). Максимальний степінь поліномів в сплайні називається степенем сплайна.

В основі цього підходу до опису кривих та поверхонь лежить використання порівняно нескладних формул (многочлен). Для більшості тіл, що зустрічаються на практиці, неможливо знайти універсальну формулу, яка може описати відповідну поверхню глобально або, як прийнято говорити, в цілому. Разом з тим аналітичний опис (опис з допомогою формул) має бути достатньо економним.

У комп’ютерній графіці основну роль відіграє представлення форм в параметричному вигляді: крива на площині задається не функцією y=(x), а парою функцій x=x(t), y=y(t) від параметру t. Можна сказати, що точка на такій кривій представляється вектором

Pe=[X(t),Y(t)].