91. Охарактеризуйте вихідні філософські ідеї д. Донцова.

Фігура колосального масштабу, хоча ще й недостатньо вивчена чи оцінена навіть своїми сучасниками й колегами. Адже під кінець життя Донцов усамітнився в Лаврентійських горах поблизу Монреалю, критикований не лише лівими та лібералами, але й націоналістами мельниківської ОУН. Філософ неакадемічний, він власним життям, своєю діяльністю стверджував власну філософію в життя - як Григорій Сковорода або сучасна культова фігура як у певних політичних колах, так і в мистецтві та ідеології - японець Місімо Юкіо. Останній теж виступав із позицій волюнтаризму, традиціоналізму та елітаризму. Проте це тема окремого дослідження. Погляди Дмитра Донцова набули величезної популярності серед західноукраїнської молоді у міжвоєнний час. Його головна праця "Націоналізм" (1926 рік) стала дороговказом для багатьох українських патріотів. З огляду на деяку складність цієї філософсько-політологічної праці, Степаном Ленкавським, послідовником Донцова, було написано пояснюючу працю - "Філософічні підстави націоналізму". У цій праці було узагальнено філософські погляди Донцова "…в одному чіткому і влучному реченні: Ідеольогія націоналізму в праці Донцова, як світогляд, приймає чинник нематеріяльний - волю - за основу буття, як етика, вважає за добро те, що зміцнює силу нації, як історичний світогляд, признає ідеям вплив на життя, а як наслідок ділання на психіку її ви знавців, примушує здійснити візію вимріяної майбутности" [18, с.28]. В радянській Україні ім'я Донцова було відоме мало й переважно в лайливому контексті ("ідеолог українського фашизму" тощо). Проте в діаспорі та на західній Україні ідеї Дмитра Донцова мали багато послідовників у різних сферах людської культури: серед філософів (згаданий Степан Ленкавський), політичних публіцистів (Степан Бандера, Ярослав Стецько), поетів (Олена Теліга, Олег Ольжич, Юрій Клен та інші), серед студентської молоді. В кінці ХХ століття знову відновився інтерес до українського месіанізму (теорія "києвоцентризму"). Речником цих поглядів був, зокрема, Патріарх Київський і всієї України (УПЦ КП) Володимир (Романюк) [15, с.708], а також, наприклад, Клуб української націоналістичної молоді ім. Є. Коновальця, котрий пропагував віру у "споконвічну надмісію Києва" [19, с. 129]. В сучасній Україні ідеї Дмитра Донцова вплинули на таких діячів, як історик та письменник Роман Коваль, літературознавець і публіцист Василь Іванишин та літературознавець Петро Іванишин тощо. Донцова також відносять до нової перспективної гносеологічної дисципліни націології. Остання має "…охоплювати як мінімум: теорію нації, теорію етносу, філософію національної ідеї, національно-екзистенціальну методологію, теорію та історію націоналізму тощо" [10, с.14]. До її репрезентантів Петро Іванишин зараховує як вітчизняних (Б. Грінченко, І. Франко, Д. Донцов, Л. Ребет, С. Бандера, В. Янів, Р. Шпорлюк, В. Іванишин, М. Жулинський, В. Дончик, М. Феллер, С. Квіт, Г. Касьянов та ін.) та іноземних мислителів (М. Вебер, Е. Сміт, С. Гантінґтон, Б. Андерсен та ін.). Цей мислитель постійно перебував у вирі подій, його погляди еволюціонували, але він завжди залишався їм вірним, незважаючи на справжній шквал критики. Критики часто емоційної, навіть з боку не лише опонентів, але й соратників. Погляди Донцова важко назвати оригінальними. Ідеї месіанізму зустрічаємо у багатьох народів. Ще кириломефодіївці уклали "Книгу буття українського народу", у котрій доводили особливе призначення України у світі. Традиціоналізм та західництво теж не були оригінальними. У тій же Росії сформувалася цілі течії "західників" та "слов'янофілів". Теорією еліт розробляв італієць Гаетано Моска, проте є праобрази знаходимо і в інших народів, навіть в українців. Це все так. Проте значення Донцова не в оригінальності, справа у його мобілізуючому впливі на українців. І цей вплив, цей поштовх до пасіонарності відчувається й зараз. Дмитро Донцов та його погляди, життя - це велике нива для дослідника. У своїй праці ми окреслили коло проблем, котрі є перспективними й цікавими для вивчення: педагогічні погляди Донцова, Донцов у порівнянні з іншими філософами-традиціоналістами й волюнтаристами (Ніцше, Еліаде, Евола тощо). Якщо ж зупинитися на тому, чи вдалося знайти точки дотику між поглядами Донцова та темою нашої дисертації, маємо відповісти ствердно. Повстанський та підпільний рух цілком вкладається у схему Донцова. Звісно, це тема окремої праці, але і український месіанізм, і традиціоналізм та західництво, і елітаризм у його мілітаристській формі - усе це характерне (в більш чи менш вираженій формі) для національно-визвольного руху на Харківщині. І не тільки це. Ми вже зауважували, що роль Донцова в тому, що він є "будителем думки". Так і наша спроба знайти точки дотику між філософом та повстанцями Харківщини цінна ще й тим, що змушує відмовитись від традиційних штампів, подивитись на явище під іншим кутом зору.Тож вважаємо, що наше завдання було виконане - філософські погляди Дмитра Донцова висвітлено, знайдено точки дотику із дисертацією, сформульовано коло питань для майбутніх досліджень.