54. Назвіть п‘ять догматів – «стовпів» ісламської віри такоротко поясніть їх зміст.

Вчення ісламу грунтується на визнанні наступних основних догматів, які проголошуються незаперечними істинами, неухильне дотримання яких є обов'язковим для мусульман.

1. Шарада. “Немає Бога, крім Аллаха, і Мухаммед посланець Аллаха”. Вона входить до багатьох молитов. Потрійне проголошення шахади перед духовною особою є ритуалом навернення до ісламу.

2. Салят. Щоденна п'ятикратна молитва. Мусульманин повинен п'ять разів на добу читати молитву: на світанку, ополудні, в другій половині дня, після заходу сонця та на початку ночі. Намаз здійснюють у тому місці, де застав віруючого азан (заклик до молитви). Ритм сучасного життя змусив скоротити кількість намазів у багатьох країнах до двох - ранкового та вечірньогоНамаз складається з 11 частин, порядок яких строго регламентований. Перед кожним намазом мусульманин повинен зробити ритуальне обмивання і стати лицем до Мекки.

3. Саум. Дотримання посту у дев'ятий місяць мусульманського календаря рамазан чи рамадан. Згідно з віровченням у ніч з 26 на 27 рамадана Мухаммед отримав перше коранічне одкровення. Цю ніч мусульмани відзначають колективною нічною молитвою. 30 днів від світанку до настання темряви правовірні не мають права ні їсти, ні пити, ні курити, не можна навіть нюхати запах їжі. Заборонено також приймати ліки. З вечору до світанку піст тимчасово припиняється. Шаріат звільняє від посту хворих, старих, неповнолітніх, вагітних жінок, матерів-годувальниць, подорожуючих, учасників бойових дій. Усі, хто не постив або порушив піст, за винятком дітей, старих та невиліковно хворих, зобов'язані відбути його, коли відпадуть поважні причини. Піст можна компенсувати, сплативши певну суму грошей або роздаванням милостині жебракам.

 4. Закят ( арабською мовою – очищення) - обов'язкова сплата податку на користь бідних, стягування якого запропоноване в Корані, а розміри обкладання розроблені в шаріаті. Первісний закят був добровільною милостинею в ім'я Аллаха, потім перетворився в обов'язок для очищення від гріхів. Вважається, що у такий спосіб заможний очищується перед Аллахом за володіння надмірним багатством. Розміри закята - 1/40 частина річного доходу. 5. Хаджж - це паломництво в Мекку, якщо дозволяє фізична і матеріальна можливість. Воно відбувається у 12-й місяць мусульманского календаря, Хаджж складається з відвідин Мекки, насамперед Каабы, головної святині ісламу, гробниці Мухаммеда в Медині, а також інших священних місць й у виконанні певних обрядів. Після того він отримує право на поважний титул “хаджі”, відзнакою якого є зелена чалма та біла туніка.

55. Охарактеризуйте основні філософсько-світоглядні ідеї м. В. Гоголя.

Буття у М. Гоголя постає власною персоною в безконечності п-вимірів разом, а не поступово, як це мислить наш розсудок, спрощено і витягнуто по час­тинках, одне за іншим, добиваючись своєї однозначності, яка постає «дурною безконечністю» і «дурною однозначні­стю» при зіставленні її зі справжньою великою істиною. З метою розкриття багатовимірності буття, особливо со­ціального, пов'язаного з життям людини і суспільства, Го­голь вводить новий набір археотипів, міфів, мовних понять-образів, прошарків боготворення, розкриває неправду з тим, щоб досягти вищої досконалості мистецтва, поступово дохо­дячи до питання про перехід від досконалості мистецтва до досконалості життя. Ціль творчості — оживити душу, роздмухати у людей жар душі, який починає згасати. Цього можна досягти не розумом, волею, а чуттями, емоціями, які здатні глибоко і жваво реагувати на життя. Цінним і виступає те мистецтво, в якому є сердечне чуття — поезія, пісня, музика, танець. На початку своєї літературної діяльності М. Гоголь звер­тається до народного життя, його побуту, історичного минулого, черпаючи в них матеріали для своїх творів, доводячи, що кожний народ має свій власний характер, а у кожної людини може бути свій шлях. М. Гоголю так само, як і іншим романтикам, властиві закоханість у природу, обожнення її, злиття з нею, використання її символів, пошуки абсолютної цінності і свідомості останньої межі в світі, через яку тільки й лежить шлях до нього. При­значення людини полягає в тому, щоб вносити у світ гар­монію, добро, красу, працювати над тим вічним, що є найдорожчим для нас, завдяки чому знайти своє місце в світі. Від праці, ведення господарства залежить добробут усієї держави, складається процес життя окремої люди­ни, бо робота і безупинний рух «скуплюють» тіло і здо­ров'я, розумові здатності і світ, бо, нарешті, в цьому люди­на виконує свої обов'язки і призначення, дані від Бо­га — працею добувати хліб свій. Звертаючись до природного і людського буття, М. Го­голь показує, що в природі відбувається все влад, мудро і гармонійно, тоді як у суспільстві (світі) панують безладдя, безглуздя, душевне господарство запущене, занедбане, за­паскуджене. Щоб поліпшити світ, виправити його, потрібно насамперед узятися за господарство не ма­теріальне, а господарство людської душі. З мукою роз­думуючи над метафізичними проблемами зла, Гоголь дохо­дить висновку, що зло і брехня глибші від переходу соціаль­них форм і мають свою реальність в самій глибині життя. Ключ до світу, життя лежить у власній душі людини. Причина зла, на його думку, знахо­диться в черствості і мертвості людини, якій бракує глиби­ни чуття, усвідомлення глибин і таємниць своєї душі, в якій мовчать її природні провідники, не бачать своєї кінцевої перспективи. Отже, людині потрібно пізнати саму себе, свої помилки, вади. Зробити це потрібно не для того, щоб нищити і руйнувати, а щоб спрямувати на добро. Засобом викриття хиб і вад людини Гоголь вибирає сміх. В останні роки життя М. Гоголь в пошуках правди і добра звертається до Бога. В ньому він вбачав світ почуттів, розуму, правди, світ, який несе із собою гармонію і закон, творить усе прекрасне. Ставлячи над усе любов, яка вища від тлінного, минулого, Гоголь закликав жити для любові, оскільки сама людина є витворенням любові Божої до неї.