Тема 2 податок на прибуток підприємств

2.1. Платники податку на прибуток. Об’єкти оподаткування та став­ки податку

Платниками податку на прибуток (ст.133 ПКУ) є: резиденти, нерезиденти та спеціальні платники (які також є резидентами), зокрема:

З числа резидентів є:

а) юридичні особи, які провадять господарську діяльність як на території України, так і за її межами;

б) управління залізниці та підприємства залізничного транспорту та їх структурні підрозділи;

в) неприбуткові установи та організації у разі отримання прибутку від неосновної діяльності (п.п. 133.1.4 ПКУ).

г) відокремлені підрозділи платників податків. Платник податків, який має відокремлені підрозділи, може прийняти рішення про сплату консолідованого податку та сплачувати податок за місцезнаходженням таких відокремлених підрозділів;

Платниками податку з числа нерезидентів є:

а) іноземні компанії, організації,, які отримують доходи з джерелом походження з України, за винятком установ та організацій, що мають дипло­матичні привілеї або імунітет згідно з міжнародними договорами України;

б) постійні представництва нерезидентів, які отримують доходи із джерелом походження з України;

Об’єкти оподаткування:

1. Прибуток, визначений шляхом зменшення доходів на собівартість реалізації та інші витрати.

2. Дохід нерезидента із джерелом походження з України.

3. Сума дивідендів, що фактично виплачується власникам корпоративних прав.

4. Сума прибутку за договором про спільну діяльність і за договором управління майном.

5. Прибуток від діяльності страховика.

6. Сума перевищення звільнених доходів над витратами для неприбут­кових організацій у разі перевищення 25 % межі (п. 157.11. ПКУ).

7. Дохід отриманий неприбутковою організацією від неосновної діяльності.

8. Сума прибутку постійного представництва нерезидента, розрахована, як різниця між доходом і витратами, обчисленими застосуванням коефіцієнта 0,7 до отриманого доходу.

Ставка податку на прибуток (п. 151.1 ПКУ) у 2014р. становить 18 %, а з 1 січня 2015 року – 17 %.

Прибуток як об’єкт оподаткування для резидентів визначається за формулою:

П_зп = Д_зп – С_р – Ві_зп

де П_зп– прибуток звітного податкового періоду;Д_зп– доходи звітного податкового періоду;С_р– собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг;Ві_зп– інші витрати звітного податкового періоду.

2.2.Порядок визначення доходів та витрат

Доходи– загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, так і за її межами.

До складу доходів входять:

1) Доходи від операційної діяльності;

2) Інші доходи.

Дохід від операційної діяльності визнається в розмірі договірної (конт­рактної) вартості, але не менше ніж сума компенсації, отримана в будь-якій формі та включає:

– дохід від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг, зокрема винагороди комісіонера (повіреного, агента тощо);

– дохід банківських установ, до якого належать:

а) процентні доходи за кредитно-депозитними операціями та цінними паперами, придбаними банком;

б) комісійні доходи, зокрема за кредитно-депозитними операціями, на­даними гарантіями, розрахунково-касове обслуговування, інкасацію та перевезення цінностей, операціями з цінними паперами, операціями на валют­ному ринку, операціями з довірчого управління;

в) прибуток від операцій з торгівлі цінними паперами;

г) прибуток від операцій з купівлі/продажу іноземної валюти та бан­ківських металів;

ґ) позитивне значення курсових різниць;

д) надлишкові суми страхового резерву, що підлягають зарахуванню до доходу та суми заборгованості, можуть бути внесені до складу доходів;

е) доходи від відступлення права вимоги боргу третьої особи або виконання вимоги боржником (факторингу) (п. п. 153.5 ПКУ);

є) дохід, пов’язаний з реалізацією заставленого майна;

ж) інші доходи, прямо пов’язані зі здійсненням банківських операцій та наданням банківських послуг.

Інші доходи передбачають:

– доходи у вигляді дивідендів, отриманих від нерезидентів, процентів, роялті, від володіння борговими вимогами;

– доходи від операцій оренди/лізингу;

– суми штрафів, неустойки, пені, отримані за рішенням сторін договору або відповідних державних органів, суду;

– вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайних цін;

– суми поворотної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, що залишаються неповерненими на кінець такого звітного періоду;

– фактично отримані суми державного мита, попередньо сплаченого позивачем, що повертаються на його користь за рішенням суду;

– суми акцизного податку, сплаченого/нарахованого покупцями/по­купцям підакцизних товарів на користь платника такого акцизного податку, уповноваженого вносити його до бюджету;

– суми дотацій, субсидій, капітальних інвестицій із фондів загально­обов’язкового державного соціального страхування або бюджетів, отримані платником податку;

– доходи, не враховані під час обчислення доходу періодів, що передують звітному, та виявлені у звітному податковому періоді;

– дохід від реалізації необоротних матеріальних активів, майнових комплексів, оборотних активів;

– інші доходи платника податку за звітний податковий період.

Доходи, що не враховуються для визначення об’єкта оподаткування:

– сума попередньої оплати та авансів, отримана в рахунок оплати товарів, виконаних робіт, наданих послуг;

– суми податку на прибуток, податку на додану вартість, отримані/нараховані платником податку на додану вартість, нарахованого на вартість продажу товарів, вико­наних робіт, наданих послуг, за винятком випадків, коли підприємство-продавець не є платником податку на додану вартість та ПДФО.

– суми коштів або вартість майна, що надходять платнику податку у вигляді прямих інвестицій або реінвестицій у корпоративні права, емітовані таким платником податку, зокрема грошові або майнові внески згідно з договорами про спільну діяльність на території України без створення юридичної особи;

– суми коштів або вартість майна, отримані платником податку як компенсація (відшкодування) за примусове відчуження державою іншого майна платника податку у випадках, передбачених законом;

– суми коштів або вартість майна, отримані платником податку за рішенням суду або в результаті задоволення претензій;

– суми коштів у частині надміру сплачених податків та зборів, що повертаються або мають бути повернені платнику податку з бюджетів, якщо такі суми не входили до складу витрат;

– суми доходів органів виконавчої влади та органів місцевого само­врядування, отримані від надання державних послуг (видача дозволів (ліцензій), сертифікатів, посвідчень, реєстрація, інші послуги, обов’язковість придбання яких передбачена законодавством), у разі зарахування таких до­ходів до відповідного бюджету;

– суми коштів у вигляді внесків, які надходять до платників податку, що здійснюють недержав­не пенсійне забезпечення від вкладників пенсійних фондів, які уклали договори страхування, які надходять та нагромаджуються за пенсійними вкладами, рахунками учасників фондів банківського управ­ління відповідно до закону та, які надходять до неприбуткових установ і організацій;

– суми коштів спільного інвестування;

– суми отриманого платником податку емісійного доходу;

– номінальна вартість взятих на облік, але неоплачених цінних паперів, які засвідчують відносини позики, а також платіжних документів, емітованих (виданих) боржником на користь платника податку як підтвердження заборгованості такого боржника у вигляді облігацій, ощадних сертифікатів, векселів, боргових розписок, чеків та інших подібних платіжних документів);

– дивіденди, отримані платником податку від інших платників податку;

– кошти або майно, які повертаються власнику корпоративних прав, емітованих юридичною особою, після повної та кінцевої ліквідації такої юридичної особи – емітента, або в разі зменшення розміру статутного фонду такої особи, але не вище вартості придбання акцій, часток, паїв;

– кошти або майно, що надходять у вигляді міжнародної технічної до­помоги, яка надається відповідно до чинних міжнародних договорів;

– вартість основних засобів, безоплатно отриманих платником податку з метою здійснення їх експлуатації;

– кошти або майно, що надаються у вигляді допомоги громадським організаціям інвалідів, спілкам громадських організацій інвалідів та під­приємствам і організаціям;

– основна сума отриманих кредитів, позик та інших доходів, які не вра­ховуються для визначення об’єкта оподаткування; дохід від безоплатно одержаних необоротних матеріальних активів, крім об’єктів соціально-куль­турного та житлово­-комунального призначення державної власності.

сума збору за провадження деяких видів підприємницької діяльності, яка враховується у зменшення податкового зобов'язання платника податку в порядку, передбаченому пунктами 152.1 і 152.2 статті 152 цього Кодексу;

суми штрафів та/або неустойки чи пені за рішенням сторін договору або за рішенням відповідних державних органів, суду, які підлягають сплаті платником

Склад витрат та порядок їх визначення

Витрати – сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, ма­теріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов’язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу.

До складу витрат у податковому обліку входять: