Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст

1. Вибори: поняття, історія виникнення

2. Вибори, як дестабілізація

3. Особливості висвітлення політичних кампаній та виборів у ЗМІ

4. Політична реклама і маніпулювання людською свідомістю

Використана література

1. Вибори: поняття, історія виникнення

Вибори, передбачена конституцією та законами форма прямого народовладдя, за якою шляхом таємного голосування формуються представницькі органи державної влади та місцевого управління (самоврядування).

В історії відомі різні шляхи здійснення безпосередньої демократії. Найдавніший – це народні збори, де кожен міг висловлювати свою думку. Для прийняття рішень під час народних зборів різні народи використовували різні способи голосування. В Давній Греції і Римі громадяни голосували піднятими руками або кидали у величезний глек чорні і білі боби. У Великому Новгороді голосували криком. Звідси походить саме поняття “голосувати” – подавати голос, кричати. Перемагав на виборах той кандидат, за якого голосніше кричали. На Запорізькій Січі, голосуючи, козаки кидали шапки на купи – “за” і “проти”.

Громадяни держави, що мають право брати участь у виборах є виборцями. Коло виборців, що збирається голосувати чи голосує за певну політичну партію на парламентських, президентських чи місцевих виборах називається електоратом (лат. elector – виборець).

Громадяни беруть участь у виборах на основі виборчого права. Виборче право – це система нормативно-правових актів, що встановлюють та регулюють права виборців у формуванні виборних органів державної влади на місцевого управління (самоврядування).

Завдяки виборам, що є формою безпосереднього народовладдя, одержують можливість функціонувати на законних підставах органи представницької демократії.

Вибори були відомі вже первіснообщинному ладу, де на загальних зборах роду обирались старійшини, пізніше — і воєначальники. З часом процедура виборів ускладнилась. Наприкінці XVIII ст. було розроблено класичну теорію виборів, основні ідеї якої зводяться до визнання того, що суверенітет невід'ємно належить народу, який є джерелом будь-якої влади. Народ доручає здійснення влади своїм представникам (депутатам), яких визначає шляхом проведення демократичних виборів.

З часом утвердились певні вимоги і правила, виконання яких покликано забезпечити об'єктивне виявлення волі виборців, утруднити чи зробити неможливою фальсифікацію результатів виборів. Найважливіші з них закріплено у конституціях демократичних держав. Сукупність таких конституційних норм утворює конституційний інститут виборів до органів державної влади та органів місцевого самоврядування. Норми цього інституту можна поділити на декілька груп:

• норми, які закріплюють основні вимоги і правила, пов'язані з самою процедурою проведення виборів;

• норми, що визначають коло осіб, які наділяються активним виборчим правом, тобто правом обирати представників до органів держави та органів місцевого самоврядування;

• норми, що визначають коло осіб, які наділяються пасивним виборчим правом, тобто правом бути обраними до органів державної влади, органів місцевого самоврядування чи на виборну посаду.

Основні системи виборів:

• проста більшість (США, Великобританія, Канада, Індія)

• абсолютна більшість, наприклад, альтернативне голосування (Австралія)

• пропорційне представлення, наприклад, по партійному списку (Ізраїль, більшість країн Західної Європи, деякі країни Південної Америки)

• система з додатковим членством (Німеччина)

• обмежене голосування (Японія)