Номенклатура діапазонів частот

Номер діапазону	Діапазон частот (виключаючи нижню, включаючи верхню межу)	Діапазон хвиль (виключаючи нижню, включаючи верхню межу)	Відповідний метричний розподіл діапазонів
5	Від 30 до 300 кГц	від 104 до 10³ м	Кілометрові хвилі (низькочастотні НЧ)
6	Від 300 до 3000 кГц	від 10³ до 10² м	Гекзаметричні хвилі (середні частоти СЧ)
7	Від 3 до 30 мГц	від 10² до 10 м	Декаметрові хвилі (високі частоти ВЧ)
8	Від 30 до 300 мГц	від 102 до 1 м	Метрові хвилі (дуже високі частоти ДВЧ)
9	Від 300 до 3000 мГц	від 1 до 0,1 м	Дециметрові хвилі (УВЧ)
10	Від 3 до 30 гГц	від 10 до 1 см	Сантиметрові хвилі (надвисокі частоти НВЧ)
11	Від 30 до 300 гГц	від 1 до 0,1 см	Міліметрові хвилі (надзвичайно високі частоти НЗВЧ)

ЕМП у 5 – 8 діапазонах частот оцінюється напруженістю поля (В/м).

Поле у 9 – 11 діапазонах частотот оцінюється ГПЕ (Вт/м²).

Відповідно до ГОСТ 12.1.002 – 75 встановлюються гігієнічні норми дії на людину електричного поля струмів промислової частоти (ГДР Е = 25 кВ/м).

Час перебування людини в емп залежно від е

Напруженість електричного поля Е, кВ/м	Час перебування протягом доби
< 5 5 – 10 10 –15 15 – 20 20 – 25	Необмежений ≤ 3,0 год. ≤ 1,5 год. ≤ 10 хв. ≤ 5 хв.

Відповідно до ГОСТ 12.1.006 – 86 “ЕМП радіочастот” встановлено ГДР напруженості полів:

Для 5 – 8 діапазонів:

а) напруженість електричного поля Е = 20 В/м (для f = 60 кГц – 30 мГц); Е = 5 В/м (для f = 30 –300 мГц);

б) напруженість магнітного поля Н = 5 А/м ( для f = 100 кГц – 1,5 мГц)

Для 9 – 11 діапазонів нормується густина потоку енергії ГПЕ. Максимальна ГПЕ =10 Вт/м² для f = 300 гГц.

Для радіомагнітних хвиль ГПЕ визначається за формулою

І = ГПЕ =W/T , Вт/м²,

де W – нормоване допустиме значення енергії навантаження на організм людини,

Т – час перебування в годинах.

Рівні ЕМП необхідно контролювати не рідше 1 разу на рік. Якщо вводиться в дію новий об'єкт або здійснюється реконструкція старих об'єктів, то заміри рівня електромагнітних випромінювань проводяться перед введенням їх в експлуатацію

18. Захист від електромагнітних випромінювань

Для зменшення дії ЕМП на персонал та населення, яке знаходиться у зоні радіо­електронних засобів, необхідно вжити ряд захисних заходів. До них можуть входити організаційні, інженерно–технічні та лікарсько–профілактичні.

Вибір того чи іншого способу захисту від дії електромагнітних випромінювань залежить від робочого діапазону частот, характеру виконуваних робіт, напруженості та щільності потоку енергії ЕМП, необхідного ступеня захисту.

Організаційні заходи здійснюють органи санітарного нагляду. Вони проводять санітарний нагляд за об'єктами, в яких використовуються джерела електромагнітних випромінювань, повинні вживати заходи з гігієнічної оцінки нового будівництва та реконструкції об’єктів, що виробляють та використовують радіозасоби, а також нові технологічні процеси та обладнання з викорис­танням ЕМП, здійснювати організаційно-методичну роботу з підготовки спеціалістів та інженерно-технічний нагляд.

Інженерно-технічні заходи передбачають таке розташування джерел ЕМП, яке б зводило до мінімуму їх вплив на працюючих,

Колективний захист ґрунтується на розрахунку поширення радіохвиль в умовах конкретного рельєфу місцевості.

Локальний захист дуже ефективний і використовується часто. Він ґрунтується на викорис­танні захисних матеріалів, які б забезпечили високе поглинання енергії випромінювання у матеріалі та віддзеркалення від його поверхні.

До інженерно-технічних засобів захисту також належать:

- конструктивна можливість працювати на зниженій потужності під час налагоджування, регулювання та профілактика;

- робота на еквівалент налагодження:

- дистанційне керування.

Методи захисту: захист часом; відстанню (I  R²); технічні; індивідуальні (ЗІЗ).

Технічні- це екранування джерела, об'кта.

Екрани відбивачі використовуються у відкритому просторі.До них належать щити, ширми, кожухи – стаціонарні і переносні з кольорових металів, поролона, дерев’яні просочені феромагнітним розчином.

Екрани поглиначі використовують ХВ–металізовану прогумовану тканину, килимки для різних напруг ЕМП (гума наповнена поглиначем з тонкою латунною сіткою).

Металізована тканина складається із бавовняних чи капронових ниток спірально обвитих латунним дротом.

Засоби індивідуального захисту – це захисні костюми, окуляри, взуття. Засоби індивідуального захисту використовують лише у тих випадках, коли інші захисні заходи неможливо застосувати або вони недостатньо ефективні: при переході через зони збіль­шеної інтенсивності випромінювання, при ремонтних та налагоджувальних роботах у аварій­них ситуаціях, під час короткочасного контролю та при зміні інтенсивності випромінювання. Такі засоби незручні в експлуатації, обмежують можливість виконання трудових операцій, погіршують гігієнічні умови.

У радіочастотному діапазоні засоби індивідуального захисту працюють за принципом екранування людини з використанням відбиття і поглинання ЕМП Для захисту тіла використовується одяг із металізованих тканин та радіопоглинальних матеріалів. Металізована тканина складається із бавовняних чи капронових ниток, спірально-обмотаних металевим дротом.

Очі захищають захисними окулярами ЗП5-90 зі спеціальними матеріалами зі скла з нанесеною на внутрішній бік провідною плівкою двоокису олова. Гумова оправа окулярів має запресовану металеву сітку або обклеєна металізованою тканиною. Цими окулярами випромінювання НВЧ послаблюється на 20 – 30 дБ.

Лікарсько-профілактичні заходи передбачають проведення систематичних медичних оглядів працівників, які перебувають у зоні дії ЕМП, обмеження в часі перебування людей в зоні підвищеної інтенсивності електромагнітних випромінювань, видачу працюючим безкоштовного лікарсько-профілактичного харчування, перерви санітарно-оздоровчого характеру.

Для вимірювання напруження Е (електромагнітного поля) і магнітної складової використовується прилад ИЭМП – Т, для Е від 4- до 1500 В/м; ПК – 2Л, NFM-1; для Н від 1,5-300 А/м.