2.9. Фінансова діяльність державних і казенних підприємств

Згідно з законодавством України управління майном, що є у загально державній власності, покладено на міністерства та інші підвідомчі Кабінету Міністрів України органи державної виконавчої влади.

Пряме втручання в господарську діяльності підприємств, що перебувають у загальнодержавній власності, міністерствам та іншим відомчим КМУ органами державної виконавчої влади забороняється.

Підприємствам загальнодержавної власності забороняється передавати безоплатно закріплене за ними майно іншим підприємствам, організаціям, установам та громадянам.

Державні підприємства не можуть бути учасниками комерційних банків, а також засновниками будь-яких господарських підприємств, незалежно від організаційно-правової форми.

На казенні підприємства за рішенням КМУ можуть бути перетворені державні підприємства, які відповідно до законодавства України не підлягають приватизації.

Рішення про перетворення державного підприємства на казенне приймається за наявності таких умов:

• підприємство проводить виробничу або іншу діяльність, яка відповідно до законодавства може здійснюватися лише державним підприємством;

• головним споживачем продукції підприємства (більше ніж 50%) є держава;

• підприємство є суб’єктом природних монополій.

Органами управління казенними підприємствами є міністерства та інші центральні органи виконавчої влади. Казенне підприємство відповідає за своїми зобов’язаннями коштами, та іншим майном що є в його розпорядженні, крім основних засобів. У разі недостачі у казенного підприємства таких коштів та майна відповідальність за його зобов’язаннями несе орган управління.

Казенні підприємства мають право вступати в асоціації, консорціуми, концерни та інші об`єднання лише за погодженням з КМУ.

Положення законодавства про банкрутства не застосовується до юридичних осіб – казенних підприємств.

Тема 3. Формування суб’єктами господарювання власного капіталу

3.1. Власний капітал підприємств його складові та функції

Для успішного здійснення операцій з власним капіталом підприємства та ефективного використання такої форми фінансування фінансистам слід оволодіти такими блоками питань:

• цілі, порядок та умови зміни розміру статутного і власного капіталу;

• резерви підприємства, їх види, значення та порядок формування;

• порядок формування та використання додаткового капіталу;

• оподаткування операцій, пов’язаних із зміною розміру статутного капіталу, додаткового капіталу.

В науці і практиці досить часто зустрічають такі поняття як:

• власний капітал;

• додатковий капітал;

• статутний капітал;

• номінальний.

Власний капітал – це підсумок І розділу пасиву балансу або перевищення балансової вартості активів підприємства над його зобов’язаннями.

Основними елементами власного капіталу є статутний капітал, додатковий і резервний капітал, нерозподілений прибуток.

Статутний (номінальний) капітал – це сума вкладів власників підприємства в його активи за номінальною вартістю згідно із засновницькими документами.

В окремих підприємствах складовою власного капіталу є пайовий капітал.

Пайовий капітал – це сукупність коштів фізичних і юридичних осіб, добровільно розміщених у товаристві відповідно до установчих документів для здійснення його господарсько-фінансової діяльності.

Додатковий вкладений капітал – це сума, на яку вартість реалізації випущених акцій перевищує їхню номінальну вартість.

Інший додатковий капітал – це сума дооцінки необоротних активів; вартість активів, безкоштовно отриманих підприємством від інших фізичних і юридичних осіб та інші види додаткового капіталу.

Резервний капітал – сума резервів, створених відповідно до чинного законодавства, установчих документів за рахунок нерозподіленого прибутку підприємства.

Неоплачений капітал – заборгованість учасників за внесками статутного капіталу.

Вилучений капітал – відображає фактичну собівартість відповідних корпоративних прав. Його сума наводиться в дужках і підлягає вирахуванню при визначенні підсумку власного капіталу.

Нерозподілений прибуток – це сума прибутку, яка реінвестована у підприємство, або сума непокритого збитку, яка наводиться в дужках та вираховується при визначенні підсумку власного капіталу).

Сутність власного капіталу підприємства проявляється через його функції, до яких можна віднести наступні:

• заснування та введення в дію підприємств;

• відповідальності та гарантії;

• захисна функція;

• фінансування та забезпечення ліквідності;

• база для нарахування дивідендів і розподілу майна;

• функція управління та контролю;

• рекламна функція.

Абсолютна та відносна величина власного капіталу підприємства залежить від його фінансових можливостей та обраної політики щодо структури капіталу. Основні переваги і недоліки фінансування за рахунок власного капіталу пояснюються, виходячи з його функцій, цілей зменшення та збільшення.