3/ Соціологія здоров'я — реферат

Практична значимість даної роботи обумовлена можливістю застосування результатів дослідження, у конкретної життєвої ситуації, пов'язану зі прагненням до здорового способу життя і профілактикою шкідливих звичок серед молоді і підлітків. 1. Теоретичні підходи стосовно питання про соціології здоров'я Історичні і методологічні передумови виникнення та формування соціології здоров'я Необхідність розробки та вдосконалення теорії соціології здоров'я викликана комплексом різноманітних причин. Сучасна Росія характеризується високої соціальної динамікою. Ступінь наукової розробленість проблеми, питання здоров'я дитини і хвороби, медицини й охорони здоров'я давно центрі уваги вчених у різних галузях знання. Основи соціології здоров'я було закладено в працях Еге. Дюркгейма і М. Вебера. Введенное Еге. Дюркгейм поняття «соціальної репрезентації» в соціології здоров'я згодом розробляли До. Эрцлиш, А. Дутард, З. Вільямсом. Закладені М. Вебером основи вивчення життя були усвідомлені як здорового життя У. Кокеремом, А. Руттеном. З 90-х Україна переживає демографічна криза, який супроводжується зниженням народжуваності, зростанням природного зменшення населення населення, низькою середньої очікуваної тривалістю (65 років) і викликає занепокоєність різницею її в чоловіків (58,9 років) і покриток (72,4 року) за норми 7-8 років. У Росії її також спостерігаються високі показники загальної (15,3 %про) смертності і надсмертності чоловіків, особливо у віці. За 10 років її скоротилося на 1,7 млн. людина. По медико-соціальним прогнозам, до 2016 р. у Росії налічуватиметься 134 млн. жителів, що у 11,6 млн. менше, що тепер. Суспільство за останні десятиліття зіштовхнулося з інтенсивним процесом старіння населення, зниження якості життя і здоров'я, збільшенням витрат для підтримки здоров'я осіб похилого віку [29, c.65]. Ці тенденції відзначаються і натомість трансформації галузі, переходу від державної регулювання до комбінованої системі державної охорони здоров'я та приватного страхування. У структурі захворюваності дедалі більшу роль грають социально-детерминированные хвороби, пов'язані з способом життя, характером превентивного поведінки індивіда (серед них ВІЛ-інфекція і СНІД, наркоманія, алкоголізм, туберкульоз та інших.) Питання здоров'я, хвороби, медицини й охорони здоров'я давно привертають увагу учених різних спеціальностей. Соціологічне їх осмислення можна знайти у працях лауреати з медицини, соціології, філософії, психології, етнології та інших. До порівняно нових наукових предметів у цій вервечці належить соціологія здоров'я. У вітчизняних авторів, публиковавших свої роботи у контексті «соціальної проблематики медицини» до 90-х ХХ століття, поруч із марксистськими установками, можна знайти аналогічні західним поглядам ідеї. Але вони, по-перше, були суворо орієнтовані установки історичного матеріалізму, і, по-друге, зазвичай, не наповнювалися власне соціологічним змістом залишаючись, тим самим у сфері соціальній філософії. Застосування соціологічного інструментарію до вивчення даних питань, а то й заборонялося, то ми не віталося з політичних реальностей на той час [26, c.67]. Вивчення повсякденних поглядів на здоров'ї і хворобі з урахуванням методологією й методики соціологічних досліджень дозволяє краще зрозуміти поведінка людей, невикористані можливості профілактики певних хвороб, виявляє тенденції структурних змін у охороні здоров'я, і навіть має практичного значення на впровадження програм з просування здорового життя. До того часу поки індивіди ні відчувати відповідальність за здоров'я, вони зможуть сприймати ідеї просуванню здорового життя, що грунтуються по більшу частину на необхідності змінювати поведінка людей. Аналіз медичної практики та політики у сфері здоров'я, проведений соціологами, може бути цікавою також і спеціалістів у галузі клінічної медицини та молодіжні організації охорони здоров'я. Витоки соціології здоров'я виявляються соціальній гігієні, медичної статистики й медичної соціології. Остання зароджувалася як галузь знання, спрямовану рішення практичних питань, що з оцінкою впливу соціальних, чинників для здоров'я і хвороба людей. Подальший розвиток медичної соціології показало необхідність виділення з власне медичного комплексу наук, що вимагало здійснити ряд методологічних процедур щодо неї об'єкта, предмета, використання фундаментальної соціологічною теорії та розробки власного категориально-понятийного апарату [17, c.84]. У результаті предметного самовизначення дана спеціальна соціологічна теорія ставала дедалі незалежнішою від медицини і наближеним до соціології. Разом про те різноманітних колізії і прекращающиеся дискусії неможливо назвати той процес гладким. Соціологічне аналіз галузі ставить під деякі, удавані непорушні для медиків підвалини, оскільки вона робить необхідним розгляд питань якості послуг, відповідальності, ефективності галузі тощо. буд. І це є закономірним, адже соціологічна теорія передбачає аналіз усіх суб'єктів, безпосередньо задіяних у сфері здоров'я: лікарів, пацієнтів, систему здоров'я та найістотніших комунікативних зв'язків виникаючих з-поміж них. Про інституціоналізації соціології здоров'я свідчить що зростає за останні десятиліття кількість публікацій у Росії там, присвячених соціально-культурним і власне економічним аспектам здоров'я. Підтвердженням цього є створена 80-ее роки Європейська Асоціація соціології здоров'я дитини і медицини, і навіть випущені у останнім часом міжнародні колективні монографії на цю тему. Зближенню досліджень здоров'я у широкому контексті безпосередньо з соціологією, відомому дистанцированию їхнього капіталу від медичної методології сприяє ряд об'єктивних чинників. По-перше, відбуваються сутнісні зміни даної наукової дисципліни. У структурі патологій починають переважати не гострі, а хронічні захворювання. Дедалі частіше які поєднання захворюваності, атипічний протягом хвороб, втрата ними клінічного образу стали звичним в медичних публікаціях; психо-эмоциональная нестійкість, соціальні стресові розлади, колись які різновиду неврозів (самотність, очікування ламанути тощо. п.), ожиріння, гіподинамія, патологічних форм аддикции (прийом психоактивних речовин) відкрито називають «хворобами цивілізації». Характер їхньої течії, тривалість і прогноз багато чому зумовлені поведінкою чоловіки й умовами життя. Тим самим було, акцент зміщується на вивчення індивіда і особливості його життєдіяльності. Найадекватніший інструментарій і методик для аналізу такого роду феноменів існують саме у соціології здоров'я. По-друге, результатом багаторічних і небесконфликтных дискусій стала інституціоналізація соціології здоров'я та перемоги медицини, і навіть надання офіційного статусу працюють у цій галузі фахівцям. У цьому що зберігся суміжний характер наукової спеціальності дозволив у ній працюватиме, як соціологам, і медикам без встановлення з-поміж них жорсткої демаркаційній лінії. Тим самим було зберігаються можливості плідного співробітництва при ясному розумінні відмінностей предмета дослідження, пізнавальних коштів, мови та розв'язуваних завдань. По-третє, розширення проблемного поля соціології здоров'я та перемоги включення до нього не було тільки медичною практики, але й законодавства та політики у сфері здоров'я, повсякденних реалій буття, економіки сім'ї, соціальних зв'язків індивіда [14, c.67]. Загальна соціологія також починає на всі більше цікавитися проблемою здоров'я у зв'язку з наростанням сфер зовнішньої та значимості проблеми. Висока інтенсивність соціальних змін віддзеркалюється в здоров'я значної частини населення, що потребує осмислення і з позиції соціології здоров'я, і загальної соціологічною теорії. З іншого боку, рівень добробуту й потенціал емпіричних досліджень, у соціології здоров'я вже високий для побудови теоретичних узагальнень. У сучасному соціології, з погляду, склалася ситуація, коли є можливість комплексного застосування методологією й методів у настільки значимому, гуманістично орієнтованому напрямі як соціологія здоров'я. Выкристаллизовался предмет соціології здоров'я. Вочевидь, що дослідження власне здоров'я дитини і взаємодій щодо здоров'я може бути обмежена сферою і якими інтересами охорони здоров'я. Медицина це не дає необхідної достатності наукового аналізу для проблем здоров'я, превентивного поведінки, трудового довголіття. Між соціологією і медициною через розбіжності мови та розв'язуваних завдань, і навіть високої корпоративної замкнутості останньої існують проблеми, у інтеграції знання. Наявні до медицини методи який завжди відбивають глибину досліджуваних соціальних явищ, їх громадську природу. Наприклад, в офіційних документах МОЗ, зокрема Державних Доповідях про стан населення РФ, відсутні, хоча раніше їх наявність очевидно, узагальнення і деякі висновки, і навіть рекомендації соціального характеру [2, c.93]. За сучасних умов соціологам потрібно понад глибоко проанализровать наявні уявлення про роль здоров'я у суспільстві, мотивації до його збереження і зміцненню, функціях охорони здоров'я, місці нетрадиційної медицини. Вивчення цих запитань і розробка ефективних рекомендацій може зробити позитивну динаміку в намічені несприятливі тенденції: зниження очікуваної тривалість життя, зменшення частки социально-детерминированных хвороб на структурі захворюваності та т. п. Нової для соціології проблемою постає аналіз стану і дозвіл комунікаційних складнощів, виникаючих щодо здоров'я. Коммуникационное взаємодія у сфері здоров'я носить багаторівневий характері і розглядається з погляду спілкування лікарів друг з одним, із тодішнім керівництвом медичних закладів, зі страховими кампаніями, зі складними категоріями пацієнтів, приміром, із ВІЛ інфікованими. Комплексне розвиток соціології здоров'я дозволить розв'язати низку практичних завдань, зокрема комунікаційного характеру.  У умовах соціологи, використовуючи на всю потугу теорії, можуть розкрити нові межі проблеми, дати глибші пояснення результатам емпіричних досліджень [19, c.76]. Отже, «соціологія здоров'я» стає тієї спеціальної теорією, яка своїм розвитком сприятиме подальшого розширення сфери інтересів загальної соціології і водночас виходу з допомогою останньої більш високий рівень теоретичної розробки власних питань. У розвиненому вигляді вона дозволить подолати комунікаційні труднощі між природними, технічними й суспільними науками, між медициною, охороною здоров'я і соціальними науками. Її плідні узагальнення, наукові методи лікування й приватні методики можна буде застосувати у сфері медичних досліджень проблем здоров'я дитини і хвороби, норми і патології.