1. Позиції віддзеркалення

Оскільки наша свідомість - обмежений феномен, наш суб'єкіивний досвід значною мірою залежить від того, на чому зосереджена свідомість.

Л. Кемерон-Бендлер

Системи сприймання людиною навколишньої дійсності суттєво усклад­нюються з набуттям досвіду. Так, коли маленька дитина може сприймати світ, дивлячись на нього ніби зсередини, з себе, тобто асоційовано, то незабаром вона навчається бачити не тільки те, що її оточує, але й себе так, ніби дивиться на все очима іншої людини, тобто дисоційовано. Така метаморфоза стає закономірною перш за все тому, що всі спроби дитини підкорити своє оточення протягом перших трьох років життя закінчились нічим і, відшукуючи новий спосіб налагодити гармонію між собою і світом, вона досягає прихильності інших тим, що пробує дивитись на світ їхніми очима. Після того як цей прорив здійснено (Ж.Піаже назвав це інтелектуальне вміння „децентрацією"), третій крок - дивитися збоку не тільки на себе, але й на іншого поряд з собою - стає справою вирішеною, адже навичка змінювати точку зору вже практично сформувалася.

Таким чином, нормальній людині властиво розрізняти, яка частина інформації належить особисто їй, яка - іншим людям, а також вичленувати ту частину інформації, що має більшу об'єктивність через її безвідносність. Тобто можна говорити про наявність трьох позицій сприйняття:

1. позиція (асоційована) - сприйняття та оцінка подій з власної системи цінностей, асоціація з самим собою. Людина говорить, користуючись займенниками першої особи: „Я слухаю", „Я відчуваю";

2. позиція (дисоційована) - оцінка подій з точки зору іншої людини, заснована на її системі цінностей, асоціація з іншою людиною (об'єктом).Людина говорить, користуючись займенниками другої особи: „Ти відчуваєш". Щоб спонукати когось на перехід до 2-ї позиції, ми зазвичай кажемо: „Уяви себе на його (моєму) місці, як би ти себе почував?";

3 позиція (відсторонена) - сприйняття навколишньої дійсності з незалежної, нейтральної, безпристрасної, об'єктивної точки зору. Як правило, щоб опинитися в 3-ій позиції, використовують займенники третьої особи: „Він думає", „Вони хочуть". Ця позиція передбачає погляд на себе та на все навколо як на елемент системи (один з об'єктів), що дозволяє максимально об'єктивно аналізувати всі частини та зв'язки системи.

Несвідомо кожна людина повсякчас здійснює багаторазові переходи від однієї до іншої позиції сприйняття. Однак є люди, для яких якась одна позиція є більш звичною та зручною. Завдання консультанта - вміло спонукати людину до використання усіх трьох позицій і в такий спосіб досягти найбільш об'єктивного та безпристрасного погляду на речі.

Децентрація лежить в основі так званих навичок дослідження в консультативному процесі. Стимулюючи перехід з позиції в позицію, психолог-консультант переслідує не тільки інтереси клієнта. Сутність консультативної допомоги часто полягає саме в тому, щоб віддзеркалити актуальне, в якому, як у краплині води відображається типове. Тому першочерговим завданням є спільний перехід з позиції в позицію саме з метою якнайкращого рефлексування консультативного процесу, того, що „тут і тепер" відбувається. Це стосується не стільки рефлексії на власну персону, бо підвищена увага до Я-образу буде провокувати втрату предмету діяльності, скільки готовності самокритично (дисоційовано) відображати зміни в консультативному процесі. Залучення третьої позиції допомагає встановлювати зворотний зв'язок стосовно ходу бесіди, розв'язувати нагальні проблеми самого процесу, наприклад, з'ясувати проблеми перенесення та контр перенесення. Переводячи увагу клієнта безпосередньо в теперішній момент, консультант має змогу коментувати особливості побудови стосунків з ним як під час сесії, так і в інших важливих фрагментах його життя.

Звичка відсторонено сприймати те, що відбувається в ході бесіди, дозволяє консультантові зрозуміти: оскільки для клієнта він є практично не знайомою людиною, то ставлення клієнта до нього викликано не якимись особливостями консультанта або його поведінки, а, скоріше, про­вокується клієнтом і виражає деяку загальну тенденцію у його ставленні до людей або тих чи інших сфер життя. Таким чином, є сенс відмічати для себе наскільки маніпулятивною, претензійною, неадаптивною, залежною і так далі є позиція клієнта.

Вміння децентруватися самому та „жонглювати" точками відобра­ження проблеми у клієнта дає не тільки миттєвий, але й пролонгований ефект. Ця інтелектуальна здатність формується аналогічно іншим когнітивним

здібностям і забезпечує більш об'єктивну та повну інформацію про життя, підвищує стресостійкість особистості та зменшує фрустрованість, бо, за теорією П.В.Симонова, дозволяє скоріше подолати інформаційний дефіцит.

Запитання для самоперевірки

1. Що таке позиції сприйняття? Які вони бувають?

2. Навіщо людина формує здатність до зміни точок зору? Коли і як це відбувається?

3. Чому перехід з позиції в позицію сприйняття корисний не тільки для клієнта, але й для консультанта? Як це відображається на процесуальному перебігу психотерапевтичного інтерв'ю?

Практикум

Завдання 1. „ Трьохпозиційне сприйняття ".

1. Працюючи в „трійках", розповісти будь-яку ситуацію з власного життя та потренуватися в переході з однієї позиції сприйняття в іншу. Визначити, яку інформацію несе кожна зміна позиції.

2. Оскільки здатність гнучко змінювати точку зору можна тренувати, то хорошим тренажером для цього є притчі, що мають інколи невичерпну безодню площин смислу. Спровокувати бачення новоїплощини смислу в такого роду розповіді вдається саме завдяки змініпозиції, тобто розглянувши сказане під іншим кутом зору.

3.Спробуйтезгадати та розповісти по колу своїулюблені притчі та бувальщини.

4.Запропонуйтеучасникам поділитися своїми враженнями від тексту, який ви розповіли.