2.Види інтерпретацій

Різні етапи інтерв'ю вимагають інтерпретацій відповідного типу. Досвід­чений консультант налічує в своєму активі велику кількість інтерпретацій для кожного конкретного випадку і вибирає, що запропонувати клієнтові, керуючись принципом актуальності чи перспективних цілей. Адже, формулюючи інтерпретацію, можна змінювати не тільки ступінь впливу, але й глибину проникнення в концептуальну структуру особистості. Так, наприклад, клієнт чутливо переживає незначне зауваження начальника. Психолог на цю ситуацію може відреагувати по-різному:

1. „Здається, ви дійсно занадто реагуєте на будь-яку критику з боку свого керівника"

2. „Виявляється, що у вас існує стереотип, який зумовлює труднощі спілкування з начальством".

3. „Ви почуваєтесь невпевнено і потребуєте схвалення для того, щоб підтверджувати свою цінність".

4. „Ваш керівник дуже схожий на вашого батька, і ви такі вразливі до його критики, бо маєте незакінчені стосунки з батьком".

Оскільки будь-яка ситуація може мати безліч інтерпретацій, вибір конкретної інтерпретації може формуватися залежно від психотерапев­тичної моделі, на яку зорієнтований консультант, або даних нетестової діагностики, проведеної безпосередньо під час інтерв'ю, чи аналізу якогось додаткового діагностичного матеріалу (зчитування символіки образної, метафоричної, сновидної діяльності та ін.) тощо. Завдяки існуючим парадигмам, концепціям, моделям кожен життєвий факт може бачитися більш об'ємно, в кількох системах координат. Зазвичай, навіть побіжна проекція на якусь з них вже дещо додає до того, що знає клієнт.

Погляньмо, як, наприклад, можна відреагувати на вже наведений випадок з основ психодинамічного підходу: „Всередині вас досі живе страх малого хлопчика, якого батько обов'язково покарає (каструє) за любов до матері"; з позицій транзакційного аналізу „Включіть своє доросле „Я" і скажіть, чим загрожує вам ця ситуація"; поведінкова парадигма: „Якщо ви так реагуєте на ситуацію, то згадайте де і коли ви цьому навчилися"; в дусі НЛП: „Ви повністю включаєтесь в ситуацію, тобто асоційовані з нею; зовсім інакше виглядає ситуація, коли на неї подиви­тися збоку (з третьої позиції)".

Однак найпрактичнішими є інтерпретації, в яких не тільки щось констатується, але й наявне пояснення механізму, який до цього призвів. Наприклад, інтерпретації: „Ви залежні від рідної для вас людини" -замало, якщо клієнт не отримає відповіді на питання: „Чому я такий залежний?", „Чи відрізняюсь я від інших людей, і якщо так, то як я став таким?", „Як мені на це реагувати?", „Чи повинен я перестати бути залежним, і якщо так, то що я повинен зробити для цього?" і т. д.

3. Цінність та вплив інтерпретацій.

Яка з інтерпретацій правильна? Залежно від контексту і ситуації будь-яка інтерпретація може бути корисною або шкідливою. Та коли говорити про професійність, то:

• цінність інтерпретації визначається реакцією клієнта на неї;

• хороші інтерпретації не бувають нейтральними: клієнт має відчувати, що консультант „воює" з його патогенними переконаннями на його боці;

• інтерпретації рідко бувають корисними, якщо не дають клієнтові того, що він підсвідомо хоче отримати;

• інтерпретація буде дієвою тоді, коли консультант зумів довести клієнту, що його поведінка, як би там не було, сформувалася так, щоб розв'язувати позитивні, розумні завдання (наприклад, виразити лояльність до батьків, виправити свою поведінку, стати кращим за інших, адаптуватися до світу, який сприймається як ворожий тощо). Людина повинна дивитися на себе з симпатією, відчувати себе нормальною і хорошою, щоб зуміти простити себе і виправити ситуацію.

Отже, за допомогою інтерпретації психолог може впливати на внутрі­шню карту клієнта, упорядковуючи її елементи, перерозподіляючи або й зовсім знімаючи напругу в тих чи інших її місцях. Приписування нових значень дозволяє змістити усталені точки зору, поліпшує пристосування до навколишнього світу. Часто саме з інтерпретації починається терапев­тична робота. Тому ще одна порада з досвіду:

Секрети ефективного консультанта

Завжди вигідніше клієнта робити ПРИЧИНОЮ, а не наслідком подій, про які він розповідає, і замість того, щоб з'ясовувати: "Що вони з тобою зробили?" краще запитати: "Як ти потрапив у таку ситуацію?"

Запитання для самоперевірки

1. Що таке концептуальна структура? Яким чином її можна змінити?

2. Що таке інтерпретація? Яке значення для консультування має цей технічний прийом? Коли він застосовується?

3. Чому інтерпретація є однією з найдієвіших реакцій консультанта на висловлювання клієнта?

4. Чому інтерпретацій може бути багато? Як оцінити їх корисність чи шкідливість?

Практикум

Завдання 1. „Аналіз концептуальної структури".

Порівняйте та згрупуйте концептуальні структури за яким-небудь критерієм. Продумайте, на які особливості тієї чи іншої людини потрібно було б зважати, щоб інтерпретація досягла мети.

„Менізавжди потрібна чиясь допомога";

„В житті людина може покладатись тільки на себе";

„Навіщо турбуватись? Це все одно ні до чого не призведе ";

„Ніхто мене не любить, і я сам себе не люблю ";

„ Я дуже невезуча людина ";

„ Все, що я роблю починає йти добре ";

„ Я щасливчик".

Завдання 2. „Інтерпретація".

Робота в колі. Хтось з учасників наводить ситуацію інтерперсонального конфлікту. Після активного вислуховування інтерв'юери (група) намагаються інтепретувати почуте з точки зору певної теоретичної орієнтації або з особис­тої точки зору. Розглянути кілька психологічних ситуацій та обговорити досвід.

Завдання 3. „Формування психотерапевтичних реакцій"

1. Проаналізуйте, яку інформацію несуть такі інтерпретації:

1) Психотерапевт: „Ви критичні по відношенню до мене" та Психотерапевт: „Ви почуваєте себе незручно, критикуючи мене".

2) Психотерапевт: Ви відчуваєте провину за те, що хочете бути незалежним від своїх батьків " або

Психотерапевт: „ Ви відчуваєте дискомфорт, перебуваючи в залежності від своїх батьків ".

Поясніть, яка між ними різниця, та в яких випадках доцільна та чи інша інтерпретація.

2. Спробуйте запропонувати кілька психотерапевтичних реакцій (переповідання, відображення почуттів, значень та ін.), в тому числі інтерпретацій щодо таких ситуації:

1. Клієнт (збуджено): „Минулої ночі після перегляду еротичного фільму у нас з дружиною була суперечка. Я намагався схилити її до сексу, а вона знову мені відмовила ".

2. „Я бачив уві сні, як йшов уздовж стрімкої кручі поряд з морем, що вирувало внизу. Я був страшенно наляканий; я не міг знайти своїх батьків ".

3. „Коли мені доводиться перемовитись кількома словами з важливою для мене людиною (хлопець/дівчина, якій(ому) я симпатизую), я дуже гублюся. У мене не вистачає слів, і я не знаю, що казати далі".

Обґрунтуйте різницю між переповіданням, відображенням почуттів і значень та інтерпретацією.

Спробуйте в ролях (клієнт, консультант) продовжити ситуацію № З, використовуючи навички активного слухання та техніку інтерпретації.

Заняття 23.Конфронтація

Я зустрів ворога - це був я сам.

Б. и Д. Уайнхолд Конфронтація - найсильніша з усіх мікронавичок.

А. Айві