Висновки

На підставі теоретичного аналізу літератури ми з’ясували основні підходи до вивчення самооцінки у зарубіжній психології. Самооцінка є системоутворюючим ядром індивідуальності особистості, яка багато в чому визначає життєві позиції людини, рівень її домагань, всю систему оцінок. Більшість авторів схиляються до думки, що самооцінка це розуміння людиною своїх якостей, властивостей. Т. Полозова доповнює погляди, розглядаючи самооцінку з двох сторін:

1) самооцінка як відносно стійке і сформоване уявлення дитини про себе;

2)сам процес самооцінювання, в якому з'являється, перевіряється, доповнюється це уявлення дитини про себе. Е. Еріксон стверджував, що ставлення до себе формуються ще в ранньому дитинстві “першим соціальним досягненням немовляти в той час виявляється його готовність без особливої тривоги та гніву переносить зникнення матері з поля зору, оскільки вона стала для нього і внутрішньою впевненістю, і зовнішнім передбаченням.

Вивчивши особливості розвитку самооцінки у дітей молодшого шкільного віку можна сказати, що самооцінка є центральною ланкою довільної саморегуляції, визначає напрямок і рівень активності людини, її ставлення до світу, до людей, до самого себе. У розвитку самооцінки молодшого школяра величезну роль виконують оціночні впливи вчителя. Оціночні бали, які виставляє вчитель, повинні безумовно відповідати дійсним знанням дітей. Дитина повинна знати, чого чекає від нього вчитель наступного разу. Не слід захвалювати хороших учнів, особливо тих дітей, які досягають високих результатів, але без особливих зусиль. Велику роль у формуванні самооцінки дитини відіграє стиль сімейного виховання, сімейні цінності. Діти з завищеною самооцінкою виховуються за принципом кумира сім’ї, в обстановці некритичності і досить рано усвідомлюють свою виключність. Діти з заниженою (не обов’язково дуже низькою) самооцінкою користуються вдома великою свободою. Але ця свобода, по суті, – безконтрольність, наслідок байдужості батьків до дітей і один до одного. Людина оцінює себе двома шляхами: шляхом зіставлення рівня своїх домагань з об'єктивними результатами своєї діяльності і шляхом порівняння себе з іншими людьми.

Для дослідження самооцінки молодших школярів ми підібрали дві методики. Методика комплексного вивчення самооцінки і ціннісних орієнтацій А.А. Реан та Методику визначення емоційного рівня самооцінки А.В. Захарова. При дослідженні виявляється надзвичайно мала диференціація системи цінностей: три характеристики отримали однакову кількість балів. Співвідношення самооцінки та ціннісних орієнтації теж несприятливо: найбільш значущі якості ("розум", "обережність") при дослідженні якісного компонента самооцінки виявляються на останніх місцях, а найменш цінні ("краса") - на першому.

Аналізуючи отримані результати, можна зробити наступний висновок: у 4 учнів високий рівень самооцінки, у 18-середній і у 14 - низький. Тобто згідно з даною методикою високий рівень самооцінки лише в 12%, середній - 50%, а низький у 38% учнів. Так само можна сказати що 61% учнів у 2 – А класі визнає свою схожість з іншими, а от 39% вважають себе унікальними.

СПИСОК ВИКОРИСАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Абрамова Г.С. Возрастная психология: Учебное пособие для студентов вузов. – 4-е изд. – М.: Академический Проект, 2003. – 704с.

2. Актуальные социально-психологические проблемы развития личности в образовательном пространстве XXI века» - Кисловодск: изд-во филиала СевКавГТУ в г. Кисловодске. – 2006. с. 103-104.

3. Батаршев А.В. Психология индивидуальных различий: От темперамента к характеру и типологии личности. – М.: Гуманитарно-издательский центр ВЛАДОС, 2000. – 256с.

4. Бернс Р. Развитие Я – концепции и воспитание. – М.:1989. – с. 315.

5. Божович Л. І. Особистість і її формування в дитячому віці. - Москва, 1976.

6. Боришевський М.И. Психологические особенности самосознания подростка – К.: Вища школа – 2000. – с. 168.

7. Бурлачук Л.Ф. Психодиагностика: Учебник для вузов. – СПб.: Питер, 2005. – 351с.

8. Вікова та педагогічна психологія: Навчальний посібник / О.В.Скрипченко, Л.В.Долинська, З.В.Огороднійчук та ін. 2-ге вид. – К.: Каравела, 2007. – 344с.

9. Власова О.І. Педагогічна психологія. – К.: Либідь, 2005. – 400с.

10. Возрастная и педагогическая психология: Учебное пособие для студентов пединститутов/ М.В.Матюхина, Т.С.Михальчик, Н.Ф.Прокина и др.; Под ред. М.В.Гамезо и др. – М.: Просвещение, 1984. – 256с.

11. Гидденс Э. “Сознание, Я и социальное взаимодействие” // Философия и общество. – 2001. – № 2 (Апр. - Июнь) – с. 35-58.

12. Годфруа Ж. Что такое психология. – М.: Мир, 1996. – 376 с.

13. Давыдов В.В. Учебная деятельность: состояние и проблеми исследования / В.В. Давидов // Вопросы психологии. – 2001. – №6

14. Дарвиш О.Б. Возрастная психология: учебное пособие для студентов высших учебных заведений / О.Б. Дарвиш; под ред. В.Е.Клочко. – М.: Изд-во ВЛАДОС-ПРЕСС, 2004. – 264с.

15. Кононко О.Л. Соціально-емоційний розвиток особистості (в дошкільному дитинстві): Навчальний посібник для вищих навчальних закладів. – К.: Освіта, 1998. – 255с.

16. Крайг Г., Бокум Д. Психология развития. – 9-е изд. – СПб.: Питер, 2004. – 940с.

17. Кулагина И.Ю., Колюцкий В.Н. Возрастная психология: Полный жизненный цикл развития человека. Учебное пособие для студентов высших учебных заведений. – М.: ТЦ Сфера, 2006. – 464 с.

18. Ліпкіна А.І. Самооцінка школяра. -М., 1976.-С. 46-64.

19. Ліфарєва Н.В. Психологія особистості: Навчальний посібник. – К.: Центр навчальної літератури, 2003. – 240 с.

20. Музика О.Л., Загорська І.С.Самооцінка і розвиток творчих здібностей. – Житомир, 2007. – 168 с

21. Мухина В.С. Возрастная психология: феноменология развития, детство, отрочество: Учебник для вузов. – 3-е изд., стереотип. – М.: Издательский центр “Академия”, 1998. – 456с.

22. Непомнящая Н.И. Психодиагностика личности: Теория и практика: Учебное пособие для студентов высших учебных заведений. – М.: Гуманитарно-издательский центр ВЛАДОС, 2003. – 192с.

23. Непомнящая Н.И. Становление личности ребёнка 6-7 лет. – М.: Педагогика, 1992. – 160 с.

24. Практикум по возрастной психологии Учеб. пособие / Под ред. Л.А. Головей, Е.Ф.Рыбалко. – СПб.: Речь, 2006. – 688 с.: ил.

25. Психология самосознания. Хрестоматия. – Самара, 2007. – 672 с.

26. Психология человека от рождения до смерти. Полный курс психологии развития./ Под ред. А.А.Реана. – СПб.: “прайм-ЕВРОЗНАК”, 2003. – 416с.

27. Реан А.А. Психология личности. Социализация, поведение, общение / А.А.Реан. – М.: АСТ; СПб.: Прайм-ЕВРОЗНАК, 2007. – 407, [9] с.

28. Савчин М.В., Василенко Л.П. Вікова психологія: Навчальний посібник. – К.: Академвидав,2005. – 360с.

29. Справочник по психологии и психиатрии детского и подросткового возраста. /Под общей ред. С.Ю.Циркина. – СПб.: Издательство “Питер”, 1999. – 752с.

30. Татенко В.А. Шляхи формування особистості учня. – К.: 1985. – с. 35.

31. Тестирование детей / Автор-составитель В.Богомолов. – Ростов н/Д: „Феникс”, 2005. – 352 с.

32. Флейк-Хобсон К., Робинсон Б.Е., Скин П. Мир входящему: Развитие ребёнка и его отношений с окружающими: Пер. с англ. / Обш.ред. И предисл. М.С. Мацковского. – М.: Центр общечеловеческих ценностей, 1992. – 511с.

33. Фрейджер Р., Фейдимен Д. Личность. Теории, упражнения, эксперименты./ Пер. с англ. – СПб.: прайм-ЕВРОЗНАК, 2004. – 608с.

34. Хорни Карен. Невроз и личностный рост. Борьба за самореализацию. – СПб, 1997 – 316 с.

35. Хьелл Л., Зиглер Д. Теории личности. – 3-е изд. – СПб.: Питер, 2004. – 607с.

36. Шапарь В.Б. В лабиринтах психологии личности /Серия “Х-файлы”. – Ростов н/Д: Феникс, 2004. – 512 с.

37. Шапарь В.Б. Рабочая книга практического психолога / Виктор Шапарь, Александр Тимченко, Валерий Швыдченко. – М.: АСТ; Харьков: Торсинг, 2005. – 672с.

ДОДАТКИ

ДОДАТОК А

Методика комплексного изучения самооценки

и ценностных ориентаций О.А. Реана

Номер карточки	Содержание карточки
1	Умный	Сильный	Здоровый
2	Сильный	Веселый	Хорошо учится
3	Аккуратный	Здоровый	Веселый
4	Хорошо учится	Умный	Аккуратный
5	Красивый	Аккуратный	Сильный
6	Здоровый	Хорошо учится	Красивый
7	Веселый	Красивый	Умный