Розділ іі Господарський розвиток країн Європейського Союзу

2.1 Природні умови і ресурси країн єс

Слово «ресурс» означає запас, тобто те, що може бути використано у господарській діяльності людиною.

Компоненти і сили природи, які впливають на виробництво, але безпосередньо не використовуються у ньому, називають природними умовами. До природних умов можна віднести рельєф, клімат і т. ін. Вони дуже впливають на будівництво, транспорт, сільське господарство, але безпосередньо з них нічого не виробляють. Однак деякі природні умови у певних видах людської діяльності можуть виступати як ресурси. Збільшення частки компонентів і сил природи, які розглядаються як природні ресурси, пов'язано з розвитком науки і техніки. Так, енергію вітру, Сонця, внутрішню енергію Землі зараз навчилися використовувати для виробництва електроенергії. Добувається з надр землі багато корисних копалин, які раніше зовсім не використовувалися, а отже, не вважалися природними ресурсами.

Природні умови та ресурси країн Європейського Союзу розглядаємо на прикладі деяких країн.

Бельгія. Природа Бельгії такою мірою змінена людиною, що природні ландшафти її території майже збереглися. Винятком є гірський район Арденн. Природні умови Бельгії сприятливі як для населення, так і для господарського освоєння території. Рельєф загалом рівнинний і перешкоджає розвитку сільського господарства, транспорту, й зростанню міст. Приблизно 3/4 країни зайнято низовиною; злегка підвищуючи від узбережжя всередину материка на півдні, вона лише з південному сході перетворюється на невисокий гірський масив Арденни. Бельгійська низовина є частиною середньоєвропейської рівнини між низинами Німеччини.

Бельгійський морське узбережжя невелике – воно простяглося всього на 65 км – і при цьому незручне для судноплавства, оскільки позбавлене природних гаваней. У море тут впадають лише два невеличкі річки, причому гирла їх закриті шлюзами. Морський положистий берег складний переважно з тонкого білого піску і становить чудовий природний пляж, що привертав туристів що з Бельгії, що з інших країнах.

Близькість Північного моря, и теплого Північно-Атлантичного течії обумовлює формування біля Бельгії морського вологого клімату із м'якою взимку і прохолодним влітку, з досить сприятливою як на сільського господарства режимом осадів та температур. Переважають вітри, тому взимку і позаминулого літа панує похмура погода з частими туманними дощами.

М'який клімат сприяє проростанню широколистяних лісів, що стоять з дуба, буку, граба і ясена. Однак, висока ступінь освоєності території призвела до зменшення лісових масивів.

Природні умови Бельгії загалом сприятливі у розвитку сільського господарства. Проте країна бідна на корисні копалини, які необхідні для промисловості. Єдиний вид мінеральних ресурсів, якими Бельгія займає достатню кількість – кам'яне вугілля. Запаси кам'яного вугілля становлять близько 6 млрд. Якість вугілля низька, потужність пластів невелика, умови видобутку утруднені великий глибиною залягання і складнішим геологічним розташуванням пластів.

Франція. Франція – країна різноманітних природних умов. На півночі й заході простягаються широкі рівнини, пагорби та плоскогір'я. На сході лежать давні невисокі гори Вогези, на північному сході – Арденни, на півдні країни – гірські масиви Альп і Піренеїв, що чергуються з широкими долинами. Країна добре забезпечена водними ресурсами, прісною водою. Річки мають значні гідроенергоресурси. Найбільші з них: Луара, Сена, Гаронна, Рона. Ліси охоплюють 25% усієї площі країни, 10% з них перебувають під охороною держави. Національні парки – це чудові місця для відпочинку. Серед мінеральних ресурсів переважають поклади залізної руди (Лотарингія), калійної та кам'яної солей (Ельзас, Лотарингія), уранових руд (центральні райони країни), бокситів (Прованс, Лангедок), природного газу, є небагаті запаси кам'яного вугілля (Лотарингія). Країна має достатню кількість природного будівельного матеріалу, що забезпечує власні потреби та експортується. Різноманітні форми рельєфу та досить сприятливі кліматичні умови в поєднанні з родючими ґрунтами уможливлюють розвиток у країні багатогалузевого сільського господарства і системи транспортних шляхів. Чудові природні умови Піренеїв та Альп, субтропіки узбережжя Середземного моря та численні пам'ятники архітектури й історії на території держави – важливі чинники розвитку індустрії туризму та відпочинку.

Корисні копалини Франції досить різноманітні. Серед них особливо багато залізної руди, бокситів і калійної солі. За запасами залізної руди (близько 8,5 млрд. т) Франція займає п'яте місце в світі. У Європі це єдина країна, яка не тільки повністю задовольняє свої потреби в залізній руді, але і експортує її в значній кількості в зарубіжні країни. 3/4 запасів залізної руди зосереджено в Лотарингії. Середній вміст у них заліза невеликий (32%). До того ж руда містить шкідливі домішки, зокрема фосфор. Все це ускладнює її використання в чорній металургії.

Однією суттєвою перевагою є те, що руда залягає близько від поверхні: розвідку її в ряді випадків можна проводити відкритим способом. Тому Лотарингська руда один з найдешевших у світі. Невеликі поклади залізної руди є також в Нормандії (на південь від м. Кана), в Бретані і в Центральних та Східних Піренеях. 

Істотне господарське значення мають боксити. За запасами їх (55млн.т) Франція займає перше місце в Європі. 3/4 їх промислових запасів зосереджені між долиною Рони і стародавніми районами Провансу, а 1/4 - на півдні країни на захід від Рони. Запаси калійних солей, що залягають у Південному Ельзасі, оцінюються в 1,5 млрд. т. Важливе значення мають відкриті в Центральному масиві та Бретані великі запаси урану.  Запаси мінерального палива у Франції невеликі. Ресурси кам'яного вугілля оцінюються в 9,5 млрд. т. Басейни і родовища бурого вугілля зосереджені в Центральному масиві. При невеликих запасах вугілля і не завжди сприятливих умовах експлуатації вугілля велике значення вони не мають. Положення ускладнюється тим, що Франція бідна коксівним вугіллям і антрацитом. Ще менш значні у Франції запаси нафти. Вони складають всього лише 32,6 млн. т. Більш значні ресурси природного газу (255 млрд. куб. М), зосереджені на південному заході країни. Це створює можливості для деякого поліпшення структури паливно-енергетичного балансу Франції за рахунок власних природних ресурсів.

Нідерланди. Зацікавленість населення Нідерландів у природі й навколишньому середовищі почала проявлятися у сімдесятих роках. У такій густонаселеної країні, як Нідерланди, дуже важливо забезпечувати охорону особливих природних зон. Тому держава купує і управляє особливо цінними природними зонами. З іншого боку, дає зворотну фінансову допомогу приватним інстанціях на придбання подібних зон і ними. Дедалі більше фермерів поодинці групами укладають договори із державою. Вони беруть він зобов'язання в охорони природи під час власної землі або землі, яка перебуває будь-якої організації з захисту природи. Прийнявши 1990 року план природокористування Міністерства сільського господарства, природокористування й контролю над якістю продуктів, держава продемонструвало свою рішучість повернути природою Нідерландах те місце, яке їй має належати.

Через збільшення густоти населення, сильної індустріалізації, зростання кількості автомобілів і інтенсифікації ведення сільського господарства, включаючи плодоовочівництво, проблеми охорони навколишнього середовища перебувають у Нідерландах гостріше, ніж у сусідніх країни. Більшість них вирішується технічними засобами, використання є перебуває в рівні, ніж у в середньому у Європейському Союзові (ЄС). Завдяки політиці захисту довкілля навантаження екологічну сферу чи знижується (це ж стосується забруднення повітря, води і грунту) чи стабілізується (щодо парникового і рівня шумів). Дедалі частіше доводиться констатувати, що забрудненню довкілля – це проблема лише одним країни. Великі європейські річки несуть у водах забруднюючі речовини з європейських країн, та й забруднення повітря не зупиняється державними межами. Окремі проблеми, пов'язані з чистотою повітря, мають навіть всесвітній розмах, як, наприклад, порушенняозонного шару і парниковий ефект. Тому загальноєвропейська політика грає дедалі більшу роль рішенні великомасштабних екологічних проблем. [5, с. 38].

Люксембург. Поверхня країни – переважно горбиста піднесена рівнина, її середня висота – 250 м. На північ заходять відроги Арденн, що сягають 565 м (гора Бурґплац, масив Кнайфф). На сході країна обмежується річкою Мозель.  Мінеральні ресурси - горючі сланці, залізна руда, вапняки. У Люксембурзі переважає помірний тип клімату, перехідний від морського до континентального. Найспекотнішим місяцем є липень, у цей час в денні години повітря прогрівається до 22-24 градусів тепла, а вночі відзначається близько 12-14 градусів. Зима тут м'яка, найбільш холодний місяць – січень. У січні вдень температура повітря коливається від 1 до 3 градусів тепла, вночі – від −3 до −1 градуса. Річна кількість опадів – 700 - 1050 мм, найбільша їх кількість випадає на півночі. Опади рівномірно розподілені впродовж року, невеликі максимуми спостерігаються в травні, червні та листопаді, грудні. Взимку часті снігопади. На кліматичні умови впливає теплий південний вітер фен. У країні обмаль родючих земель. Грунти бідні, піщані.

Німеччина. Німеччина розташована в зоні де немає екстремальної температури. В літку тут не є дуже жарко, взимку не дуже холодно. Природа (ландшафт) Німеччини дуже різноманітний. На півночі Німеччини розташовані 2 моря: Північне і Балтійське. В центрі Німеччини розташовані центральні гори, рівнини, ліси такі, як Гарц, Чорний ліс, Тюрінгський ліс та Ерцибірге. Найвища гора Гарцу називається Брокен (1.142 м.). положення Німеччини в центрі Європи визначає основний її клімат – помірно, перехідно-типово-морський та континентальний при русі з півночі на захід де великий вплив Атлантики на Пд.-Сх.

Німеччина має значні запаси кам’яного вугілля – це Рурський та Саарський басейни, а також є буре вугілля. Рурський басейн посідає І-ше місце в західній Європі. Добувають в Німеччині великі запаси калійних солей. За особливостями рельєфу країну можна поділити на три частини: Північнонімецьку низовину, Середньонімецькі гори, підвищену Південну Німеччину.

На відміні від багатьох західноєвропейських країн у Німеччині густа річкова мережа. Найбільшу протяжність мають річки: Рейн, Дунай та Ельба. Лісові масиви в Німеччині займають ¼ території країни.

Німеччина - один з найбільших споживачів енергії у світі. На тлі нестачі сировини і необхідності враховувати вимоги екології вона, починаючи з 70-х років, робить активні зусилля по економії і раціональному використанню енергії. Сюди ж слід додати використання поновлюваних джерел енергії, завдяки чому в довгостроковій перспективі повинна покриватися п'ята частина потреб в електроенергії.

Потреба в природному газі на чверть може покриватися за рахунок власних ресурсів. Резерви на багато десятків років забезпечують родовища бурого вугілля, а також калійної і кам'яної солі. У силу несприятливих геологічних умов кам'яне вугілля в Німеччині неможливо видобувати на конкурентоспроможній основі. 

Заходи з економії енергії, наприклад, за рахунок поліпшення теплоізоляції або використання енергозберігаючих приладів користуються державною фінансовою підтримкою. У результаті цього в західних землях з початку 70-х років постійно скорочувалася специфічне споживання енергії, тобто кількість енергії, необхідне для виробництва одиниці ВВП. У 90-х роках воно зменшилося майже на 16% по всій Німеччині. 

Італія. Майже 80% території країни займають гори: на півночі – Альпи, вздовж усього півострова – Апеннінські гори. На Сицилії височить вулкан Етна – один із найактивніших вулканів світу. На півночі Італії значну площу займає Паданська рівнина. На більшій частині території країни переважає м'який клімат, але в горах бувають суворі й досить снігові зими. Для півдня Італії характерний субтропічний середземноморський клімат. Італійська Рив'єра славиться відомими на весь світ курортами. Лісові ресурси зосереджені в гірській місцевості (29% площі), 8% з них перебувають під охороною держави. У країні створено 5 національних парків. Водні ресурси забезпечують річки По, Тибр, Арно та озера, найбільші з яких – альпійські. Родючі ґрунти Паданської рівнини на узбережжі Адріатичного моря та на сході інтенсивно використовуються в сільському господарстві. Країна небагата на корисні копалини. Запаси палива є незначними: кам'яне (о. Сардинія), буре (центральна частина Апеннін, Паданська рівнина) вугілля, нафта і газ (о. Сицилія, узбережжя Адріатичного моря). Невеликими є і запаси залізних руд, руд, що містять кольорові метали: бокситів, свинцево-цинкових, молібденових, ртутних. Є досить значні запаси самородної сірки, калійної та кам'яної солей. B Італії добувають всесвітньо відомий білий та рожевий мармур. У промисловому виробництві Італії використовують здебільшого імпортну сировину.

Рис.2 Морське узбережжя Італії

Рис.3 Італійські Альпи