1.2 Показники ефективності виробництва цукрових буряків і методика їх визначення.

В ефективності виробництва відображається вплив комплексу взаємопов’язаних факторів, які формують її рівень і визначають темпи розвитку. Для оцінки економічної ефективності сільськогосподарського виробництва використовують відповідні критерії і систему взаємопов’язаних показників, які характеризують вимоги економічних законів і вплив різних факторів.

Оцінюючи ефективність галузі слід враховувати її особливості, які значно впливають на кінцеві результати. Адже виробнича діяльність сільськогосподарських підприємств безпосередньо пов’язана з живими організмами, землею і залежить від її родючості та рівня використання. Тому при оцінці економічної ефективності виробництва підприємств різних регіонів потрібно враховувати відмінності в продуктивності землі. На результати виробництва значно впливають також температура повітря, кількість опадів та сонячних днів, а також інші природні фактори. У зв’язку з цим однаковий обсяг виробничих ресурсів, використаний в різних умовах, забезпечує різні результати.

Для оцінки економічної ефективності виробництва використовують натуральні і вартісні показники. Натуральні самі по собі не вказують на рівень економічної ефективності виробництва, але є вихідними для її вимірювання. Адже врожайність культур не повністю характеризує ступінь ефекту, одержаного в процесі виробництва, і відображає лише один бік досягнутої ефективності. Для визначення економічної ефективності необхідно знати розмір виробничих витрат, які забезпечили одержання наявної врожайності, бо один і той самий рівень врожайності може бути досягнутий при різних витратах.

Найважливішим результативним показником сільськогосподарського виробництва є обсяг валової і товарної продукції підприємства, на основі якого можна розрахувати валовий і чистий дохід та прибуток.

В умовах ринкових відносин зростає роль вартісних показників, які повніше враховують розвиток товарного виробництва, сприяють зміцненню економічних зв’язків. Розглянемо показники, які використовують при визначенні економічної ефективності виробництва цукрових буряків:

Урожайність. Урожайність визначається відношенням кількості валової продукції до площі з якої вона була зібрана. Середня урожайність по Україні є 250–300 ц/га, однак динаміка останніх десяти років говорить про зниження урожайності. Це є дуже суттєвою проблемою, адже враховуючи географічне розташування країни та природні умови, урожайність цукрових буряків має становити 350–400 ц/га. Значне зменшення виробництва цукру в Україні призвело до зниження експорту цього продукту, через що бюджет недоотримав кошти від його реалізації. Тому надалі необхідно спрямувати зусилля на підвищення обсягів виробництва цукрових буряків з метою збільшення такого стратегічного товару, як цукор.

Продуктивність праці. Праця – це цілеспрямована діяльність людини, в процесі якої вона видозмінює й пристосовує предмети природи відповідно до своїх потреб. Однією з властивостей праці є її продуктивність – здатність конкретної праці виробляти певну кількість продукції або виконувати певний обсяг робіт за одиницю робочого часу. Вона характеризує ступінь ефективної діяльності людини протягом даного проміжку часу. Продуктивність праці характеризується рядом показників, як натуральних, так і вартісних. В нашому випадку, стосовно цукрових буряків, будемо розраховувати кількість відпрацьованих люд.-годин, як всіма працівниками, так і одним; коефіцієнт використання трудових ресурсів – це відношення фактично відпрацьованого часу до нормативного. Але основними показниками для визначення економічної ефективності визначають затрати праці на 1 ц цукрових буряків, виробництво цукрових буряків на 1 працівника, на 1 люд.-год.

Собівартість – це грошовий вираз поточних витрат підприємства на виробництво і реалізацію продукції. Її обчислюють відношенням витрат підприємства до обсягу виробленої продукції. Собівартість показує, скільки коштує виробнику виробництво та збут продукції. Собівартість буває повна і неповна. Повна – це витрати на виробництво і реалізацію продукції, а неповна – лише на її виробництво.

Прибуток – становить різницю між виручкою (доходом) від реалізації продукції та повною її собівартістю. У сільськогосподарських підприємствах розрізняють такі види прибутку:

1. прибуток від реалізації продукції;

2. балансовий прибуток, тобто створений у виробництві прибуток, збільшений або зменшений на позареалізаційні доходи чи витрати;

3. чистий дохід, або обсяг прибутку, який залишається після сплати всіх платежів до бюджету.

Для характеристики економічної ефективності використовують такий вид, як чистий прибуток. Його обчислюють в розрахунку на 1 га сільськогосподарських угідь, на 1 середньорічного працівник, а також на 1ц продукції.

Норма прибутку – визначається відношенням прибутку до середньорічної вартості основних і оборотних коштів. Цей показник розраховується загалом по підприємству і показує величину прибутку, що припадає на 1 грн. основних і оборотних коштів. Саме цей показник показує з якою ефективністю використовуються основні і оборотні фонди. Оптимальний рівень норми прибутку для підприємств України – 14–15%

Рівень рентабельності. В умовах ринкової економіки кожен суб’єкт підприємницької діяльності намагається максимізувати прибуток, найбільш ефективно використати всі виробничі ресурси й домогтися найвищої рентабельності. Рентабельність – найважливіша економічна категорія. Рівень рентабельності визначається відношенням отриманого прибутку до рівня собівартості виробництва вираженим у відсотках. У більшості сільськогосподарських підприємств України сформувалися основні галузі виробництва, які визначають її економіку, фінансові результати, можливості нагромадження.

Високий рівень рентабельності цих галузей забезпечує оптимальну рентабельність сільськогосподарського підприємства в цілому. Сільськогосподарські підприємства з урахування конкретних умов господарювання визначають необхідний рівень рентабельності, який дає змогу перейти на принципи самоокупності і самофінансування. Самоокупність характеризує певний рівень економічної ефективності виробництва.

Самоокупне підприємство за рахунок власних коштів повинно покривати виробничі витрати і одержувати прибуток, достатній для внесення в бюджет установлених платежів, поверненню банку позичок і відсотків по них, утворення фонду матеріального заохочення і підтримання діяльності невиробничих галузей. При цьому маса прибутку забезпечує тільки просте відтворення виробництва в сільськогосподарських підприємствах.

Досягнення необхідного рівня ефективності при самоокупності є передумовою виходу господарства на самофінансування, здійснення розширеного відтворення і матеріальне стимулювання працівників за рахунок власних коштів і нагромадження. В умовах самофінансування обсяг прибутку підприємства забезпечує його самоокупність, а також відрахування від прибутку з метою збільшення основних і оборотних коштів на соціально-культурні заходи.

Рівень рентабельності сільськогосподарського виробництва, який забезпечує переведення господарств на повне самофінансування, залежить від їх спеціалізації і конкретних умов господарювання.

Ціна – це грошовий вираз вартості товару, результат взаємодії попиту та пропозиції на ринку. Отже, ціна є таким показником, який узагальнює всі попередні, тобто збирає в собі результати всього процесу виробництва та реалізації продукції, а також показує специфіку і ситуацію на ринку.