3.Первісна культура.

Пе́рвісна культу́ра — культура первісної доби, найбільшого періоду в історії людства — від виникнення людини (близько мільйона років тому) і до появи державності.

У різних народів цей період тривав неоднаково, деякі навіть тепер живуть за умов первісності. Тому сучасна наука розрізняє власне первісну культуру — що існувала до виникнення перших цивілізацій на Землі (кінець IV — початок III тисячоліття до н. е.), і традиційну первісну культуру.

Протягом первісної епохи відбувалися такі процеси:

• антропогенез— біологічна еволюція людини, що завершилася приблизно 40 тисяч років тому виникненням виду «людина розумна» (Homo sapiens), а також основних людських рас;

• формування мислення(абоінтелекту) людини, її мови;

• розселення людства по всіх континентах;о

• перехід людей від привласнюючого господарювання (мисливство,збиральництво) до відтворюючого (землеробствоіскотарство);

• соціогенез— формуваннясуспільних форм життяу виглядіродової, а потімродоплемінної організації;

• поява перших світоглядних,релігійних уявлень,міфологічних систем.

Серед цих найважливіших процесів, що заклали фундамент історії людства, своє місце займає формування культурияк особливої сфери людськогосуспільства. Причому для ранніх етапів історії різних народів характерна єдність закономірностей, спільність проявів становлення культури.

Специфічною рисою первісної культури є синкретизм(нерозділеність), коли формисвідомості, господарчізаняття,суспільне життя,мистецтвоне відокремлювалися і не протиставлялися один одному. Будь-який вид діяльності містив у собі інші. Наприклад, уполюваннібули з'єднані: технологічні прийоми виготовленнязброї, стихійні наукові знання про звичкитварин,соціальні зв'язки, які виражалися в організаціїполювання(індивідуальне, колективне), релігійні уявлення —магічнідії із забезпечення успіху, які, в свою чергу, включали елементи художньої культури —пісні,танці,живопис. Саме внаслідок такого синкретизму характеристика первісної культури передбачає цілісний розглядматеріальноїідуховної культури, чітке усвідомлення умовності такого розподілу.

Епоха палеоліту(давній кам'яний вік) починається з початкомантропогенезу, а закінчується вХ тисячолітті до н. е.

Рання людина була повільнішою і слабкішою, ніж великі хижаки, не мала такої природної зброї, якіклатакігті. Люди навчилися компенсувати ці недоліки, використовуючикамінь,кістку,дерево. Майстри раннього палеоліту створювали гострізнаряддя, сильно б'ючи каменем об камінь. Вибиралися твердігірські породи, частіше за всекремінь. Найдавніша з відомих на Землі — це стоянка ранніх людей, яка знайденаЛюїсом Ліків знаменитійОлдувайській ущелинівТанзанії. Вона має вигляд скупчення каменів і кісток тварин. Вік стоянки датують двома мільйонами років.

Предки сучасної людинивсе більше відділялися і віддалялися відтваринного світу. Виготовленнязнарядь праці, випрямлення постави, зміна ходи, спільні узгоджені дії, що вимагалисигнальної системи,м'яснаїжа вдосконалювали наших пращурів. Близько 1,5 млн. років тому з'явилося ручнерубило— своєрідний тип універсального за призначенням кам'яного знаряддя листоподібної форми. Приблизно 300—200 тисяч років тому люди оволоділивогнем. Одним з його джерел, ймовірно, булидерева, що загорілися відблискавок. Невипадково у багатьох народів збереглися легенди про героя, що викравнебесний вогоньі подарував його людям (наприклад, грецький міф проПрометея). Спочатку вогонь тільки підтримували. На одній з палеолітичних стоянок вКитаїархеологи знайшли шарпопелутовщиною 6 м.

Близько 200 тисяч років тому почалася льодовикова епоха. Люди опинилися в дуже жорстких природних умовах, проте виявили себе гідними їм протистояти. Найістотніші зміни належать до останньої стадії палеоліту — так званоговерхнього палеоліту(XXXV—X тисячоліття до н. е.). На цей час сформувалася людина сучасного антропологічного типу — «людина розумна» —кроманьйонець(за назвою гротаКро-МаньйонуФранції— місця перших знахідок викопних останків таких людей).Люди в цей період заселили всі континенти, за деякимискелетамивже можна простежити ту чи іншу сучаснурасу(європеоїди,монголоїди,негроїди).

У виготовленні кам'яних знарядьз'явилася новатехніка: від кам'яного ядрища-заготовки (нуклеусу) відколювали вузькі кам'яні відщепи. Виникла спеціалізація знарядь —ножі,скребки,пилки,наконечники. Від майстра вимагалася віртуозна точність обробки каменю: щоб виготовити кам'яний ніж, наприклад, треба було вдарити понад 250 разів.

Люди вже жили не тільки у створених природою схованках (печерах,гротах), з'явилися різні види штучногожитла: вириті в землі і накриті зверху кісткамимамута; повністю побудовані збивнів, з вогнищем у центрі; довгі, овальні, з декількома вогнищами. Дослідження житла дозволяють робити висновки просоціальний ладверхнього палеоліту. Основним осередком, очевидно, булародова община, яка нараховувала біля сотні людей. Згуртованість родового колективу доводить складне полювання набізонів, печернихведмедів,биків,мамутів,вовнистих носорогів. Мисливці заганяли тварин у ями-пастки, ущелини, прірви. Під скелею біляСолютреу Франції знайдені скелети 10 тисячдиких коней. Схоже кістковище бізонів знайдене в Україні біляАмвросіївкиуДонецькій області.

Виникнення мистецтва

Верхній палеоліт — це час народження мистецтва. Його поява була величезним прогресом у пізнавальнійдіяльності людей, осмисленнінавколишнього світу. Мистецтво зміцнювалосоціальні зв'язки, допомагало формуванню первісної общини, ставало засобом передачі досвіду. Видиобразотворчого мистецтвапалеоліту досить різноманітні:петрогліфи(зображеннятваринілюдей, виконані на камені),гравюринакісткахірогах,рельєфи,малюнки, глиняні і кам'яніскульптури.

Більшість вчених пов'язує появу у людини потреби передати навколишній світ художніми засобами з релігійними магічними уявленнями, виникнення яких належить до того самого часу. Етнографіязнає безліч прикладів, колизаклинання, танці навколо зображень вважалися засобом впливу на реальних тварин. Так,австралійськіаборигениі сьогодні вірять: якщо чоловіки намалюють або «освіжать» новим розфарбуванням зображення тварин або рослин на стінах священної печери, то справжні тварини і рослини будуть добре розмножуватися. Серед малюнків палеоліту рідко, але зустрічаються зображення людей умасках. Широко відомий так званий «Чаклун» зпечери Трьох братіву Франції — напіволень-напівлюдина. Мистецтво танцю, ймовірно, також розвивається з імітації поведінки тварин, мисливських і військових вправ.

Питання про шляхи становлення образотворчого мистецтва є складною науковою проблемою. Одні дослідники першим прагненням зобразити щось вважають смуги на наносному шарі глинина стінах печер (їх називають «маскарони») і «відбитки» рук. Інші ж доводять, що найдавнішим було «натуральне» мистецтво — виготовленняопудалтварин, на цій основі виникла скульптура, а вже потім —рельєф,гравюра,малюнок.

Працювали давні художники при світлі смолоскипівабосвітильниківз мохом. Рукою чи примітивнимипензлями(жмутвовни, пучоктрави) наносилисясажа,мінеральні фарби. Широко застосовувалиохру— природнучервонуфарбурізних відтінків — віджовтуватогодопурпурного, її компонентами єглинаісполуки залізаабомарганцю. Охру спочатку знаходили в натуральному вигляді, а пізніше стали виготовляти, перепалюючизалізняк.

Художники палеоліту зображували переважно тварин: зубрів,коней,оленів,мамутів. Перші малюнки недосконалі, але згодом майстерність досягла вражаючого рівня.Фігуритварин стали малювати упевненою лінією, дотримувалисяпропорції. З'явиласяштриховка, суцільнерозфарбування, застосування різнихкольорів, що допомагало відображеннюоб'єму. Шедеври печерного живопису з печерАльтаміра(Іспанія),Ласко,Фон-де-Гом(Франція) передають тварин майже в натуральний зріст з великою життєвою переконливістю. Особливістю цих розписів є те, що між реалістично зображеними фігурами окремих тварин немаєкомпозиційногозв'язку, іноді вони навіть «находять» одне на одне.