
- •Київ нухт 2007
- •Теоретичні основи дисципліни „безпека життєдіяльності”
- •1. Предмет і основні завдання дисципліни
- •2. Аксіома про потенційний характер небезпеки
- •3. Класифікація небезпек
- •4. Ризик. Поняття допустимого ризику. Методи визначення ризику
- •Небезпеки радіаційного походження
- •1. Джерела іонізуючих випромінювань
- •2. Активність. Закон радіоактивного розпаду
- •3. Контроль забруднення сировини на харчових підприємствах
- •Техногенні небезпеки фізичного походження
- •1. Загальна характеристика техногенних небезпек
- •2. Небезпеки механічного походження на підприємствах харчової промисловості
- •3. Механічні коливання (вібрація, шум, інфразвук, ультразвук)
- •Техногенні небезпеки електромагнітного походження
- •1. Основні властивості електромагнітних випромінювань
- •2. Класифікація та джерела електромагнітних випромінювань
- •3. Вплив на людину та основні засоби захисту
- •Екологічні небезпеки
- •1. Забруднення навколишнього середовища
- •2. Джерела забруднення атмосфери гідросфери та ґрунтів
- •3. Вплив виробничої та побутової діяльності людини на довкілля
- •Хімічні небезпеки
- •1. Характеристика і класифікація хімічних речовин. Сильнодіючі отруйні речовини (сдор), що використовуються на харчових підприємствах
- •2. Дія на людину важких металів, отрутохімікатів та сдор
- •3. Характеристика хімічно небезпечних об’єктів на території України
- •Соціальні небезпеки
- •1. Загальні закономірності виникнення соціальних небезпек
- •7.2. Наркоманія
- •7.3. Алкоголізм та самогубства
- •Природні небезпеки
- •1. Загальна характеристика природних небезпек
- •2. Літосферні, атмосферні та гідросферні небезпеки
- •3. Захист населення у разі виникнення надзвичайних ситуацій
- •Організація та управління безпекою життєдіяльності
- •9.1. Законодавча база щодо забезпечення безпеки життєдіяльності в Україні
- •9.2. Організація системи управління безпекою життєдіяльності на регіональному рівні
- •Список рекомендованої літератури:
- •План лекцій:
Хімічні небезпеки
1. Характеристика і класифікація хімічних речовин. Сильнодіючі отруйні речовини (сдор), що використовуються на харчових підприємствах
Нині відомо понад 9 млн речовин, з яких 60 тис. широко застосовуються, з них 5500 – у вигляді харчових домішок, 4000 – ліків, 1500 – препарати побутової хімії. На міжнародному ринку щорічно з’являється від 500 до 1000 нових хімічних сполук і сумішей. Можливість забруднення хімічними сполуками навколишнього середовища все більше зростає.
Ситуацію на ринку хімічних сполук погіршує ще й те, що рівень досліджень безпечності різних хімічних речовин набагато відстає від рівня їх впровадження у виробництво.
Шкідливою речовиною називають речовину, яка у процесі контактування з організмом людини у разі порушення вимог безпеки може спричинити виробничі травми, професійні захворювання або відхилення стану здоров’я.
Всі хімічні сполуки можуть класифікуватися за такими ознаками: практичне використання, характер впливу, дія на людину, гранично допустима концентрація.
Хімічні сполуки поділяються:
залежно від практичного використання: на промислові отрути, отрутохімікати, лікарські засоби, побутові хімікати, біологічні (рослинні, тваринні) отрути, бойові отруйні речовини;
за характером впливу на людину: на канцерогенні, мутагенні, подразнювальні, загально токсичні, задушливі, наркотичні;
за дією на людину: на загальної (всмоктування отрути в кров) та місцевої (запалення, подразнення, опіки то що) дії.
Для виключення незворотних біологічних ефектів та професійних захворювань введено поняття „гранично допустима концентрація” – така концентрація хімічних речовин в повітрі, яка за щоденної тривалості робочого дня, але не більше 41 год на тиждень протягом всього робочого стажу не може викликати відхилень у стані здоров’я у процесі роботи або у віддалені терміни життя сьогоднішнього і наступного поколінь.
Шкідливі хімічні речовини за гранично допустимих концентрацій (ГДК) поділяються на:
надзвичайно небезпечні – (менше 0,1 мг/м3);
високонебезпечні (0,1-1,0 мг/м3);
помірнонебезпечні (1,0-10 мг/м3);
малонебезпечні (більше 10 мг/м3).
Отруйні властивості можуть проявляти практично всі речовини, але до отрут прийнято відносити лише ті, які впливають на людину у звичайних умовах та у невеликій кількості.
У медичній практиці використовується класифікація хімічних речовин за способом їх надходження в організм: через дихальні шляхи, через травний тракт, через неушкоджену шкіру, ін’єкційні отруєння.
Практика показує, що 80% шкідливих речовин надходить в організм людини з їжею, 4,7 – з водою, 0,3 – з повітрям. Однак більшість випадків професійних захворювань і отруєнь (80 – 90%) пов’язані з надходженням токсичних речовин головним чином через дихальні органи.
Здебільшого підприємства харчової і переробної промисловості (м’ясокомбінати, молокозаводи, пивзаводи) використовують такі СДОР, як аміак, хлор, мінеральні кислоти. Так, „Київський м‘ясокомбінат” (вул. Зрошувальна, 5) зберігає і використовує 150т аміаку; ВАТ „Галактон” (вул. М. Раскової, 4) – 25т аміаку; ВАТ „Київський холодокомбінат №3” (вул. Сагайдака, 114) – 30т аміаку; АТ „Перший Київський молочний завод” (вул. Жилянська, 47) – 6т аміаку; АТ „Оболонь” (вул. Богатирська, 3) – 42т аміаку; „Київська кондитерська фабрика” (пр-кт Науки, 1) – 4,5т аміаку; ЗАТ „Завод шампанських вин” (вул. Сиренька, 27) – 1,5т аміаку; ККЗ „Росинка” (вул. Е. Потьє, 6) – 5т аміаку.
Для безперебійної роботи підприємств їх необхідний запас зберігається у спеціальних місткостях, не виключена у будь-який час можливість руйнування яких з викидом СДОР. Ліквідація наслідків такої аварії передбачає негайне оповіщення виробничого персоналу, відповідних рятувальних служб і населення. Із зони аварії виводяться сторонні особи, зона оточується, усуваються джерела відкритого вогню, починаються дегазаційні роботи, СДОР перекачується у цілу місткість.