- •Міністерство освіти і науки україни
- •Київ нухт 2006
- •1.1.Предмет, мета, завдання і зміст дисципліни.
- •1.2. Об’єкти і суб’єкти права інтелектуальної власності.
- •2.1. Поняття „Інтелектуальна власність” та „Право інтелектуальної власності”.
- •2.2. Правова охорона інтелектуальної власності.
- •3.1. Охорона авторського права в Україні та за кордоном. Майнові і немайнові права суб’єктів авторського права.
- •3.2. Поняття про суміжні права.
- •4.1. Поняття промислової власності.
- •4.2. Охорона винаходів, корисних моделей, промислових зразків
- •4.3. Охорона знаків для товарів і послуг, зазначень про походження товарів та інших об’єктів охорони промислової власності.
- •5.1. Ліцензійні договори як угода між ліцензіаром і ліцензіатом на право використання об’єкта інтелектуальної власності.
- •5.2. Види ліцензій.
- •5.3. Правила складання ліцензійного договору.
- •Щодо продажу-купівлі повної (виняткової) або невиняткової (простої) ліцензії на використання винаходу (корисної моделі, промислового зразка)
- •1. Визначення термінів, які використовуються в цьому договорі
- •2. Об'єкт договору
- •3. Технічна документація
- •4. Удосконалення й поліпшення
- •5. Зобов'язання та відповідальність
- •6. Технічна допомога в освоєнні виробництва «Продукції за ліцензією»
- •7. Платежі
- •8. Інформація і звітність
- •9. Забезпечення конфіденційності
- •10. Захист прав, що передаються
- •11. Реклама
- •12. Розв'язання суперечок
- •13. Термін дії Договору
- •14. Інші умови
- •Література
2.2. Правова охорона інтелектуальної власності.
Правова охорона інтелектуальної власності ґрунтується на певних принципах, спрямованих на забезпечення бажаного балансу між приватними і державними інтересами, між виключними правами і вільною конкуренцією. Основним принципом ринкової економіки є свобода конкуренції, з чого випливає, що вільне використання суспільного надбання є правилом, а здійснення прав інтелектуальної власності - виключенням. Права інтелектуальної власності є приватними правами, які набуваються лише за певних умов для нових, оригінальних, неочевидних або таких, що мають відмінності, результатів інтелектуальної діяльності та комерційних позначень, та які не є загальним надбанням і не належать іншим власникам прав інтелектуальної власності. Практичний наслідок цієї ситуації такий, що конкурентне право вільного використання відомостей, що становлять загальне надбання, а також незахищених нормами прав технічних, технологічних, функціональних, утилітарних властивостей загальнодоступних товарів, які не є охороноспроможними або щодо яких закінчився строк дії прав, як правило, допускається та підтримується за умови, що відсутня ймовірність введення споживачів в оману відносно походження товарів і що таке використання не може бути кваліфіковане як просте копіювання або буквальне відтворення результату інтелектуальної діяльності та комерційного позначення, що мають розрізняльну здатність.
Важливим принципом правової охорони інтелектуальної власності є обмеження її дії. Наприклад, ідеї як такій не надається правова охорона як об'єкту права інтелектуальної власності в абсолютному розумінні. Правова охорона надається лише визначеній матеріальній формі вираження ідеї (як об'єкту авторського права і суміжних прав) або практичному застосуванню суті ідеї (знань, відомостей) у корисному виробі (як об'єкту права промислової власності). З іншого боку, є законною і підтриманою така конкурентна діяльність, що направлена на подальше удосконалення запатентованого винаходу з метою створення нового похідного корисного виробу або способу, які б не порушували прав на запатентований винахід, але забезпечували б подібний чи кращий результат, ніж цей запатентований винахід. Права інтелектуальної власності не є абсолютними правами на результати інтелектуальної діяльності. Це превентивні права стосовно певних видів ринкової діяльності інших осіб, спрямованої на комерціалізацію інтелектуальних цінностей (з метою "виготовляти, використовувати, продавати"), без дозволу власника прав, у рамках обмежень у часі, території, виключень щодо добросовісного використання (наприклад вільне використання для навчальних цілей) і в інтересах суспільства (наприклад, антимонопольні правила, захист прав споживача). Правова охорона інтелектуальної власності за своєю природою є тимчасовою і має на меті передати результати інтелектуальної діяльності у загальне надбання, як тільки дія прав на них закінчується. Це є загальним, остаточним і непорушним статусом результатів інтелектуальної діяльності і комерційних позначень, які не одержують спеціальної форми правової охорони інтелектуальної власності. Об'єкти права інтелектуальної власності, які є загальним надбанням, не можуть використовуватися тільки для приватних цілей і є доступними для вільного копіювання і використання будь-ким.
Однією з цілей спеціальної форми правової охорони винаходів шляхом видачі патентів на них є впровадження нових технологій до загального використання через інформативні джерела. Наприклад, умовою видачі патенту на винахід є розкриття суті винаходу шляхом публікації його опису, що позбавляє цей винахід конфіденційності. Публікація відомостей щодо винаходу робить винахід доступним для громадськості і дає можливість іншим зрозуміти суть винаходу, щоб використати його для досліджень або експериментів (залежно від норм національного патентного законодавства), що є фундаментом для подальшого розвитку техніки і технологій. Хоча, як тільки строк дії патенту на винахід закінчиться, громадськості дозволяється використовувати цей винахід, і він стає загальним надбанням.
Патент на винахід передбачає коротший термін правової охорони, але більш сильне виключне право перешкоджати, забороняти чи дозволяти використовувати запатентований винахід. Авторські права на матеріальні форми вираження творів мають довший термін дії, але більш слабке виключне право у тому розумінні, що воно лише дозволяє запобігати актам копіювання творів. У той же час дія прав на комерційні позначення, які розрізняють марковані ними товари і послуги, у ринкових умовах, що постійно змінюються, може бути продовжена без обмежень.
Що стосується наукового відкриття, то правовідносини, пов'язані з науковими відкриттями, регулюються Цивільним кодексом України, зокрема Главою 38 «Право інтелектуальної власності на наукове відкриття». Однак норми, що містяться там, лише дають поняття наукового відкриття, констатують, що право на наукове відкриття засвідчується дипломом та охороняється в порядку, встановленому законом, а також, що автор наукового відкриття може надати йому своє ім'я або спеціальну назву.
Стосовно компонування (топографій) інтегральних мікросхем необхідно зазначити, що Цивільний кодекс України, зокрема глава 40 "Право інтелектуальної власності на компонування інтегральної мікросхеми", є головним нормативним актом, який регулює правовідносини, пов'язані з критеріями придатності для набуття права інтелектуальної власності на цей об'єкт, засвідченням набуття цього права, суб'єктами права, змістом, строком чинності, припиненням та відновленням майнових прав на компонування інтегральної мікросхеми, визнанням цих прав недійсними та правом попереднього користувача. У той же час основним спеціальним нормативним актом, що регулює питання правової охорони топографій інтегральних мікросхем, є Закон України «Про охорону прав на топографії інтегральних мікросхем». Цей закон включає норми, що регулюють усі види цивільних та інших правовідносин, які виникають із приводу створення, правової охорони та використання топографій інтегральних мікросхем. Це положення, звичайно, не виключає того, що в зазначеній сфері можуть застосовуватися також і загальні норми цивільного права.
Що стосується раціоналізаторських пропозицій, то система правового регулювання правовідносин, що виникають у сфері раціоналізаторської діяльності, на сьогодні переживає етап суттєвої перебудови. Головним законодавчим актом з цих питань є Цивільний кодекс України, зокрема Глава 41 "Право інтелектуальної власності на раціоналізаторську пропозицію", який дає поняття раціоналізаторської пропозиції, визначає перелік об'єктів раціоналізаторських пропозицій та суб'єктів права на них, а також вказує на права цих суб'єктів. Крім того, в Україні діє «Тимчасове Положення про правову охорону об'єктів прав промислової власності і раціоналізаторських пропозицій в Україні», яке затверджено Указом Президента України від 18 вересня 1992 року. Юридичним особам надано право самостійно визначати порядок розгляду заяв на раціоналізаторські пропозиції, їх використання, виплати авторської винагороди тощо. Таким чином, сфера централізованого державного регулювання раціоналізаторської діяльності значно звузилася, тому що регламентація цілої низки питань повинна здійснюватися самими юридичними особами. У той же час чинні ті норми Цивільного кодексу України і тимчасового Положення, що визначають поняття та критерії охороноспроможності раціоналізаторських пропозицій, коло прав, що набувають раціоналізатори, порядок захисту цих прав тощо.
Цивільний кодекс України, зокрема Глава 42 "Право інтелектуальної власності на сорт рослин і породу тварин", містить норми, що встановлюють види прав інтелектуальної власності на сорт рослин і породу тварин, визначає суб'єктів права, надає перелік майнових прав на ці об'єкти та встановлює термін їх чинності. При цьому в Україні діє спеціальний Закон України «Про охорону прав на сорти рослин». Зазначений закон розкриває поняття, критерії патентоспроможності та види сортів рослин, що охороняються законом, порядок експертизи заявок на сорти рослин та порядок реєстрації прав на них, дає перелік прав патентоволодільців і авторів сортів рослин, указує на відповідальність за порушення цих прав тощо. Треба також зазначити, що з 3 листопада 1995 року Україна є учасником Міжнародної конвенції по охороні нових сортів рослин.
Українське законодавство щодо охорони прав на комерційну таємницю на сьогодні є сукупністю статей, що містяться в різних правових актах, які в цілому регулюють інші суспільні відносини. Головне місце тут займає Цивільний кодекс України, зокрема Глава 46 „Право інтелектуальної власності на комерційну таємницю”, який містить норми, пов'язані з поняттям комерційної таємниці, переліком майнових прав на комерційну таємницю та терміном їх чинності, охороною комерційної таємниці органами державної влади. Закон України «Про інформацію», хоча і не містить спеціальних норм щодо правової охорони комерційної таємниці, але включає цілу низку норм, що мають до неї безпосереднє відношення. Зокрема, в ньому розкриваються поняття конфіденційної інформації, яка становить комерційну таємницю, захисту прав на зазначену інформацію тощо. У Законі України «Про підприємства в Україні» надано поняття терміна «комерційна таємниця підприємства». Термін «банківська таємниця» наведено в Законі України «Про банки і банківську діяльність».
Контрольні питання до лекції № 2
1. Яка різниця між поняттями „Інтелектуальна власність” та „Право інтелектуальної власності”?
2. На яких принципах ґрунтується правова охорона інтелектуальної власності?
3. Які основні положення правової охорони інтелектуальної власності в Україні?
ЛЕКЦІЯ № 3. АВТОРСЬКЕ ПРАВО ТА ЙОГО ОХОРОНА
План.
3.1. Охорона авторського права в Україні та за кордоном. Майнові і немайнові права суб’єктів авторського права.
3.2. Поняття про суміжні права.