1.2.Класифікація луків

Луки – це рослинне угрупування з довгим періодом вегетації багаторічних трав’янистих мезофітів, утворюючих більш або менш зімкнутий травостій.

Луки класифікують за:

• географічним характером;

• господарським значенням;

• біологічно-екологічна характеристика.

Луки знаходяться в різних географічних зонах, їх характеристика залежить від кількості весняних вод, рельєфу місцевості. Виділяють такі класифікацію:

• Заплавні луки. Це луки, з нерівною поверхностю, які довгий час покриті водою.

• Суходільні луки. Луки з нерівною поверхностю, які отримають малу кількість вологи на весні, та протягом всього вегетаційного часу.

• Низинні луки. Характеризуються вони великою, а іноді і через мірною кількістю вологи.

• Лісові луки. Це луки які займають площу по галявинам, вирубкам що зайняті трав’янистою рослинністю.

• Болота. Це територія, яка має через мірну зволоженість.

• Гірські луки. Луки які знаходяться в на більш менш рівних територіях гір[5].

За господарським значенням рослинність луків прийнято ділити на чотири групи:

• Злаки – визначають господарську якість луків як сіножатних та пасовищ.

• Бобові – рослинність із родини бобові дуже цінні в складі рослинності луків. Зелена маса бобових порівняно з зеленою масою злакових мають більшу кількість білка.

• Різнотрав’я – включає в себе велику кількість родин, що різняться між собою за формою життя, висотою тощо.

• Осоки – це багаторічні рослини, які на відміну від злаків мають трьохгранні, неполі стебла[6].

За біологічно – екологічною характеристикою виділяють:

• Формую життя

• Висотою росту і характером облистяності

• Характером паганоутворення і кореневої системи

• Вимогою лучних трав щодо вологи, тепла, світла та повітря

• Характером грунту

• Характером поживних речовин та їх значення[4].

РОЗДІЛ 2. Фізико-географічна характеристика району дослідження

Наші дослідження проводились у Харківському районі околицях с. Веселого. Харківський район розташований у північній частині Харківської області на межі з Бєлгородською областю Росії.

Площа району – 1434,5 км². В районі мешкає 216,2 тис. осіб.

В орографічному відношенні район розташований на південно-східних відрогах Середньоросійської височини, розчленованих долинами річок на окремі хвилясті вододільні плато.

Розташований у Середньоросійській лісостеповій фізико-географічній провінції, належить до недостатньо вологої, теплої агрокліматичної зони.

Найбільші річки – Уда, Лопань, Харків, Мож. Створені водосховища: В'яловське, Муромське, Трав'янське та значна кількість ставків.

Переважають чорноземи типові середньогумусні та реградовані, у заплавах річок – лучні чорноземи та лучно-болотні грунти. Природна рослинність збереглась в долинах річок і представлена переважно заплавними лісами, заплавними луками, угрупуванням водних і прибережних рослин.

Відсоток природних та напівприродних територій становить 34,80.

Загальна заповідна площа району 125,2 га, що складає 0,09% від площі району[7,8].

РОЗДІЛ 3. Об’єкти і методи дослідження

Об’єкт досліджень: луки, заплавні луки та приберибережно водні рослини .

При проведенні досліджень ми використовували такі методи.

Збір та засушування рослин в папері. Рослини призначені для засушування клали у прес. Ботанічний прес являє собою дві рами 30×40 см. З натягненою на них металевою сіткою. На одну з рам клали кілька сухих листків паперу, а потім рослини в «сорочках» . Між чотирма «сорочками» закладали пачки прокладок. При вкладанні рослин їх старанно розправляли пінцетом. Якщо рослини розташовані над листками, під них кладуть фільтрувальний папір або гігроскопічну вату. В один гербарний прес клали від 10 до 50 листків з рослинами, залежно від характеру рослин. Проте туго стягували і ставили на сонячне місце. Два рази на добу « сорочки» з рослинами перекладали , змінювали вологі прокладки на сухі. Рослини можна вважати сухими, якщо вони не згинаються , коли їх піднімати тримаючи за кореневу шийку або доторкуючись до сухої рослини рукою або губами не відчувають холоду [9].

Життєві форми рослин ми визначили за класифікацією К. Раункієра, яка побудована на положенні бруньок відновлення на рослині. Також ми класифікували рослини за відношенням до світла, поділяляючи їх на 3 групи: геліофіти, тіневитривалі. За відношенням до вологи всі рослини ми поділяли на: гідро-, гідато-, гігро-, мезофіти.

Господарське значення рослин ми визначили за різноманітними літературними джерелами [10, 11].

Проводили аналіз матеріалу, складання таблиць, діаграм, підводили підсумки. Також використовували метод фотографування.

Для опису окремих угрупувань проводили геоботанічні дослідження. Закладали пробні ділянки, які дають досить повне уявлення про дане угруповання. На досліджуваному фітоценозі проводилась порівняльна характеристика луків : на якому проводиться нерегульований випас свійської худоби та сіножатих и який не підлягає впливу антропогенного фактору . Тому на кожному з луків було закладено по 10 ділянок кожна 1 м². Отже, загальна площа ділянок становила по 100 м². Пробні ділянки були закладені у строго визначених межах (прямокутна форма).

Середнє проективне покриття визначали за формулою:

Коефіцієнт зустрічаємості визначали за формулою:

КЗ =

РОЗДІЛ 4. Результати вивчення луків