Глава 85. Ксенобіотики

Ксенобіотики— чужорідні для біосфери хімічні речовини, що природно не синтезуються, не можуть асимілюватись організмами внаслідок чого не приймають участі у кругообігу речовин у природі, тому накопичуються у зовнішньому середовищі (наприклад пластмаси). В більш вузькому значенні так називають речовини зазвичай присутні у природі у набагато менших кількостях, і, як правило, прямо або побічно породжені господарською діяльністю людини. Типовими прикладами ксенобіотиків є ліки, що приймає людина, так само як і наркотики та інші подібні речовини. Часто термін ще сильніше звужують, відносячи до ксенобіотиків різноманітні забруднювачі, зокрема пестициди, мінеральні добрива, миючі засоби, радіонукліди, синтетичні барвники та інші. Потрапляючи в навколишнє природне середовище, вони можуть викликати алергічні реакції, загибель організмів, мутації, знижувати імунітет, порушувати обмін речовин, порушувати хід процесів в природних екосистемах до рівня біосфери в цілому. Вивчення перетворень ксенобіотиків шляхом детоксикації і деградації в живих організмах і в зовнішньому середовищі важливо для організації санітарно-гігієнічних заходів щодо охорони природи.

Тривалий вплив ксенобіотиків на організм у частини дітей призводить до формування хронічних захворювань, що найчастіше виникають на підставі спадкової схильності. При тривалому надходженні ксенобіотиків, що не піддалися метаболічним перетворенням в організмі, створюються умови для їх накопичення (у нирках, кістках, печінці), виникають хронічні синдроми та хвороби накопичення. Усі ці ураження (ЦНС, печінки, нирок, системи крові) можуть проявлятися синдромами ксеногенної інтоксикації . Хронічна патологія в таких випадках може бути безпосередньо пов’язана з нейро-, гепато- та нефротоксичною дією конкретних ксенобіотиків та індивідуальною гіперчутливістю.

Глава 86. Боротьба за існування

Борьба за существование - любые взаимоотношения особей с окружающими абиотическими и биотическими условиями. Борьба за существование охватывает все формы активности особей, направленные на поддержание жизни и размножение. Особь вступат в определен. отношения с др. организмами, соревнуясь в добывании пищи и защите от врагов. Различают: межвидовую, внутривидовую, косвеную (или соревнование). Борьба за существование связана с гибелью (элиминацией) особей. Дарвин рассматривал борьбу за существование скорее как предпосылку действия естественного отбора. Единственным обьективным материалом борьбы служит соотношение между числом родившихся особей и числом особей из них, достигших половой зрелости. Но это есть естественный отбор - дифференциальное размножение особей в популяциях. Поэтому борьба за существование не самостоятельный фактор эволюции, а экологическая предпосылка естествен. отбора.

Глава 87. Еволюцію екосистем планети

.

Екосисте́ма - головна функціональна одиниця в екології, єдиний природний комплекс, утворений живими організмами та середовищем існування, у якому живі та неживі компоненти пов'язані між собою обміном речовин, енергією та інформацією.

Питання про те, як еволюціонують екосистеми, дуже важливий, оскільки його рішення - ключ до розуміння існуючого розмаїття співтовариств живих організмів на нашій планеті, зміни флор і фаун в ході її геологічної історії. В основі еволюції живих організмів лежить природний відбір, який діє на видовому або більш низьких рівнях.

Еволюціонують не тільки види, але й утворені ними спільноти, і екосистеми. Для розуміння даного процесу потрібно звернутися до поняття консорції. Це співтовариство організмів, пов'язаних з певним видом рослини, яке дає їм «і стіл, і дім». Так, з березою пов'язано близько 800 видів рослин, тварин і грибів. Це що ростуть на стовбурі мохи та лишайники, майже 130 видів паразитних і утворюють мікоризу грибів, близько 600 видів комах, які харчуються листям, пагонами, деревиною, корінням і т. д. У їли «почет ще ширше - близько 1 тис. видів. Зв'язок цих видів з рослиною-«годувальником » - результат їх сполученої еволюції, вершиною якої є симбіоз. Але посилення якого-небудь одного компонента, наприклад виду комахи-фітофага, може викликати зміни на генетичному або біохімічному рівні у «годує»рослини. Це неминуче відіб'ється і на інших членах консорції, частина з яких зникне. У той же час з'являться нові біотичні компоненти екосистеми. По суті, виникає нова консорція і, відповідно, новий тип екосистеми. Інший приклад еволюційного процесу на рівні екосистем - проникнення в них чужорідних видів рослин і тварин.

Важливим фактором еволюції, безумовно, є і людина.

Довготривала еволюція екосистеми формується під впливом: 1) алогенних (зовнішніх) сил, таких, як геологічні та кліматичні зміни; 2) автогенний (внутрішніх) процесів, обумовлених активністю живих компонентів екосистеми.

Перші екосистеми, що існували 3 млрд. років тому були населені найдрібнішими анаеробними гетеротрофів, які існували за рахунок органічної речовини, синтезованої в абіотичних процесах. Потім пішло виникнення та популяційний вибух автотрофні водоростей, перетворившись відновну атмосферу в кисневу. Протягом тривалого геологічного часу організми еволюціонували і виникали системи, всі зростаючі за складністю та різноманітністю, які 1) могли контролювати атмосферу і 2) містили в собі всі більш великі і високоорганізовані види багатоклітинних. Вважається, що в межах цього компонента спільноти еволюційні зміни здійснюються головним чином шляхом природного відбору, який діє на видовому або більш низькому рівні.